Ухвала суду № 61882443, 04.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24634/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - державного реєстратора Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Служба у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 жовтня 2015 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24962239, прийняте 01 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - державним реєстратором Кобелєвою А.М. про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: (реєстраційний номер нерухомого майна: 739937280000) квартира, об'єкт житлової нерухомості, однокімнатна, загальною площею 36,00 кв.м, житловою площею 19,00 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - державного реєстратора Кобелєву А.М. внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відповідні записи про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна: (реєстраційний номер нерухомого майна: 739937280000) квартира, об'єкт житлової нерухомості, однокімнатна, загальною площею 36,00 кв.м, житловою площею 19,00 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що наявність арешту не могла бути перешкодою для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (банк) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір №2621/0708/88-165, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 84800,00 доларів США, на строк з 28 липня 2008 року по 26 липня 2018 року та на умовах, передбаченому у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (п.1.1 договору). Кредитні кошти призначені на споживчі цілі (п.1.4 договору).

28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (банк), ОСОБА_5 (поручитель) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено договір поруки №2621/0708/88-165-Р-1, за умовами якого поручитель зобов'язується перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №2621/0708/88-165 від 28 липня 2008 року (основне зобов'язання) (п.1 договору).

Між ВАТ «Сведбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець) 28 липня 2008 року укладено іпотечний договір №2621/0708/88-165-Z-1, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодатель передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру за АДРЕСА_1 (предмет іпотеки), що складається з 1 жилої кімнати; площа квартири, що передається в іпотеку, становить: загальна - 36,00 м.кв, жила - 19,00 кв.м.

20 березня 2009 року між ВАТ «Сведбанк» (банк), ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору поруки №2621/0708/88-165-Р-1 від 28 липня 2008 року, яким викладено п.1 договору в наступній редакції: поручитель зобов'язується перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №2621/0708/88-165 від 28 липня 2008 року, у сумі 84056,00 доларів США строком до 26 липня 2023 року, з процентною ставкою 11,9% річних за їх використання. А також в реквізитах сторін зазначено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_2: АДРЕСА_1.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «Вектор плюс» (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, зокрема за іпотечним договором, що був укладено за кредитним договором №2621/0708/88-165 від 28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (банк) та ОСОБА_4 (позичальник).

В подальшому, між ПАТ «Сведбанк» (банк) та ТОВ «ФК «Вектор плюс» (фактор) укладено договір факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників (зокрема за кредитним договором №2621/0708/88-165 від 28 липня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4.), право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор, шляхом надання фінансової послуги банку, набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти у розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором (п.2.1 договору). З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії надані боржниками щодо заборгованостей стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору.

За наслідком розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «ФК «Вектор плюс», ОСОБА_4 про розірвання договорів про іпотеку та поруку рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 18 грудня 2014 року у справі №759/15964/14-ц позов ОСОБА_2 задоволено, розірвано іпотечний договір №2621/0708/88-165-Z-1 від 28 липня 2008 року, розірвано договір поруки №2621/0708/88-165-Р-1 від 28 липня 2008 року. Судове рішення набрало законної сили 27 січня 2015 року.

ТОВ «ФК «Вектор плюс» було подано до Святошинського районного суду м.Києва заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м.Києва від 18 грудня 2014 року, за наслідком розгляду якої ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 29 квітня 2015 року заяву ТОВ «ФК «Вектор плюс» задоволено та скасовано дане рішення.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 15 лютого 2016 року у справі №759/15964/14-ц позов ОСОБА_2 до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «ФК «Вектор плюс», ОСОБА_4 про розірвання договорів про іпотеку та поруку задоволено, розірвано іпотечний договір №2621/0708/88-165-Z-1 від 28 липня 2008 року, розірвано договір поруки №2621/0708/88-165-Р-1 від 28 липня 2008 року.

За наслідками апеляційного оскарження вказаного рішення ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 24 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка на підставі довіреності діяла в інтересах ТОВ «ФК «Вектор плюс», відхилено, рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15 лютого 2016 року залишено без змін.

01 жовтня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24962239, відповідно до якого останньою розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 01 жовтня 2015 року реєстраційний №13614666, та вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 01 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. внесено запис про право власності №11430352 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на об'єкт нерухомого майна - квартира, об'єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №24962239 від 01 жовтня 2015 року. Підставою виникнення права власності визначено - договір іпотеки, серія та номер: 2670, виданий 28 липня 2008 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - державний реєстратор Кобелєва А.М. неправомірно зареєструвала право власності на нерухоме майно: АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», оскільки на момент подання заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно обтяження з зазначеного майна знято не було, а тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24962239 від 01 жовтня 2015 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Частиною 1 ст.9 вказаного Закону передбачено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Норми Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), містять положення, аналогічні наведеним.

Так, відповідно до п.2 вищенаведеного Порядку нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 5-5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.46-1 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, визначений в ст.34 Закону України «Про нотаріат».

