Ухвала суду № 61889017, 05.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Мирошниченко О.В.

№22-ц/796/12228/2016 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №752/21816/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, та ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геопроект», Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Київська міська державна адміністрація, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про усунення перешкод та зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про припинення права власності та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2013 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод та зобов'язання вчинити дії.

З урахуванням уточнених позовних посилалися на те, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 31.08.2012 року вони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1: ОСОБА_4 належить 2/6 частки, ОСОБА_6 - 3/6 частки, ОСОБА_7 - 1/6 частки будинку АДРЕСА_1 який включає: 1.А - житловий будинок загальною площею 42,00 кв.м, 2.В - погріб; 3.Г - вбиральня, 4. №1-2 - споруди.

Право власності на відповідні частки у домоволодінні зареєстровані КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про що 11 вересня 2012 року одержано витяги №35456559, №35456665, №35456732.

Земельна ділянка, що знаходиться по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, належить їм на праві спільної часткової власності у відповідних частках (ОСОБА_4 - 2/6 частки, ОСОБА_6 - 3/6 частки, ОСОБА_7 - 1/6 частки) на підставі Договору купівлі-продажу від 31.08.2012 року.

Власником суміжної земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 встановлено паркан із профільованого листа, виступаючи на земельну ділянку співвласником якої є позивачі, та відгороджено погріб (льох), який остання незаконно зайняла і використовує у власних цілях та всупереч інтересам власників - позивачів.

Отже, дії ОСОБА_2 суттєво зменшили площу належної позивачам земельної ділянки, а також позбавили права користування та розпоряджання належною позивачам господарською будівлею - погрібом (льохом), що призводить до порушення прав позивачів, як співвласників майна у здійсненні своїх прав на об'єкт власності.

З урахуванням наведеного просили суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачам у користуванні господарською будівлею - погрібом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відповідно до меж, встановлених у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 03 серпня 2012 року.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права власності та визнання права власності.

З урахуванням уточнених зустрічних позовних вимог посилалася на те, що згідно Договору купівлі-продажу жилого будинку з прилеглими до нього надвірними будівлями та спорудами від 30.11.1992 року, який розташований по АДРЕСА_1, вона є власником погребу «Б».

З моменту придбання у власність будинку (в 1992 році) вона постійно користується погребом, так як на той час власник і сусідка суміжного домоволодіння ОСОБА_9 дозволила користуватися та фактично віддала у користування спірний погріб. Тобто, вона добросовісно, відкрито, безперервно володіла погребом протягом більше двадцяти років.

У 2004 році для визначення координат кутів поворотів меж, площі земельної ділянки та встановлення зовнішніх меж землекористування по АДРЕСА_1 вона замовила у ТОВ «Геопроект» технічний звіт по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки. При встановлені меж земельної ділянки землевласники та землекористувачі суміжних земельних ділянок ніяких претензій не заявили, про що засвідчено в Акті встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 15.12.2004 року з особистими підписами ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Згідно плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 погріб «Б» знаходиться на вказаній земельній ділянці. У державному акті на право власності на земельну ділянку від 20.02.2006 року зовнішні межі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 повністю повторюють лінії плану земельної ділянки (межа оминає спірний погріб і він знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1).

Відповідно до Звіту ПП «Європроспект» від 29.08.2014 року про незалежну оцінку вартості погреба (льоха), що розташований за адресою АДРЕСА_1, вартість об'єкта оцінки складає 9 650 грн.

Із наданих до суду документів з'ясувалося, що погріб «В», розташований по АДРЕСА_1, в м. Києві є погребом «Б», розташованим по АДРЕСА_1 Тобто, вказаний погреб є спільною власністю двох домоволодінь і кожен із співвласників має право на 1/2 частину спірного погребу, яка становить: 9650 грн / 2 = 4825 грн.

Вона згодна сплатити відповідачам грошову компенсацію їх частки у спільному майні у розмірах: ОСОБА_4 - 2/6 частки погреба: 4825 грн * 2/6 = 1608,33 грн; ОСОБА_6 - 3/6 частки погреба: 4825 грн * 3/6 = 2412,50 грн; ОСОБА_7 - 1/6 частки погреба: 4825 грн * 1/6 = 804,17 грн

З урахуванням наведеного просила суд:

- встановити факт, що погріб «В», розташований по АДРЕСА_1 є погребом «Б», який розташований по АДРЕСА_1;

- встановити факт, що погріб «В», розташований по АДРЕСА_1 і погреб «Б», розташований по АДРЕСА_1, є спільною власністю двох домоволодінь - будинку АДРЕСА_1 та будинку АДРЕСА_1

- встановити факт, що ОСОБА_2 належить 1/2 частки погребу, ОСОБА_4 - 1/6 частки погребу, ОСОБА_6 - 3/12 частки погребу, ОСОБА_7 - 1/12 частки погребу, який розташований по АДРЕСА_1

- припинити право власності ОСОБА_4 на 1/6 частки погреба «В», ОСОБА_6 - 3/12 частки погребу «В», ОСОБА_7 - 1/12 частки погреба «В», що знаходиться у домоволодінні по АДРЕСА_1

- визнати за ОСОБА_2 право власності на погріб «В», що знаходиться у домоволодінні по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості припиненої частки у праві власності в розмірі 1 608,33 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 компенсацію вартості припиненої частки у праві власності в розмірі 2 412,50 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 компенсація вартості припиненої частки у праві власності в розмірі 804,17 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геопроект», Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Київська міська державна адміністрація, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про усунення перешкод та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про припинення права власності та визнання права власності відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що рішення суду в частині відмови в задоволені зустрічного позову є незаконним в повному обсязі, оскільки має місце порушення норм процесуального права та не застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, в інвентаризаційній справі на будинок №9 спірний погріб обліковується під літерою «В», а в інвентаризаційній справі на будинок №9-А - під літерою «Б». Тобто, це один і той же погріб, і кожен із власників обох домоволодінь має право на рівну частку погребу.

