Вирок № 61886544, 07.10.2016, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №668/5828/15-к

н/п 1-кп/766/441/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2016 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Корольчук Н.В.

секретар: Кована В.А.

за участю прокурора: Нестеренко І.А.

потерпілого: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке 21.03.2015 року внесено до ЄРДР за №12015230000000110, за обвинуваченням:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Херсона, росіянин, громадянин України, освіта вища, перебуває в фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні матір похилого віку, військовозобов'язаний, фізичних та психічних вад здоров'я не має, інвалідності не має, здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, не є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засуджений: вироком Апеляційного суду Херсонської області від 12.11.2003 року за п. «г» ст. 93, ч. 3 ст. 42 КК України 1960 року на 15 років позбавлення волі, 20.11.2012 року звільнений з місць позбавлення волі умовно - достроково, невідбутий строк становив 2 роки 7 місяців 26 днів

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 20.03.2015 р. близько 19-55 год., керуючи технічно справним автомобілем «Богдан DF-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по вул. 49 Херсонської Гвардійської дивізії зі сторони пр. 200 років Херсону, в напрямку пр. Сенявіна в м. Херсоні, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась, і в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 18.4, 19.3 Правил дорожнього руху України, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого в районі будинку №5, не приділивши уваги, що автомобіль, який рухався в лівій смузі в попутному напрямку перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість та зупинився для пропуску пішохода, а також при засліпленні його світлом фар зустрічних транспортних засобів, своєчасно не вжив заходів для зупинки транспортного засобу в межах смуги свого руху до моменту, коли пройдуть негативні наслідки засліплення та щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який по пішохідному переходу переходив проїзну частину з ліва направо за ходом руху автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я. Вказані наслідки перебувають в причинному зв'язку з грубим порушенням з боку водія ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, а саме: п. п. 2.3 «б», 18.4, 19.3.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорив, розкаявся. Дав показання про те, що 20.03.2015 р. у період з 19-00 по 20-00 год., він на належному йому транспортному засобі «Богдан DF-20» зі швидкістю близько 50 км/год рухався по вул. 49 Гвардійської Дивізії в бік пр. Сенявіна в м. Херсоні. Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, будучи засліпленим світлом фар зустрічного транспортного засобу, та по цій же причині не звернувши увагу на те, що автомобіль, який рухався у лівій смузі в попутному напрямку призупинився перед пішохідним переходом, вчасно не помітив пішохода, який перетинав проїзну частину зліва направо по ходу руху його автомобіля, внаслідок чого здійснив на нього наїзд. Після наїзду він одразу ж зупинився, викликав швидку допомогу та міліцію, а також намагався надати першу медичну допомогу потерпілому. Зазначив, що після ДТП надав матеріальну допомогу потерпілому на лікування в сумі близько 10300 грн..

Пред'явлений потерпілим цивільний позов в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, з урахуванням поданих потерпілим уточнень, визнав повністю. Не заперечив проти того, що інкримінованими йому діями завдав потерпілому моральну шкоду, при визначенні її розміру поклався на розсуд суду.

Про такі ж обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину розповів допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1, який показав, що 20.03.2015 р. у вечірній час в районі буд. №5 по вул. 49 Гвардійської дивізії у м. Херсоні по пішохідному переходу перетинав проїзну частину. Приблизно на середині проїзної частини, пройшовши повз автомобіль, що з правого боку пропускав його, отримав удар від іншого автомобіля, що також рухався з правого боку, від чого на деякий час втратив свідомість. Обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема марку автомобіля, що здійснив на нього наїзд, та чи гальмував зазначений автомобіль перед зіткненням, він не пам'ятає. Підтвердив, що обвинувачений після ДТП надав йому матеріальну допомогу на лікування в розмірі 10300 грн..

Заявлений цивільний позов, з урахуванням уточнень, підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Оскільки обвинувачений визнав свою провину, фактичні обставини справи не оспорює і, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів в добровільності його позиції немає, суд, з врахуванням думки учасників судового розгляду, визнав відповідно до ст. 349 КПК України недоцільним дослідження інших доказів у справі.

При вирішенні заявлених потерпілим позовних вимог суд приходить до наступних висновків.

Потерпілим ОСОБА_1 були заявлені позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь 14180 грн. завданої матеріальної шкоди, 20000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди (т. 1, а.п. 82-83). Згідно доповнення до позовної заяви ОСОБА_1 заявив, що із заявленої суми йому відшкодовано 10300 грн. (т. 1, а.п. 141).

Оцінюючи доводи, викладені ОСОБА_1 в позовній заяві, а також досліджені судом докази на підтвердження позовних вимог, суд при вирішенні позовних вимог виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1 ст. 1177 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» (поліс №АІ/7876056), яка і має нести відповідальність за цивільно-правовими зобов'язаннями обвинуваченого (т. 2, а.п. 25). Відповідно до умов полісу, ліміт відповідальності на одного потерпілого складає: 100000 грн. - за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, та 50000 грн. - за шкоду, заподіяну майну.