Матеріали справи не містять доказів, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. вчинялись нотаріальні дії, передбачені ст.34 Закону України «Про нотаріат», з об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності у відповідача права приймати оскаржуване рішення від 01 жовтня 2015 року індексний номер 24962239 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на квартиру АДРЕСА_1, та на підставі чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. внесено запис про право власності на вказаний об'єкт №11430352 від 01 жовтня 2015 року.

Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені ст.19 вказаного Закону, відповідно до ч.1 якої державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Також згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведене продубльовано в договорі іпотеки від 28 липня 2008 року №2621/0708/88-165-Z-1, зокрема п.11 договору передбачено, що при настанні зазначених у абзаці першому цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та/або зобов'язань, передбачених цим договором, у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Разом з тим, з наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що було подано як доказ надсилання позивачу письмової вимоги про усунення порушення, вбачається, що на ньому відсутня відмітка відділу поштового зв'язку про подання відправлення до ВПЗ для надсилання адресату, відсутня відмітка щодо отримання даного відправлення адресатом, або причини невручення. Окрім того, у повідомленні про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зазначено невірну адресу позивача, а саме: 04071, АДРЕСА_2, в той час, як вірною адресою ОСОБА_2 є: АДРЕСА_3, що зазначено в договорі від 20 березня 2009 року про внесення змін до іпотечного договору від 28 липня 2008 року №2621/0708/88-165-z-1 та в договорі про внесення змін та доповнень №1 до договору поруки №2621/0708/88-165-Р-1 від 28 липня 2008 року.

Таким чином, доказів виконання ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, п.11 договору іпотеки від 28 липня 2008 року №2621/0708/88-165-Z-1, шляхом направлення позивачу іпотекодержателем повідомлення, оформленого згідно ст.35 Закону України «Про іпотеку», матеріали справи не містять, а отже не підтверджено завершення 30-денного строку з моменту отримання такої вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору та вининення права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З наведеного вбачається, що всупереч п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявником не було надано документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві.

Отже, підтвердження набуття ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» права на ініціювання процедури щодо проведення державної реєстрації права приватної власності останнього на об'єкт іпотеки відсутні.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання, а тому установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами.

Статтею 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Зазначений Закон не зупиняє дії інших нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, та є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Положеннями цього Закону встановлена загальна заборона примусового стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, без згоди власника (незалежно від суб'єкта, який здійснює таке стягнення), що фактично і було вчинено за результатами прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання майнового поручителя, про що свідчать матеріали справи, зокрема копія довіреності від 26 серпня 2014 року на представлення інтересів позивача у суді, у якій зазначено адресу реєстрації ОСОБА_2: АДРЕСА_4, довідка з місця проживання сім'ї та реєстрації (форма №3) від 06 травня 2015 року №2058, та загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м.

Згідно п.12 договору іпотеки від 28 липня 2008 року №2621/0708/88-165-Z-1 за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Натомість, жодних доказів наявності відповідних підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 42 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч.4 ст.24 вказаного Закону).

Пунктом 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, згідно наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира, однокімнатна загальною площею 36 кв.м, адреса: АДРЕСА_4: 28 липня 2008 року зареєстровано обтяження за №11430357, вид обтяження заборона на нерухоме майно; 26 серпня 2014 року зареєстровано обтяження за №11430369, вид обтяження заборона на нерухоме майно. Разом з тим, згідно відомостей з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1, 27 березня 2009 року накладено обтяження з реєстраційним номером 8586160 - арешт нерухомого майна на підставі ухвали Подільського районного суду м.Києва від 10 березня 2009 року у справі №2-1658/09.

Зазначені обтяження були чинними на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та внесення відповідного запису.

Пунктом 5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Верховний Суд України у своїй постанові від 11 листопада 2014 року №21-357а14 виклав правовий висновок, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

У відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - державний реєстратор Кобелєва А.М. неправомірно зареєструвала право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_5 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», у зв'язку з чим рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24962239 від 01 жовтня 2015 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи, що у відповідності до п.2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відповідні записи про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Під час апеляційного розгляду справи у судовому засіданні представник апелянта посилався на те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим наявні підстави для закриття провадження.

Частинами 1, 2 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Відповідно до ч.2 ст.30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - державного реєстратора Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24962239 від 01 жовтня 2015 року прийнято на виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», жодних нотаріальних дій, на підставі яких проводилась державна реєстрація, не вчинялось, спір щодо права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, фактично не розглядається в даному провадженні, натомість, позивачем оскаржуються дії (рішення) відповідача як державного реєстратора, що вчинені не у відповідності та всупереч Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому спір, який виник у цих відносинах, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, посилання апелянта на непідсудність даного спору адміністративним судам та твердження щодо необхідності закрити провадження у справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними та суперечать ст.ст.2, 3, 17 КАС України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 10 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.