Постанова № 61888939, 21.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року м. Київ №826/15286/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського районного відділу Управління ДМС України в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Бориспільського районного відділу Управління ДМС України в Київській області (далі також відповідач-1), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Бориспільського районного відділу Управління ДМС України в Київській області щодо стягнення 87,15 грн. як сплати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та стягнення 204,00 грн. як сплати за вартість бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов'язати Бориспільський районний відділ Управління ДМС України в Київській області вчинити дії щодо повернення зайво отриманих грошових коштів за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 291,15 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/15286/15, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2015 адміністративну справу №826/15286/15 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 адміністративну справу №826/15286/15 прийнято до провадження судді Кушнової А.О. та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 до участі у справі у якості другого відповідача залучено Головне управління Державної Казначейської служби України у Київській області (далі також відповідач-2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30.01.2015 вона звернулась до відповідача із заявою-анкетою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до якої додала пакет документів, що відповідає вимогам Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правилам оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 №231.

Разом з цим, відповідач - 1 відмовився приймати подані позивачем документи для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, мотивуючи це відсутністю квитанцій про сплату вартості надання адміністративної послуги за видачу вказаного документа у розмірі 87,15 грн. та вартості бланка у розмірі 204,00 грн.

Вимогу відповідача - 1 сплатити вказані платежі позивач вважає незаконною, оскільки обов'язок їх сплати не передбачений Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Відповідач - 1 позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон без електронного носія заінтересовані громадяни зобов'язані сплатити загалом 461,15 грн., у тому числі 170,00 грн. державного мита, 87,15 грн. - вартість адміністративної послуги з оформлення та видачі вказаного паспорта та 204,00 грн. - вартість бланка паспорта.

При цьому відповідач - 1 звертає увагу, що обов'язок сплати зазначених платежів прямо передбачений чинним законодавством, а саме Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», постановами Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» та від 26.10.2011 № 1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг».

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Відповідач-1 проти позову заперечив та у його задоволенні просив відмовити.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника до суду не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши думку позивача та представника відповідача-1, суд ухвалив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника відповідача-2.

У судовому засіданні 21.09.2016 суд на обговорення сторін поставив питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Позивач та представник відповідача-1 щодо можливості розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського районного відділу Управління ДМС України в Київській області з заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон без електронного носія інформації.

До вказаної заяви позивачем було також додано: заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру, копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, дві фотокартки та пенсійне посвідчення інваліда ІІ групи (а.с. 67-70).

Як встановлено судом, оглянувши вказану заяву та приєднані до неї документи, відповідач відмовився прийняти її до розгляду та оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон, мотивуючи це відсутністю у пакеті документів квитанцій про сплату вартості адміністративної послуги з оформлення та видачу паспорта та вартості його бланка.

У судовому засіданні представник відповідача-1 щодо факту відмови у прийнятті документів з підстав відсутності квитанцій не заперечував.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до начальника Бориспільського РВ УДМС України в Київській області зі скаргою від 31.01.2015 вх. №17/06 з вимогою прийняти подані нею документи для оформлення паспорта громадянина для виїзду за кордон (а.с. 20).

Листом від 10.02.2015 №17/906 Бориспільський РВ УДМС України в Київській області скаргу позивача залишив без задоволення (а.с. 21-22).

Відмовляючи у задоволенні скарги позивача Бориспільський РВ УДМС України в Київській області роз'яснив, що за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон заінтересований громадянин повинен сплатити 452,15 грн., у тому числі:

- 170 грн. державного мита згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93;

- 87,15 грн. - вартість послуг згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»;

- 204,00 грн. - вартість бланка паспорта без електронного носія інформації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг».

Судом встановлено, що на підставі квитанції від 31.01.2015 №18 позивачем було перераховано на відповідний рахунок 291,15 грн. за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі вартість адміністративної послуги - 87,15 грн., вартість бланка паспорта без електронного носія інформації - 204,00 грн. (а.с. 70).

19 лютого 2015 року позивачу видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон FA 070591 (а.с. 24).

