Ухвала суду № 61882338, 06.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7845/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.Г. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 27.04.2016 № 348 о/с в частині звільнення зі служби, поновлення на посаді або на рівнозначній посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та на правову допомогу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травня 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 27.04.2016 № 348 о/с в частині звільнення зі служби, поновлення на посаді або на рівнозначній посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та на правову допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує, тим, що були відсутні правові підстави для проведення атестування з огляду на те, що відносно нього не вирішувалось питання щодо призначення на вищу посаду, переміщення та нижчу посаду та (або) звільнення через службову невідповідність. Також позивач посилався на те, що в оскаржуваному наказі не зазначено внаслідок чого позивач був звільнений через службову невідповідність та він був виданий в період перебування позивача на лікарняному.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано результати атестування від 10.12.2015.

Визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві № 348 о/с від 27.04.2016 "Щодоо особового складу" в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління (боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції.

Поновлено ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника управління (боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Стягнено з Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу 30 982, 25 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві грн. 25 коп.).

Стягнуно з Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1) витрати на правову допомогу у розмірі - 12 712, 00 грн. (дванадцять тисяч сімсот дванадцять грн. 00 коп.).

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління (боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 07.11.2015 відповідно до наказу №65 о/с "Щодо особового складу" Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника міліції ОСОБА_2 призначено на посаду начальника управління (боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції, без доступу до інформації з грифами секретності "цілком таємно" та "таємно" на підставі заяви від 07.11.2015 та наказу Національної поліції України № 40 о/с від 07.11.2015.

Наказом начальника ГУ Національної поліції у місті Києві №7 від 01.12.2015, відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 (далі - Інструкція №1465), з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри в ГУ НП у місті Києві створено атестаційні комісії та затверджено їх склад.

07.12.2015 протоколом б/н Атестаційної комісії ГУНП м. Києва № 3 затверджено перелік осіб, які проходять співбесіду 07.12.2015-10.12.2015, до якого включено ОСОБА_2.

10.12.2015 за результатами атестування ОСОБА_2 складено атестаційний лист в розділі "V. Результати атестування" зазначено: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність."

27.04.2016 наказом № 348 о/с "Щодо особового складу" відповідно до пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції з 29.04.2016 на підставі атестаційного листа з висновком атестаційної комісії від 10.12.2015.

Позивач не погоджуючись з результатами атестування 10.12.2015 та наказом № 348 о/с від 27.04.2016 в частині звільнення його зі служби звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною другою статті 57 вказаного Закону атестування поліцейських проводиться: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування визначені в розділі І Інструкції №1465.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частиною четвертою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Таким чином, прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Отже, з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, вбачається, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові у справі №21-13а14 від 11.09.2014.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції №1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Наказом начальника ГУ НП у місті Києві №7 від 01.12.2015, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри в ГУ НП у місті Києві створено атестаційні комісії та затверджено їх склад.

Водночас в матеріалах справи відсутній наказ яким, на виконання підпункту 2 пункту 1 розділу IV Інструкції №1465 затверджено списки поліцейських, які підлягають атестуванню, а наявна лише копія протоколу б/н Атестаційної комісії ГУНП № 3 від 07.12.2015 яким затверджено перелік осіб, які проходять співбесіду 07.12.2015 - 10.12.2015 та до якого включено позивача.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів атестування позивача було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в м. Києві з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частини першої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідачем факт відсутності обставин, передбачених частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", як підстави для проведення атестування, а саме: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, щодо позивача не заперечується.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення та проведення атестації позивача.

Пунктом 24 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

10.12.2015 за результатами атестування позивача складено атестаційний лист в розділі "V. Результати атестування" зазначено: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність."

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідачем атестацію позивача було призначено та проведено за відсутності на те правових підстав, у нього були відсутні правові підстави для формування результатів відповідного атестування, з огляду на що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування результатів атестування від 10.12.2015 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пункт 5 частини першої та частини другої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Відповідно до пункту 28 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених в пункті 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

З аналізу наказу № 348 о/с від 27.04.2016 та наданих представником відповідача пояснень та письмових заперечень єдиною підставою для винесення зазначеного наказу в частині звільнення позивача зі служби в поліції були результати атестування викладені атестаційному листі від 10.12.2015, факт протиправності яких встановлений судом, з огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу № 348 о/с від 27.04.2016 в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлення на посаді з якої його було звільнено.

Щодо позовної вимоги про поновлення на рівнозначній посаді в разі неможливості поновлення на посаді з якої позивача було звільнено, суд зазначає, що судове рішення не може містити альтернативних способів захисту порушеного права та поновлено особу може бути на тій посаді з якої її було звільнено, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в цій частині позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до підпункту "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Частиною третьою пункту 2 зазначеного Порядку встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

А відтак, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за дні вимушеного прогулу у розмірі середньоденного заробітку позивача за кожен день вимушеного прогулу з розрахунку суми середньоденного заробітку без урахування відрахувань з нього податку з доходів фізичних осіб та соціального внеску.

Згідно довідки ГУ НП у м. Києві № 2622 від 30.06.2016 грошове забезпечення за останні два повних місяця роботи складає 20 496 грн., відповідно середньоденний розмір грошового забезпечення складає - 476,65 грн. (20 496,00 грн. (грошове забезпечення за останні два повних місяця роботи) / 43 (кількість робочих днів у лютому - березні).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 29.04.2016 по 05.08.2016

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу позивачу, становить 30 982, 25 грн. (476,65 х 65).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та суми стягнення у відносинах публічної служби - за один місяць виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що постанова у частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Частиною першою та пунктом 3 частини третьої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Правова допомога позивачу була надана відповідно до договору про надання правової допомоги від 16.05.2016 згідно акту приймання - передачі надання послуг від 20.05.2016 позивачу було надано юридичні послуги на загальну суму 12 712, 30 грн. в загальному обсязі 25 год. 15 хв.

Таким чином, розмір витрат на правову допомогу не перевищує граничних розмірі встановлених Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 06 жовтня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.