Рішення № 61884979, 03.10.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9083/16-ц

Провадження №: 2/752/4127/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ладиченко С.В.

при секретарі Рожок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 244795 грн. 21 коп. матеріальної шкоди та 120000 грн. моральної шкоди, а всього 364795 грн. 21 коп., а також у відшкодування витрат по сплаті судового збору 4247 грн. 96 коп.

В обґрунтування позову позивач вказує що 04.09.2015 року о 17 годин 10 хвилин Відповідач 1 - ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки BMW 330D, державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є відповідач 2 - ОСОБА_3, проїжджаючи регульоване перехрестя вул. Ковпака і вул. Велика Васильківська у м. Києві, не врахував дорожню обстановку, виїхав на перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12-2 ПДР, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки BMW 523і, державний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням який належить йому на праві приватної власності.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року (справа № 752/18980/15-п; провадження № 3/752/12/16) відповідача 1 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.Зазначена постанова набрала законної сили 16 лютого 2016 року

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2016 року (справа № 33/796/444/2016) апеляційна скарга відповідача 1 ОСОБА_2 залишена без задоволення, а постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року - без змін. Таким чином, відповідно до вказаних постанов компетентних судів вина відповідача 1 - ОСОБА_2. - є повністю доведеною.

При зіткненні його автомобіль BMW 523і отримав значні ушкодження. Згідно зі звітом № 722 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, що був складений 12 листопада 2015 року незалежним оцінювачем - ТОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія", сума матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження автомобілю становить 294295 грн. 21 коп.

Сума завданої йому прямої матеріальної шкоди зменшена на 50000 грн., оскільки саме ця сума була сплачена йому Страховою компанією "Кредо" в якості відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача -1 ОСОБА_2

Ціна визначення вартості матеріального збитку становила 500 грн. згідно рахунку, виставленого оцінювачем, та відповідної банківської квитанції.

Загальна сума завданих йому матеріальних збитків становить:294295,21 - 50 000,00 + 500,00 = 244 795 грн.21 коп.

Власником автомобілю, яким керував ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди, марки BMW 330D, державний номерний знак НОМЕР_5, є його матір, відповідач 2 - ОСОБА_3, що доводиться свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Нормативне обґрунтування його вимог до відповідачів полягає в посиланнях на ст.1166,1187,1190,1194 Цивільного кодексу України.

Внаслідок цього ДТП йому також заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням власності - автомобіля, та неможливості протягом тривалого часу користуватися автомобілем за його призначенням, порушенням нормальних життєвих зв'язків, певним ударом по його престижу. Також він був змушений неодноразово відвідувати авторинок та магазини у пошуку необхідних для ремонту запчастин, і внаслідок відсутності таких, замовляти їх за кордоном. Замість того, щоб нормально користуватись належним майном - автомобілем, він був змушений витрачати час та зусилля на його ремонт та відновлення.

Протягом тривалого часу у зв'язку з пошкодженням автомобіля йому довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, оскільки ОСОБА_2 відмовляв в компенсації вартості ремонту. Він не приїхав на огляд його автомобілю після аварії, незважаючи на запрошення експерта. Належний йому автомобіль - це коштовний подарунок матері. На момент ДТП він працював юристом в приватній консалтинговій компанії, як починаючий фахівець і не мав достатніх доходів для ремонту автомобіля. Всі свої доходи йому довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля, позичати гроші, просити по фінансову допомогу у матері та родичів. Це все спричинило виникнення в нього пригніченого стану.

Під час дорожньо-транспортної пригоди він зазнав тілесного ушкодження - травматичний вивих основної фаланги правої кисті, чисельні забої. Відразу після ДТП був доставлений до лікарні швидкої допомоги, де йому була надана перша медична допомога. Йому наклали гіпс на руку, з яким він проходив чотири тижні. Через це не міг нормально працювати, водити автомобіль. Від госпіталізації він відмовився. Він був позбавлений можливості вільно пересуватися, нормально працювати, виїжджатина відпочинок, робити покупки в супермаркетах йому стало значно важче. Йому довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, прийшлося відкласти, а від деяких він взагалі змушений був відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. Через втрату автомобіля, він не міг виконувати деякі доручення керівництва, що були пов'язані з поїздками, що спричинило ускладнення в стосунках на роботі.

Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в половину вартості прямої матеріальної - тобто шкоди -120000 гривень. Ціна враховує в себе страждання, які довелося перенести йому, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з дорожньо- транспортною пригодою.

На думку позивача обидва відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - повинні нести солідарну відповідальність за заподіяння джерелом підвищеної небезпеки - марки BMW 330D, державний номерний знак НОМЕР_1, - шкоди, оскільки відповідач 1 безпосередньо винен в ДТП, а відповідач 2 є власником джерела підвищеної небезпеки.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням ОСОБА_5 позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити. Справу просить розглянути без його участі не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_6 був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не сповістив.

