Ухвала суду № 61882360, 06.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11089/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - Усачової Альони Ігорівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог Закону України «Про електроенергетику» відповідачем протиправно не було встановлену позивачу «зелений» тариф на законодавчо передбаченому рівні у період з вересня 2014 року по березень 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року задоволено вказаний адміністративний позов частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ» на вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року «зеленого» тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів, а саме на 27 серпня 2014 року, 24 вересня 2014 року, 28 жовтня 2014 року, 25 листопада 2014 року та на 24 грудня 2014 року.

Зобов'язано Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняти рішення щодо встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ» «зеленого» тарифу за розрахункові місяці вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України, відповідно, на 27 серпня 2014 року, 24 вересня 2014 року, 28 жовтня 2014 року, 25 листопада 2014 року та на 24 грудня 2014 року.

Зобов'язано Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань товариству з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ» додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ» за договором від 26 липня 2012 року №8800/02 електроенергії, за «зеленим» тарифом, який Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було зобов'язано встановити на рівні не меншому за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27 серпня 2014 року, на 24 вересня 2014 року, на 28 жовтня 2014 року, на 25 листопада 2014 року, на 24 грудня 2014 року та «зеленим» тарифом, фактично встановленим постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 липня 2014 року № 1072, за наслідками розгляду прийняти рішення.

Зобов'язано Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань товариству з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ», як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ» електроенергії за договором від 26 липня 2012 року № 8800/02 у лютому 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 січня 2015 року № 157, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 січня 2015 року № 105, за наслідками розгляду прийняти рішення.

Зобов'язано Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань товариству з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ», як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАНКО ПІВІ» електроенергії за договором від 26 липня 2012 року № 8800/02 у березні 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 лютого 2015 року № 493, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 лютого 2015 року № 492, за наслідками розгляду прийняти рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - Усачова Альона Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що є виробником електричної енергії, що підтверджується Ліцензією Серія АД №036342 (вид діяльності - виробництво електричної енергії), виданої відповідачем на підставі рішення від 05 липня 2012 року № 852.

Постановою НКРЕКП від 05 липня 2012 року № 845 позивачу затверджено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01 січня 2030 року.

26 липня 2012 року між позивачем та державним підприємством «Енергоринок» був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії № 8800/02.

Згідно абзацу другого п. 2.3 вказаного Договору визначено, що НКРЕКП встановлює тариф на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року помноженого на коефіцієнт 4.8 (коефіцієнт відповідно до Закону України «Про електроенергетику»). Для малих гідроелектростанцій та суб'єктів господарювання, які виробляють електроенергію з енергії сонячного випромінювання, роздрібний тариф для споживачів другого класу напруги визначається із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації).

Пунктом 2.4 такого Договору передбачено, що велична тарифу на електроенергію, яку позивач продає третій особі державному підприємству «Енергоринок», не може бути меншою за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується в національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату. Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для позивача установлюється шляхом перерахування в євро величини «зеленого» тарифу, розрахованого відповідно до положень п. 2.3 Договору.

Однак, у період з вересня 2014 року по січень 2015 року перегляд «зелених» тарифів по курсу Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів позивачу не здійснювався. Оплата за продану електричну енергію за період з вересня 2014 року по січень 2015 року здійснювалася за «зеленим» тарифом встановленим постановою НКРЕКП від 31 липня 2014 року №1072 на серпень 2014 року, тобто «зелений» тариф по курсу Національного банку України на кожен наступний місяць не був перерахований станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 8 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державне управління в електроенергетиці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в електроенергетичному комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.

Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 11 Закону України «Про електроенергетику» державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є НКРЕКП.

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електроенергетику» основними завданнями НКРЕКП є забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

Так, за визначенням статті 1 Закону України «Про електроенергетику» «зелений» тариф - це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Згідно із вимогами статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» величина «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, визначеного із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання.

Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання встановлюється шляхом перерахування у євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

«Зелений» тариф не може бути менший за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату.

Держава гарантує законодавче закріплення на весь строк застосування «зеленого» тарифу вимоги щодо закупівлі всієї електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим «зеленим» тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень п.п. 1.4 - 1.9 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності, затверджений постановою НКРЕКП №1421 від 02 листопада 2012 року, «зелений» тариф встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

З аналізу викладених положень вбачається, що відповідач зобов'язаний перераховувати «зелений» тариф на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Не перегляд тарифів на кожний календарний місяць, призводить до відсутності перерахованого «зеленого» тарифу, що в свою чергу, не дозволяє встановити загальну вартість виробленої електричної енергії за Договором, укладеним між позивачем та державним підприємством «Енергоринок», та отримати позивачу повну оплату за вироблену електроенергію, що порушує права та інтереси останнього.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що фактично у період з серпня 2014 року по січень 2015 року перегляд «зелених» тарифів по курсу Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів позивачу не здійснювався. Оплата за продану електричну енергію за період з вересня 2014 року по січень 2015 року здійснювалася за «зеленим» тарифом встановленим постановою НКРЕКП від 31 липня 2014 року №1072 на серпень 2014 року, тобто «зелений» тариф по курсу Національного банку України на кожен наступний місяць не був перерахований станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Водночас, відповідно до встановленого наведеними вище правовими положеннями порядку, «зелений» тариф повинен був бути перерахований по курсу Національного банку України за курсом євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць, а саме:

- 27 серпня 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на вересень 2014 року (постанова НКРЕКП № 1149 від 27 серпня 2014 року);

- 24 вересня 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на жовтень 2014 року (постанова НКРЕКП № 24 від 24 вересня 2014 року);

- 28 жовтня 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на листопад 2014 року (постанова НКРЕКП № 181 від 28 жовтня 2014 року);

- 25 листопада 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на грудень 2014 року (постанова НКРЕКП № 380 від 25 листопада 2014 року);

- 24 грудня 2014 року - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на січень 2015 року (постанова НКРЕКП № 919 від 24 грудня 2014 року).

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання відповідача на те, що тарифи не переглядались у зв'язку з дією тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії, запроваджених Кабінетом Міністрів України розпорядженнями від 13.08.2014 року № 764-р, від 01.10.2014 року № 915-р, від 08.12.2014 року № 1195-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», оскільки наведені розпорядження не містять положень щодо не затвердження Комісією розміру «зеленого» тарифу та не можуть змінювати встановленні Законом України «Про електроенергетику» положення щодо порядку та розміру перегляду «зеленого» тарифу.

Обов'язок перегляду «зеленого» тарифу на кожну дату встановлення роздрібних тарифів прямо встановлений Законом України «Про електроенергію», а також на те, що позивач звертався до відповідача з листами стосовно розгляду питання про затвердження розміру «зеленого» тарифу за період з вересня 2014 року по січень 2015 року, однак, постанов щодо перерахування «зеленого» тарифу відповідачем прийнято не було.

Отже, оскільки відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не здійснював щомісячного перерахунку позивачу «зеленого» тарифу на електричну енергію на кожний розрахунковий місяць, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення «зеленого» тарифу позивачу на кожний розрахунковий місяць протягом періоду з вересня 2014 року по січень 2015 року за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України, розрахованого відповідно до статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику», підлягає задоволенню.

Зазначене підтверджується, крім іншого, правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою ним, зокрема, в ухвалі від 24 листопада 2015 року по справі № К/800/31053/15.

Стосовно розміру «зеленого» тарифу у лютому 2015 року та в березні 2015 року, датою встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на лютий 2015 року є 26 січня 2015 року (постанова НКРЕКП № 68 від 26 січня 2015 року), а на березень - 26 лютого 2015 року (постанова НКРЕКП № 224 від 26 лютого 2015 року).

При цьому, постановою НКРЕКП від 31 січня 2015 року №105 «зелений» тариф для позивача на лютий 2015 року був встановлений в повному розмірі, а постановою НКРЕКП від 27 лютого 2015 року №492 установлено «зелені» тарифи на березень 2015 року на рівні 1584, 29 коп/кВт-год (без ПДВ), тобто також у повному розмірі.

Враховуючи фактичне вчинення відповідачем дій щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу у відповідності до наведеного вище законодавчого порядку на лютий і березень 2015 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення позивачу на лютий і березень 2015 року «зеленого» тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці за вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України, відповідно, на 27 серпня 2014 року, 24 вересня 2014 року, на 28 жовтня 2014 року, на 25 листопада 2014 року, на 24 грудня 2014 року, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про її обґрунтованість з огляду на встановлену вище протиправну бездіяльність відповідача щодо прийняття відповідних рішень у вказані періоди.

Згідно рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.)

Здійснення перераховування «зеленого» тарифу на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць є обов'язком НКРЕКП, як суб'єкта владних повноважень, а не його дискреційним повноваженням та, не передбачає інших варіантів дій для НКРЕКП, а тому визнаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не встановлення «зеленого» тарифу позивачу на кожний розрахунковий місяць протягом періоду з вересня 2014 року по січень 2015 року за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України, розрахованого відповідно до статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику», колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язати НКРЕКП прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці за вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України.

Щодо вимог позивача в контексті обставин встановлення «зеленого» тарифу на лютий і березень 2015 року, то дія зазначених вище постанов відповідача від 31 січня 2015 року № 105 та від 27 лютого 2015 року № 492, якими позивачу встановлювався відповідний тариф у повному розмірі, була зупинена постановами НКРЕКП від 31 січня 2015 № 157 та від 27 лютого 2015 року № 493, на підставі яких позивачу і здійснювався розрахунок «зеленого» тарифу у лютому та березні 2015 року.

Водночас, такі рішення відповідача від 31 січня 2015 № 157 та від 27 лютого 2015 року № 493 були скасовані в судовому порядку, а саме постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року у справі № 826/3745/15 (залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року) та від 23 червня 2015 року у справі № 826/4306/15 (залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року).

А оскільки «зелений» тариф позивачу на лютий і березень 2015 року був вірно встановлений постановами НКРЕКП від 31 січня 2015 року № 105 та від 27 лютого 2015 року № 492, правомірність яких була встановлена також наведеними судовими рішеннями, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці за лютий і березень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України.

