Постанова № 61882236, 05.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Ляшко О.Б.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2016 рокусправа № 804/1818/16 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - Песиговець М.Л., представників відповідача - Малютіної В.Е., Лободи Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 р. у справі №804/1818/16 за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС, в якому просило:

- визнати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0000984001 від 30.12.2015 року противоправним;

- скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000984001 від 30.12.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час винесення рішення податковим органом не враховано Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до якого необхідною умовою для сплати єдиного соціального внеску є виплата заробітної плати (доходу). Враховуючи, що у позивача існувала заборгованість із виплати заробітної плати за періоди за які нараховані штрафні санкції та пеня, у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період. Отже, оскільки виплата заробітної плати є пріоритетом над сплатою єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000984001 від 30.12.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000984001 від 30.12.2015 р., яким визначено зобов'язання зі сплати штрафу та пені на загальну суму 15772268,68грн.

Стягнуто на рахунки Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкриті УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС судовий збір у розмірі 236 584,03 грн. за подання адміністративного позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення №0000984001 від 30.12.2015 року, прийнято на підставі акту документальної невиїзної перевірки позивача від 18.12.2015 р. № 160/28-01-40-01-14308368 з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2015 року, є правомірним у зв'язку з тим, що пунктом 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI) передбачено обов'язок позивача сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця у зв'язку з чим позивач зобов'язаний був сплатити єдиний внесок за березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2015 року, тоді як підприємством сплата єдиного внеску за вказані періоди здійсненна з затримкою. Також, згідно п.12 ст.9 Закону України №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника та у разі несвоєчасної сплати єдиних внесків до платника застосовуються фінансові санкції.

Жодна стаття Закону України №2464-VI та відповідних інструкцій не містять заборони платнику сплачувати єдиний внесок або звільнення від виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску у разі наявності заборгованості із заробітної плати.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", позивач) зареєстроване 24.11.2000 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №402423, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську, відповідач) та відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У період з 07.12.2015р. по 11.12.2015р. на підставі наказу №360 від 04.12.2015р. СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську проведено документальну невиїзну перевірку ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 18.12.2015р. № 160/28-01-40-01-14308368.

Згідно вказаного акту перевірки, за березень 2015 року останній термін перерахування єдиного внеску позивачем: 20.04.2015 року, за квітень 2015 року - 20.05.2015 року, за травень 2015р. - 20.06.15р., за червень 2015р. - 20.07.15р., за липень 2015р. - 20.08.15 р., за серпень 2015р. - 21.09.15 р.

Перевіркою встановлено порушення ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" п.8, п.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та абз.6 п.4.3 розд. 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013 р., в результаті чого своєчасно не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 57120037,71 грн., в т.ч. за березень 2015р. у сумі 9713055,77 грн., за квітень 2015р. у сумі 9187485,54 грн., за травень 2015р. у сумі 8603300,06 грн., за червень 2015р. у сумі 10132614,91грн, за липень 2015р. у сумі 9955574,21грн., за серпень 2015р. у сумі 9 528 007,22грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки 30.12.2015 року СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську прийнято рішення № 0000984001 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" застосований штраф у розмірі 20% в сумі 11424007,54 грн. та нараховано пеню у розмірі 4348261,14 грн. за період з 21.04.2015 р. по 02.12.2015 р. (0,1% від суми недоїмки), загальна сума штрафу та пені складає 15772268,68 грн.

Рішення №0000984001 від 30.12.2015 було оскаржено позивачем у адміністративному порядку, проте рішенням Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС про результати розгляду скарги від 20.01.2016 року № 20-1/01 рішення від 30.12.15р. №0000984001 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

11.02.2016 р. позивач звернувся до Державної фіскальної служби зі скаргою на протиправні дії СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС, рішенням Державної фіскальної служби України від 17.03.16 р. № 5774/6/99-99-10-01-07-25 скаргу ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" залишено без розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням наявності у позивача заборгованості по виплаті заробітної плати за березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2015 року, позивачем було правомірно здійснено сплату єдиного внеску за вказаний період разом з виплатою заробітної плати, а отже відсутні підстави для застосування санкцій за прострочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.4 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України „Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Частиною 5 ст.7 Закону України № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Положеннями ч.8 ст.9 Закону України № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Отже, наведена норма Закону встановлює строки сплати нарахованого єдиного внеску без винятків.

Згідно ч.ч. 11, 12 ст.9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно п.2 ч.11 ст.25 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З аналізу наведених положень Закону України № 2464-VI вбачається, що у разі порушення строків сплати єдиного внеску, встановлених ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI, передбачене накладення штрафних санкцій та нарахування пені.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у позивача існувала заборгованість по виплаті заробітної плати станом на 31.03.2015 р. у розмірі 52129461,58 грн., на 30.04.2015 р. у розмірі 16926443,71 грн, на 31.05.2015 р. у розмірі 24555762,93 грн., на 30.06.2015 р. у розмірі 30725889,92 грн., на 31.07.2015 р. у розмірі 39988643,97 грн., на 31.08.2015 р. у розмірі 47217869,78 грн.

ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" за березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2015р. при граничних термінах сплати 20.04.2015 р., 20.05.2015 р., 22.06.2015 р., 20.07.2015 р., 20.08.2015 р.та 21.09.2015 р. відповідно не перераховано своєчасно єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: за березень 2015 р. у розмірі 9713055,77грн., остаточно погашено в період з 21.04.2015р. по 16.06.2015 р., тобто з затримкою 57 днів, за квітень 2015р. у розмірі 9187485,54 грн., остаточно погашено в період з 16.06.2015р. по 17.08.2015 р., тобто з затримкою 89 днів, за травень 2015 у розмірі 8603300,06 грн., остаточно погашено в період з 17.08.2015 р. по 03.11.2015 р., тобто з затримкою 134 днів, за червень 2015р. у розмірі 10132614,91 грн., остаточно погашено в період з 03.11.2015 р. по 19.11.2015 р., тобто з затримкою 122 дні, за липень 2015р. у розмірі 9955574,21 грн., яка остаточно погашена в період з 19.11.2015 р. по 20.11.2015 р., тобто з затримкою 92 дні, за серпень 2015 р. у розмір 9528007,22 грн, яка остаточно погашена в період з 20.11.2015 р. по 02.12.2015 р., тобто з затримкою 72 дні, чим порушено ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI.

Законодавство України не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов.

Отже, згідно вищенаведених законодавчих норм роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Положення ч.12 ст.9 Закону України №2464-VI, відповідно до яких зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу), а також положення абз.2 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI, відповідно до яких платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників, не звільняють позивача від обов'язку сплатити єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця.

Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням діючого законодавства, за яке передбачена, в тому числі і фінансова відповідальність у вигляду штрафу та пені.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач мав законні підстави для прийняття спірного рішення №0000984001 від 30.12.2015 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень в повному обсязі довів правомірність оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, а в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 160, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 р. у справі №804/1818/16 за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 05 жовтня 2016 року, в повному обсязі постанова складена 07 жовтня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

Н.А.Олефіренко