Відповідач ОСОБА_7 повідомлялась в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Судова повістка направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулась до суду за закінченням терміну зберігання.

У відповідності до ч.5 ст.74 ЦПК України і разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва 04.09.2015 року о 17 год. 10 хв., в м. Києві, на перехресті вул.Ковпака - Червоноармійська, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки BMW 330D, державний номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку, виїхав на перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12-2 ПДР, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року (справа № 752/18980/15-п; провадження № 3/752/12/16) відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.(а.с.30-31).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2016 року (справа № 33/796/444/2016) апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 залишена без задоволення, а постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року - без змін.(а.с.32-33).

Таким чином, відповідно до вказаних постанов судів вина відповідача ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху та пошкодженні автомобіля позивача під час дорожньо-транспортної пригоди є повністю доведеною.

Відповідно по вимог ч.3 ст.61 ЦПК України,обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином постанова Голосіївського районного суду м. Києва про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.61 ЦПК України, є підставою звільнення від доказування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП, та факту пошкодження внаслідок порушення ПДР автомобіля позивача.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п.8 ч.2 вказаної статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст.1194 ЦК України «Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки врегульоване ст.1187 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Власником автомобіля BMW 523і, державний номерний знак НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1.(а.с.32).

Під час ДТП автомобіль позивача ОСОБА_1 BMW 523і отримав значні ушкодження.

Згідно зі звітом № 722 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, що був складений 12.11.2015 року незалежним оцінювачем - ТОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія", сума матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження автомобілю становить 294295 грн. 21 коп.(а.с15).

Сума завданої позивачу прямої матеріальної шкоди зменшена на 50000 грн., оскільки ця сума була сплачена йому Страховою компанією "Кредо" в якості відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_2

Ціна визначення вартості матеріального збитку становила 500 грн. згідно рахунку(а.с.14). та відповідної банківської квитанції(а.с.15).

Загальна сума завданих позивачу матеріальних збитків становить:294295,21 - 50000 + 500 = 244 795 грн.21 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 1166, ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана пошкодженням автомобіля позивача підлягає відшкодуванню у повному обсязі відповідачем ОСОБА_6 як особою що її завдала.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди(п.2.2. Правил дорожнього руху України).

Відповідно до п.2.2. Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу може передавати право керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такій засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Суд вважає, що позовні вимоги за позовом про стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_7 не можуть бути задоволені.

Та обставина що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобілю державний номерний знак НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди, є відповідач 2 - ОСОБА_3, не впливає на обсяг її відповідальності за шкоду спричинену автомобілю позивача, оскільки в ОСОБА_3 відсутній причино наслідковий зв'язок з завданням шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Судом не встановлено підстав для солідарної відповідальності відповідача ОСОБА_3 за заявленими позовними вимогами.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п.1 ч.2 ст.23 ЦК України); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів(п.2 ч.2 ст.23 ЦК України); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням, чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2 ст.23 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Особою винною у спричиненні моральної шкоди позивачу є відповідач ОСОБА_6

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини спричинення моральної шкоди означені позивачем в позовній заяві.

Суд враховує обставини при яких була спричинена позивачу моральна шкода, характер та ступень моральних та фізичних страждань перенесених позивачем, порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, понесені позивачем додаткові витрати часу та зусиль для організації свого життя, неможливість користування автомобілем, отримання позивачем тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача ОСОБА_6

Суд вважає завищеною суму моральної шкоди яку просить стягнути на свою користь позивач та визначає її в розмірі 20000 гривень, та вважає що ця грошова сума є адекватною спричиненій моральній шкоді, наданім позивачем доказазам, вимогам розумності та справедливості.

Оскільки наявності вини відповідача ОСОБА_7 у спричиненні позивачу моральної шкоди не встановлено, то суд відмовляє позивачу у цій частині позовних вимог щодо стягнення грошової суми на відшкодування моральної шкоди з цього відповідача у солідарному порядку.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору, та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем були понесені витрати для сплати судового збору за подання позову у сумі 4247 грн. 96 коп. які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 10,11,57-61, 208,209, 212-215,218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованого АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (проживаючого за адресою АДРЕСА_2; РНОКПП: НОМЕР_4) у відшкодування матеріальної шкоди 244795 грн. 21 коп. (двісті сорок чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять гривень 21 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованого АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (проживаючого за адресою АДРЕСА_2; РНОКПП: НОМЕР_4) у відшкодування моральної шкоди 20000 грн.(двадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованого АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (проживаючого за адресою АДРЕСА_2; РНОКПП: НОМЕР_4) у відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору 4247 грн. 96 коп. (чотири тисячі двісті сорок сім гривен 96 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В. Ладиченко