Згідно із ст. 3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 22 Закону, страховик при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого, та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ст. 23 Закону).

Так, у відповідності до п. 24.1, п. 24.3 ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я.

Дослідивши докази на обґрунтування заявлених потерпілим позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлена потерпілим ОСОБА_1 сума матеріальної шкоди підлягає частковому стягненню з ПАТ «СК «Універсальна» на загальну суму 3020,53 грн., оскільки лише частково підтверджена належними та допустимими доказами, а частина витрат, яких зазнав потерпілий ОСОБА_1, до витрат, пов'язаних з лікуванням, не відносяться. Крім того, як вбачається з особистої заяви потерпілого, а також оформлених ним розписок, обвинуваченим добровільно йому було відшкодовано витрати на лікування в загальному розмірі 10300 грн., а тому 14180 грн. відповідно стягненню як з обвинуваченого, так і з ПАТ «СК «Універсальна», в повному об'ємі не підлягають.

Так, потерпілим ОСОБА_1 до витрат на лікування включено оплату перевезень з використанням послуг таксі на загальну суму 1009 грн., на обґрунтування яких надано відповідні чеки, проте жодних доказів того, що наведені витрати були понесені потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відсутні. Слід також звернути увагу на ту обставину, що також немає жодних доказів, які б свідчили про взаємозв'язок наведених витрат з лікуванням ОСОБА_1.

Крім того, потерпілим до витрат на лікування включено придбані медичні препарати, необхідність придбання яких не обумовлена призначеннями лікаря, як того вимагає Закон.

Оцінюючи заявлені потерпілим вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його спричинила при наявності його вини.

Зі змісту ст. 26-1 Закону вбачається, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що потерпілому ОСОБА_1 дійсно була завдана моральна шкода, встановлена особа, яка спричинила шкоду, встановлено протиправний характер дій ОСОБА_2, а також наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням обвинуваченого.

Суд, враховуючи обставини справи, доводи, викладені потерпілим в обґрунтування розміру завданої моральної шкоди, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого та виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про те, що цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню зі стягненням 5000 грн., з яких 151 грн., враховуючи положення ст. 26-1 Закону, підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Універсальна», а 4849 грн. - з обвинуваченого.

При обранні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за законом віднесений до злочинів невеликої тяжкості, суб'єктивна сторона якого характеризується необережною виною, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за матеріалами справи характеризується фактично позитивно, має на утриманні матір похилого віку, зайнятий суспільно - корисною працею, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, злочин вчинив протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком, обставинами, які пом'якшують покарання, визнає повне визнання вини та щире каяття, яке виразилося у тому, що у судовому засіданні обвинувачений висловив жаль з приводу вчиненого, до передання справи до суду добровільно частково відшкодував потерпілому завдану майнову шкоду, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено і вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 61 КК України, санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, який, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, оскільки достатніх та переконливих доказів, які б давали підстави для прийняття рішення про можливість незастосування додаткового покарання, суду надано не було.

При цьому, з вироку Апеляційного суду Херсонської області від 12.11.2003 року, невідбута частина покарання за яким в порядку ст. 71 КК України має бути приєднана до покарання, призначеного за даним вироком, видно, що в межах розгляду тієї справи до ОСОБА_2 застосовувалося попереднє ув'язнення, оскільки його було взято під варту 19.05.2003 року, наведений вирок набрав законної сили 06.04.2004 р. (т. 2, а.п. 23, 41).

Частиною 5 ст. 72 КК України, з урахуванням змін, внесених відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» №838-VIII від 26.11.2015 року, який набрав чинності 24.12.2015 року, визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

З огляду на наведене, оскільки питання щодо перерахунку ОСОБА_2 невідбутого строку покарання за вироком Апеляційного суду Херсонської області від 12.11.2003 року відповідно до наведених положень ч. 5 ст. 72 КК України на даний час не вирішено, суд вважає за необхідне це питання вирішити даним вироком.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати.

Керуючись ст.ст. 349, 373 - 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду Херсонської області від 12.11.2003 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 9 (дев'ять) місяців з поміщенням для відбування покарання до кримінально - виконавчої установи закритого типу з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Запобіжний захід до ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_2 і направити для відбування призначеного покарання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дня затримання після набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання строк попереднього ув'язнення за вироком Апеляційного суду Херсонської області від 12.11.2003 року з 19 травня 2003 року по 06 квітня 2004 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дві позбавлення волі.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 3020 (три тисячі двадцять) гривень 53 (п'ятдесят три) копійки в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров'ю.

Стягнути з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 151 (сто п'ятдесят одну) гривню в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4849 (чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 1092,78 (однієї тисячі дев'яносто двох) гривень 78 (семидесяти восьми) копійок (т. 2, а.п. 10, 12, 17).

Речовий доказ - автомобіль ««Богдан DF-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, (т. 2, а.п. 8) - вважати повернутим власнику.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений, захисник, потерпілий мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Корольчук Н.В.