Разом з цим, не погоджуючись з вимогами відповідача - 1 сплатити за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон платежі, які прямо не передбачені Декретом Кабінету Міністрів України, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII) (тут і надалі в редакції від 05.12.2013, що була чинна на момент спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 3857-XII передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Відповідно до статті 2 Закону № 3857-XII документом, що дає право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчує особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно частини 1 статті 4 Закону № 3857-XII оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку провадиться за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

У виняткових випадках (за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, а також у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України) паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку.

Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Статтею 7 Закону № 3857-XII закріплено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

На виконання положень статтей 4 та 7 Закону № 3857-XII Кабінетом Міністрів України постановою від 31.03.1995 № 231 затверджені Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (далі - Правила №231).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 682 Постанову Кабінету міністрів України від 31.03.1995 №231 з 01.04.2015 визнано такою, що втратила чинність.

Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення (далі - Порядок №152).

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 набрала чинності з 11.06.2014.

Таким чином, на час звернення позивача з заявою про видачу паспорта для виїзду за кордон (31.01.2015) одночасно були чинними два нормативно-правових акта, що регулюють тотожні правовідносини. З урахуванням загальнотеоретичного принципу права, відповідно до якого застосуванню підлягає та норма, яка була прийнята пізніше, до спірних правовідносин суд застосовує положення Порядку №152.

Пунктами 4 та 20 Порядку №152 передбачено, що паспорт для виїзду за кордон без урахування строків доставки видається територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України.

Оформлення, видача та обмін паспорта для виїзду за кордон особі, яка досягла шістнадцятирічного віку здійснюється на підставі її особистої заяви-анкети.

Згідно пункту 22 Порядку №152 для оформлення паспорта для виїзду за кордон особа подає: 1) заяву-анкету; 2) паспорт громадянина України (для осіб, що досягли шістнадцятирічного віку та постійно проживають в Україні); 3) свідоцтво про народження (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон особі, що не досягла шістнадцятирічного віку); 4) відповідні документи, що підтверджують здійснення встановлених законодавством платежів, або оригінал і копію документа про звільнення від таких платежів; 5) заяву про відмову від внесення інформації (у тому числі відцифрованих відбитків пальців рук) до безконтактного електронного носія, що імплантований до паспорта для виїзду за кордон (у разі потреби).

При цьому, згідно пунктів 16, 17 вищезазначеного Порядку за оформлення паспорта для виїзду за кордон (у тому числі замість втраченого або викраденого), його обмін справляється плата (за кордоном - консульський збір) у порядку та у розмірах, встановлених законодавством. Документи, що підтверджують здійснення встановлених законодавством платежів (консульського збору), додаються до заяви-анкети.

Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 № 7-93 (далі - Декрет №7-93) (тут і надалі у редакції від 11.07.2014) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Статтею 2 Декрету №7-93 передбачено, що державне мито справляється, зокрема, за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії.

Підпунктом «б» пункту 6 статті 3 Декрету № 7-93 встановлено, що ставка державного мита за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон встановлюється в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що Законом № 3857-XII та Порядком №152, які є спеціальними правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, визначено вичерпний перелік документів, які необхідно подати для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, і платежів, що необхідно здійснити під час звернення до територіальних органів Державної міграційної служби.

Відтак, вимога надати будь-які інші документи чи сплатити інші платежі, не передбачені згаданими нормативно-правовими актами, є незаконною.

Разом із цим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» встановлено, що оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон є платною послугою, вартість якої складає 87,15 грн. (пункт 23 Переліку).

З цього приводу суд зазначає, що сплата установленого Декретом № 7-93 розміру державного мита за видачу паспорта громадянина України для виїзду закордон повністю покриває вартість витрат, пов'язаних з вчиненням дій щодо його видачі.

Тому вимога відповідача сплатити окрім державного мита за видачу громадянам України паспорта для виїзду за кордон у розмірі 170,00 грн. згідно Декрету № 7-93 вартість адміністративної послуги по видачі паспорта для виїзду за кордон згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 є фактично вимогою двічі оплатити вартість однієї і тієї ж послуги.

Між тим, відповідно до статті 11 Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI, на положеннях якого також акцентував увагу відповідач, при наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата (адміністративний збір). Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб'єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб'єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб'єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо).

Враховуючи, що сплата установленого Декретом № 7-93 державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням міграційною службою дій щодо видачі громадянам паспорта для виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постановах від 03.12.2013 № 21-416а13 та від 17.12.2013 № 21-441а13, яка в силу частини 2 статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Щодо посилань відповідача як на підставу правомірності відмови в оформленні позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон на пункт 4 Порядку надання підрозділами МВС України та ДМС України платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1098 (далі - Порядок №1098), згідно з яким у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції, в тому числі вартості персоналізації, то необхідно зазначити, що згідно з пунктом 2 цього Порядку такі послуги можуть надаватись особі лише за її письмовою заявою, тобто за наявності у неї бажання отримати такі послуги.

Аналогічна норма міститься й в частині 4 статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги», відповідно до якої заява на отримання адміністративної послуги подається в письмовій чи усній формі. Письмова заява може бути подана суб'єкту надання адміністративної послуги особисто суб'єктом звернення або його представником (законним представником), надіслана поштою, а в разі надання адміністративних послуг в електронній формі - через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Тобто послуги, закріплені в Порядку №1098, не носять обов'язкового характеру і лише можуть бути надані особі за наявності у неї бажання отримати таку послугу, що висловлено в усній чи письмовій формі.

В позовній заяві та під час розгляду справи позивач наполягала, що не мала наміру отримувати будь-які додаткові послуги від відповідача під час звернення для оформлення паспорта для виїзду за кордон.

Також пунктом 4 Порядку №1098 передбачено, що у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції. Обсяг таких витрат визначається МВС.

Проте суд констатує, що на момент звернення позивача до відповідача - 1 з відповідною заявою нормативного документа МВС України, який би чітко визначав вартість бланку паспорта для виїзду за кордон, затверджено не було.

Відтак, відсутні й підстави вважати такий платіж обов'язковим у розумінні пунктів 16 та 22 Порядку № 152, оскільки він не встановлений законодавством.

Посилання відповідача - 1на доручення заступника голови ДМС України № Д/212/3-14 від 31.12.2014, яким встановлено вартість бланку паспорту з безконтактним електронним чипом в розмірі 261,00 грн., суд розцінює критично, оскільки вказане доручення не є нормативно-правовим актом, носить внутрішньовідомчий характер, і не дає підстав вважати вартість бланку паспорту у вказаному розмірі платежем, встановленим законодавством.

Таким чином, вимога відповідача - 1 про необхідність сплати вартості бланку паспорта в розмірі 261 грн. є необґрунтованою.

Крім того, згідно статті 11 Закону України «Про адміністративні послуги» при наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата (адміністративний збір).

Розмір плати за надання адміністративної послуги (адміністративного збору) і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення.

Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету.

Стягнення за надання адміністративних послуг будь-яких додаткових не передбачених законом платежів або вимагання сплати будь-яких додаткових коштів забороняється.

Суб'єкт надання адміністративних послуг не може надавати інші платні послуги.

Внесення відомостей до реєстрів, інших інформаційних баз, що використовуються для надання адміністративних послуг і є їх складовою, здійснюється безкоштовно.

Частина друга статті 20 цього ж Закону визначає, що до набрання чинності законом, що визначає перелік адміністративних послуг та розміри плати за їх надання (адміністративні збори), плата за надання адміністративних послуг (адміністративний збір) при зверненні за отриманням платних адміністративних послуг сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Отже, положення Закону України «Про адміністративні послуги» передбачають сплату адміністративної послуги одноразово за весь комплекс дій та рішень суб'єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків).

Проте на даний час відповідний закон, який би визначав перелік адміністративних послуг та розміри плати за їх надання (адміністративні збори), як то встановлено статтею 11 цього закону, не прийнятий, а тому відповідна плата сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством, а саме Декретом № 7-93, оскільки інші платежі спеціальними правовими актами, що регулюють правовідносини з оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон Законом №3857-ХІІ та Порядком № 152 не передбачені.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога відповідача - 1 про сплату 291,15 грн., у тому числі 87,15 грн. як плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 204,00 грн. як плати за вартість бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон не ґрунтується на вимогах закону.

Суд також відхиляє доводи відповідача - 1 щодо недоцільності урахування при вирішенні даного спору правової позиції Верховного Суду України, що висловлена ним у постановах від 03.12.2013 № 21-416а13 та від 17.12.2013 № 21-441а13, оскільки наведені у вказаних рішеннях висновки Суд зробив аналізуючи положення Правил № 231, які на момент звернення позивача із заявою про видачу паспорта для виїзду за кордон втратили чинність.

Суд повторює, що станом на момент звернення позивача із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон Правила №231 були чинними, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 №231, якою вони (Правила) були затверджені, втратила чинність лише з 01.04.2015 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 682.

Одночасно з цим, суд зазначає, що Порядком № 152 не встановлено принципово інших положень щодо оплати адміністративної послуги з оформлення паспорту для виїзду за кордон, порівняно із Правилами № 231.

Посилання відповідача на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та підзаконні нормативно-правові акти Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України, що набрали чинності після розгляду Верховним Судом України вказаних справ, також не спростовують наведених у постановах Верховного Суду України висновків, позаяк не встановлюють відмінного правового регулювання спірних правовідносин.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає вимогу відповідача - 1 сплатити за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон суму, понад ту, що передбачена Декретом № 7-93, протиправною.

Звертаючись до суду, позивач просить визнати протиправними саме дії Бориспільського районного відділу Управління ДМС України в Київській області щодо стягнення з позивача 87,15 грн. як плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 204,00 грн. як плати за вартість бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Разом з цим, виходячи з обставин справи, суд вважає, що права позивача підлягають захисту саме шляхом визнання протиправною вимоги відповідача - 1 сплатити вказані платежі, позаяк фактично дій щодо безпосереднього стягнення грошових коштів з позивача відповідач не вчиняв - 1. Матеріалами справи підтверджується, що позивач з власної ініціативи сплатила згідно квитанції від 31.01.2015 №18 суму у розмірі 291,15 грн.

Поряд з цим, така сплата була пов'язана насамперед з тим, що за відсутності такої квитанції відповідач - 1 відмовлявся прийняти до розгляду пакет документів, виготовити та видати паспорт для виїзду за кордон.

Тобто права позивача у спірних правовідносинах порушені саме протиправною вимогою відповідача - 1 сплатити платежі за оформлення та видачу паспорта для виїзду за кордон, які не передбачені законом.

Відповідно до положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять

Однак, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України цілком кореспондуються з положеннями частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо повернення надміру сплачених позивачем коштів за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, суд зазначає наступне.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) врегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 3 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності).

Враховуючи, що вимога відповідача сплатити 291,15 грн., у тому числі 87,15 грн. - вартість адміністративної послуги з оформлення та видачі вказаного паспорта та 204,00 грн. - вартість бланка паспорта не ґрунтується на вимогах закону, сплачена позивачем на підставі квитанції від 31.01.2015 №18 сума у розмірі 291,15 грн., підлягає поверненню на його користь.

При цьому, оскільки органом, що контролює справляння плати за оформлення та видачу паспорта для виїзду за кордон у рамках цього спору є Бориспільський районний відділ Управління ДМС України в Київській області, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо повернення надміру сплачених коштів за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 291,15 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача відповідач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 73,08 грн. на підставі квитанції №0.0.415961057.1 (а.с. 5) підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільського районного відділу Управління ДМС України в Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною вимогу Бориспільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області про сплату ОСОБА_1 за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон коштів у розмірі 291,15 грн., у тому числі 87,15 грн. як плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 204,00 грн. як плати за вартість бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

3. Зобов'язати Бориспільський районний відділ Управління ДМС України в Київській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 08353, АДРЕСА_1) суму надміру сплачених коштів за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 291,15 (двісті дев'яносто одна грн. 15 коп.).

4. Стягнути судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 08353, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Бориспільського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.