Враховуючи вищезазначене, зокрема, неправомірність здійснення фактичного нарахування позивачу «зеленого» тарифу протягом вересня 2014 року - січня 2015 року на підставі постанови НКРЕКП від 31 липня 2014 року № 1072, протягом лютого 2015 року на підставі постанови НКРЕКП від 31 січня 2015 № 157 та протягом березня 2015 року на підставі постанови НКРЕКП від 27 лютого 2015 року №493, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання відповідача розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем за договором від 26 липня 2012 року №8800/02 електроенергії, за «зеленим» тарифом, який відповідача було зобов'язано встановити на рівні не меншому за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27 серпня 2014 року, на 24 вересня 2014 року, на 28 жовтня 2014 року, на 25 листопада 2014 року, на 24 грудня 2014 року та «зеленим» тарифом, фактично встановленим постановою відповідача від 31 липня 2014 року № 1072, за наслідками розгляду прийняти рішення.

Крім того, виходячи з передбаченого ч. 2 статті 11 КАС України права суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виходу за межі заявлених позивачем позовних вимог з метою повного захисту прав та інтересів позивача та задоволення решту вимог шляхом зобов'язання НКРЕКП:

- розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу, як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем електроенергії за договором від 26 липня 2012 року № 8800/02 у лютому 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови НКРЕКП від 31 січня 2015 року № 157, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою НКРЕКП від 31 січня 2015 року № 105, за наслідками розгляду прийняти рішення;

- розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу, як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем електроенергії за договором від 26 липня 2012 року № 8800/02 у березні 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови НКРЕКП від 27 лютого 2015 року № 493, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою НКРЕКП від 27 лютого 2015 року № 492, за наслідками розгляду прийняти рішення.

З урахуванням вказаного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

При цьому, колегія суддів критично сприймає доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом з огляду на наступне.

Суддею Окружного адміністративного суду м. Києва в ухвалі від 21 липня 2016 року про відкриття провадження по справі та в ухвалі від 18 серпня 2016 року про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду при вирішенні питання про визнання причин строку на звернення із позовом до суду досліджувалися наступні обставини.

29 липня 2015 року листом за вих. № 86/ФП Товариство звернулося до НКРЕКП з проханням встановити додаткові платежі Товариству.

02 вересня 2015 року листом №9385/17.3/61-15 НКРЕКП повідомило, що у разі прийняття Радою оптового ринку рішення щодо затвердження змін до Додатка 2 до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України у частині врахування в платежах за електричну енергію додаткових платежів для компенсації недоотриманих коштів виробникам, що працюють за «зеленими» тарифами, НКРЕКП розгляне видане рішення.

16 вересня 2015 року за вих. № 102/ФП Товариство звернулось до Відповідача з проханням прийняти постанову, якою встановити Позивачу додаткові платежі для компенсації недоотриманих коштів у серпні 2014, вересня 2014, жовтні 2014, листопаді 2014, грудні 2014, січні 2015 року. 16 жовтня 2015 року за вих. № 11254/17.3/61-15 НКРЕКП повідомила про проведення робочих нарад з метою визначення механізму компенсації недоотриманих коштів шляхом внесення змін до правил ОРЕ з метою коригування платежів виробникам електричної енергії, які працюють за «зеленим» тарифом.

З огляду на те, що 09 жовтня 2015 року протоколом №28 Рада Оптового ринку електричної енергії у п.3.2. затвердила зміни до «Додатку 2 до Договору між Членами Оптового ринку електричної енергії України (Правила Оптового ринку електричної енергії України, погоджені постановою НКРЕ від 09.08.2012 №1028) у частині врахування в платежах за електричну енергію додаткових платежів для компенсації недоотриманих коштів виробникам, що працюють за «зеленими» тарифами, 06 листопада 2015 року за вих. № 119/ФП Товариство звернулось до НКРЕКП з вимогою встановити додаткові платежі для компенсації недоотриманих коштів.

В свою чергу, на вказаний лист ТОВ «ФРАНКО П1В1» відповіді так і не отримало, що підтвердили сторони в судовому засіданні.

Звернувшись із листом до НКРЕКП та не отримавши на нього негативної відповіді, Товариство мало законні сподівання на включення його до переліку виробників, що працюють за «зеленим» тарифом та яким необхідно встановити додаткові платежі для компенсації недоотриманих коштів (далі - Перелік виробників). При цьому, протиправна бездіяльність Апелянта тривала, адже, НКРЕКП, як суб'єкт владних повноважень, так і не повідомив його про відмову у включенні до Переліку виробників.

Не отримавши жодної відповіді від НКРЕКП, ТОВ «ФРАНКО ПІВІ» звернулося до суду з даним позовом.

З урахуванням вказаних вище обставин колегія суддів вважає правильним висновок судді суду першої інстанції про те, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, а тому наявні підстави для його поновлення.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - Усачової Альони Ігорівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 10.10.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.