Вказує, що відповідь КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 22.09.3014 року відповідає чинним законодавчим актам України, є належним та допустимим доказом по справі.

Крім того, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 (колишня власниця домоволодіння по АДРЕСА_1) та ОСОБА_10 пояснили, що між двома домоволодіннями по АДРЕСА_1 існує тільки один погріб.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, що призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.

Посилається на те, що всупереч інтересам власників - позивачів ОСОБА_2 встановила паркан із профільованого листа, виступаючи на земельну ділянку співвласником якої є позивачі, та відгородила погріб (льох), який незаконно зайняла і використовує у власних цілях.

Такі дії ОСОБА_2 суттєво зменшили площу належної позивачам земельної ділянки, а також позбавили права користування та розпоряджання належною позивачам господарською будівлею - погребом (льохом), що призводить до порушення прав позивачів, як співвласників майна у здійсненні своїх прав на об'єкт власності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволені основного та зустрічного позовів, суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що заявлені вимоги не ґрунтуються на законі.

Згідно наданого суду Договору купівлі - продажу від 30 листопада 1992 року ОСОБА_11 продала, а ОСОБА_2 купила жилий будинок з прилеглими до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці розміром 400 кв. м та знаходиться в місті Києві по вул. Цимбалів Яр під номером №9-А.

На вказаній земельній ділянці розташований жилий будинок та наступні надвірні будівлі та споруди: льох під літ «Б», сарай під літ «В», спорудження. (т. 1 а.с. 146-147)

Відповідно до наданого Договору купівлі-продажу житлового будинку від 31 серпня 2012 року ОСОБА_9 продала ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 будинок в наступних долях: ОСОБА_4 - 2/6 частки, ОСОБА_6 - 3/6 частки, ОСОБА_7 - 1/6 частку будинку АДРЕСА_1 з погребом «В» та вбиральнею «Г», №1-2 - споруди.

Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0628 га. (т. 3 а.с. 22)

Згідно із Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31 серпня 2012 року ОСОБА_9 продала ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0628 га на АДРЕСА_1, в наступних частках: ОСОБА_4 - 2/6 частки; ОСОБА_6 - 3/6 частки; ОСОБА_7 - 1/6 частку. (т. 3 а.с. 70-71)

Судом встановлено і сторони це підтвердили в апеляційному суді, що предметом спору за обома позовними заявами є один і той же погріб (льох), який розташований частково на двох земельних ділянках суміжних домоволодінь на АДРЕСА_1

Саме цей погріб зазначений під літ. «Б» у Договорі купівлі -продажу, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_11 у 1992 році та під літ. «В» у Договорі купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у 2012 році.

З наведеного вбачається, що один і той же погріб є предметом купівлі-продажу за двома нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, як цілий об'єкт, а не часткова власність попередніх власників ОСОБА_11 та ОСОБА_9

Зазначені договори купівлі-продажу не визнані недійсними, сторони цих договорів не порушували перед нотаріусами питання про внесення в них змін.

Отже, згідно правовстановлюючих документів спірний погріб належить на праві власності і ОСОБА_2 згідно її договору купівлі-продажу будинку, і ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у визначених договором частках згідно їх договору купівлі-продажу будинку.

ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять захистити їх порушене право на погріб шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку відповідно до меж, встановлених у технічному паспорті на жилий будинок АДРЕСА_1.

Земельна ділянка, що їм належить, була приватизована попереднім власником ОСОБА_9, яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку згідно рішення Київської міської ради від 7 липня 2005 року №567/3143 із зазначенням меж земельної ділянки.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 підтвердила, що власники земельної ділянки не можуть надати суду акт встановлення межових знаків, оскільки їм такий акт попереднім власником не передавався.

Вони, як нові власники землі також не вирішували питання про встановлення межових знаків, як те передбачено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376.

Від проведення експертизи, яка б встановила згідно абрису земельної ділянки, в якій частині і на чиїй земельній ділянці знаходиться погріб, сторони відмовилися.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно поклав в основу свого рішення наданий суду письмовий доказ - Звіт ТОВ «Геопроект» по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 і за яким погріб перебуває на земельній ділянці ОСОБА_2

З огляду на надані докази ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не надали суду допустимих та переконливих доказів того, що лише вони є власниками спірного погреба і що погріб повністю знаходиться на земельній ділянці, що належить їм на праві часткової власності.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції про відмову ОСОБА_2 в задоволені зустрічного позову.

Судом встановлено, що сторони не є співвласниками спірного погреба, оскільки купували будинки у різних власників, а є суміжними землекористувачами.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини погреба, остання суду не надала. Відсутні докази, що сторони спору придбали погріб у часткову власність.

Відповідно, відсутні й правові підстави припиняти право власності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на погріб, які передбачені статтями 365, 346 ЦК України.

Згідно наданих суду договорів купівлі-продажу будинків, спірний погріб (льох) зазначений у цих договорах, як одиниця, а не в частках.

Отже, рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Всі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і суд дав їм правову оцінку. У колегії суддів відсутні правові підстави для їх переоцінки.

Зверненню до суду з позовами про захист порушеного права на погріб (льох) мало б передувати вирішення питання кому на праві власності належить спірний погріб (льох), на який існує два правовстановлюючі документи, які видані різним особам.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційні скарги ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 та ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 липня 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва