Ухвала суду № 61887445, 10.10.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8562/16-ц

У Х В А Л А

10.10.2016 р. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Струтинська Н.Ю.

з участю позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування державних актів, визнання недійсними свідоцтв про спадщину, скасування реєстрації прав на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Ужгородської міської ради, Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування державних актів, визнання недійсними свідоцтв про спадщину, скасування реєстрації прав на земельні ділянки.

Від позивачки ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява про відвід головуючої у справі судді Сарай А.І. Заява мотивована тим, що обставиною, що викликає сумнів в обєктивності та упередженості судді Сарай А.І. є те, що нею ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову від 12 вересня 2016 року в якій вона просила забезпечити позов шляхом заборони Державному реєстратору вчиняти дії, повязані з державною реєстрацією речових прав, щодо земельних ділянок, які успадкував ОСОБА_3 після ОСОБА_4, оскільки оскаржуються свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3, який помер 14 березня 2016 року. Однак суддя Сарай А.І. в порушення вимог ст. 293 ЦПК України та всупереч розясненням п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», де зазначено, що за змістом ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають, винесла завідомо незаконну ухвалу про відмову в забезпеченні позову від 15.09.2016 р. в резолютивній частині якої зазначила, що ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня отримання її копії. З вищезазначеного вбачаються упереджені дії судді Сарай А.І., які призводять до умисного витягування з ОСОБА_1 сплати зайвих судових витрат на оскарження ухвали про відмову в забезпеченні позову в апеляційному порядку, яка взагалі не підлягає оскарженню як така і завідомо призводить до понесення нею додаткових витрат, які згідно Закону України «Про судовий збір» складають 275.6 грн. З вищезазначених дій судді вбачається те, що ціль судді Сарай А.І. не вирішити справу у законом встановленому порядку, а ввести її позивача ОСОБА_1 в оману витягти з неї побільше судового збору, погіршити її матеріальний стан та затягувати цивільну справу порушуючи ЦПК України та ст.ст. 7, 23 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». На підставі п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України, просить задовольнити заяву про відвід.

Позивачка в судовому засіданні заяву про відвід підтримала.

Згідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, неодноразово звертав увагу на дотримання правил неупередженості (безсторонності) судами, як складової права на справедливий судовий розгляд, визначеного ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Так у справі «Пєрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 р. Європейський суд уточнив зміст поняття «неупереджений суд», зазначивши, що для того, щоб суди могли вселяти громадськості необхідну довіру, слід враховувати також і питання їх внутрішньої організації. Правова позиція Суду по цій справі полягає в тому, що субєктивний підхід до неупередженості відображає особисті переконання цього судді у конкретній справі, обєктивний визначає, чи мали місце достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Презумпція особистої неупередженості діє до тих пір, поки не доведено інше. Будь-який суддя, відносно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду, який розглядає справу. Інакше підривається довіра, якою у демократичному суспільстві мають користуватися суди.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені у заяві позивачки про відвід, з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в обєктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, суд вважає необхідним заяву задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 18, 20, 23, 24 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід головуючій судді Сарай А.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування державних актів, визнання недійсними свідоцтв про спадщину, скасування реєстрації прав на земельні ділянки задовольнити.

Передати цивільну справу до канцелярії суду для подальшого розподілу справи у порядку, встановленому ч. 3 ст. 11-1 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Сарай А.І.