Ухвала суду № 61887153, 10.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/215/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1624/2016

Головуючий в I інстанції Петунін І.В. Єдиний унікальний номер 226/215/16-ц

Суддя доповідач Мальований Ю.М. Номер провадження 22-ц/775/1624/2016

категорія 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 жовтня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Новосядлої В.М., Папоян В.В.

за участю секретаря: Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 5 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 5 травня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розділ майна подружжя, а саме: визнано право приватної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/2 частки автомобіля PEUGEOT 3008, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з таких підстав:

- відповідно до статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин, а тому суд першої інстанції безпідставно змінив вимоги позивачки, зазначивши в рішенні про розділ автомобіля PEUGEOT 3008, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, замість зазначеного позивачкою у позовній заяві автомобіля PEUGEOT 3008, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Такі міркування суду першої інстанції, на думку апелянта, не відповідають нормам процесуального права, оскільки постановляючи рішення суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог,

- в порушення вимог статті 60 ЦПК України позивачка не довела, що порушені її права, тобто не надала доказів, що вона зверталась до відповідача про добровільний поділ майна. Крім того позивачка не скористалася можливістю, передбаченою законодавством, де визначено інший позасудовий порядок розділу майна - виділення частини майна із спільного на підставі нотаріальних дій.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається.

3 липня 2009 року сторони зареєстрували шлюб (а.с.5).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 31 березня 2014 року, яке набрало законної сили 11 квітня 2014 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.6).

З 21 червня 2014 року позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 8).

Уточнивши позовні вимоги, позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розділ майна, а саме автомобіля PEUGEOT-3008, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був придбаний сторонами у період шлюбу, та просила здійснити розподіл зазначеного автомобіля, визнати за нею право власності на спірний автомобіль, стягнувши з неї на користь відповідача 1/2 частину вартості автомобіля (а.с.20).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 автомобіль PEUGEOT-3008, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВ України в Донецькій області 11 березня 2013 рок на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 4).

В матеріалах справи мається копія довідки-рахунку серія НОМЕР_5 від 27 лютого 2014 року, відповідно до якої автомобіль PEUGEOT 3008 відповідачем продано ОСОБА_6 (а.с.4).

Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 3 серпня 2015 року, договір купівлі-продажу автомобіля PEUGEOT 3008, номер кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 27 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 визнано недійсним. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 жовтня 2015 року рішення Димитровського міського суду Донецької області від 3 серпня 2015 року залишено без змін (а.с. 9-11).

Із довідки Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області № 31/5/1444-766 від 13 квітня 2016 року вбачається, що згідно баз даних ТСЦ 1444 станом на 12 квітня 2016 року автомобіль PEUGEOT 3008, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований 01 березня 2014 року за ОСОБА_6 (а.с. 33).

Відповідно до вимог статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, оскільки спірний автомобіль був придбаний у період шлюбу між сторонами, він є спільною сумісною власністю подружжя.

За статтею 63 Сімейного Кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року передбачено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

У пункті 25 зазначеної Постанови роз'яснено також застосування судами положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України при вирішенні спорів пов'язаних із поділом майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про часткове задоволення позову і визначив ідеальні частки подружжя в спірному спільному сумісному майні без його реального поділу.

Визначивши в резолютивній частині рішення право приватної власності сторін по 1/2 частині за кожним, суд фактично визнав ідеальні частки та залишив майно у спільній часткові власності, вірно визначився у правовідносинах, що склалися між сторонами у справі, застосував норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини.

Довід апеляційної скарги про те, що вирішуючи позов про розподіл майна подружжя у вигляді автомобілю PEUGEOT 3008, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог та вирішив спір про поділ неіснуючого майна, є безпідставним, оскільки як в основній (а.с. 3) так і в уточненій позовній заяві (а.с.20) позивачкою не змінено ні предмет позову - автомобіль PEUGEOT 3008, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, ні підстава позову - поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Мотиви апеляційної скарги відповідача щодо відсутності доказів порушення права позивачки, за наявності довідки про реєстрацію права власності спірного автомобіля за ОСОБА_6, не заслуговують на увагу, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 5 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: