Постанова № 61881735, 27.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Справа№ 910/8926/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.09.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року

у справі № 910/8926/16 (суддя: Нечай О.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»

про стягнення 76 602,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року позов публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Карпатигаз» на користь ПАТ «Укргазвидобування» 71 426,75 грн. - пені, 4 883, 22 грн. - 3% річних та 1 372,74 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ «Карпатигаз» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року у справі № 910/8926/16 повністю і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в частині стягнення 3% річних та пені, нарахованих на суму попередньої оплати. Крім того скаржник просив зменшити пеню, нараховану на суму оплати (крім суми попередньої оплати) згідно підписаних сторонами актів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Карпатигаз» на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року у справі №910/8926/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Укргазвидобування» вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та таким, що винесене без порушення норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 27.09.2016 року представники ТОВ «Карпатигаз» надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в частині стягнення 3% річних та пені, нарахованих на суму попередньої оплати, та зменшити пеню, нараховану на суми оплати (крім суми попередньої оплати) згідно підписаних сторонами актів.

Представник ПАТ «Укргазвидобування» у судовому засіданні 27.09.2016 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник просив залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

12.05.2015 року між публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (замовник) було укладено договір на надання послуг № СПБТ/20-155 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику за його завданням послуги по:

- вилучення суміші пропан-бутану технічного (далі - СПБТ) на технологічній установці з вилучення зріджених газів Юліївського ЦВНГК (далі - ТУВЗГ) і передає замовнику товарні обсяги СПБТ у пунктах передачі;

- наливу СПБТ до залізничних та/або автомобільних цистерн, вказаних замовником до завантаження;

- послуги по зберіганню СПБТ в технологічних ємностях та комунікаціях філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування», що належить замовнику.

Згідно з п. 1.2 договору замовник зобов'язується оплатити вартість наданих послуг виконавця згідно з умовами цього договору.

Відповідно пунктів 5.1 та 5.2 договору вартість послуг, що є предметом цього договору, визначається згідно з додатками до цього договору та складає:

- за послуги по вилученню 1 тонни СПБТ та ТУВЗГ Юліївського ЦВНГК - 810,00 грн., в тому числі ПДВ 135,00 грн. (додаток № 1);

- за послуги з наливу 1 тонни СПБТ до залізничних та/або автомобільних цистерн - 264,00 грн., втому числі ПДВ 44,00 грн. (додаток № 2);

- за послуги по зберіганню 1 тонни СПБТ на добу - 120,00 грн., в тому числі ПДВ 20,00 грн. (додаток № 3).

Замовник зобов'язується щомісячно, до 20-го числа поточного місяця, здійснити попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 25 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до 20-го числа місяця наступного за звітним на підставі Акту приймання-передачі послуг та рахунку-фактури, наданого виконавцем замовником з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Переплата за звітний місяць вираховується при розрахунках за наступний місяць. Розмір попередньої оплати за перший місяць надання послуг визначається виконавцем розрахунковим методом та погоджується з замовником.

Як вказує позивач, ПАТ «Укргазвидобування» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, що підтверджується зокрема:

- актом приймання-передачі наданих послуг за грудень 2015 по наливу СПБТ по договору від 31.12.2015 року на суму 384 608,40 грн., з урахуванням ПДВ;

- актом приймання-передачі наданих послуг за грудень 2015 по вилученню СПБТ по договору від 31.12.2015 року на суму 1 631 933,67 грн, з урахуванням ПДВ;

- актом приймання-передачі наданих послуг по зберіганню вуглеводної сировини за грудень 2015 року на суму 11 213,52 грн., з урахуванням ПДВ;

- актом приймання-передачі наданих послуг за січень 2016 року по наливу СПБТ по договору від 31.01.2016 року на суму 311 108,16 грн., з урахуванням ПДВ;

- актом приймання-передачі наданих послуг за січень 2016 року по вилученню СПБТ по договору від 31.12.2015 року на суму 1 682 905,82 грн., з урахуванням ПДВ;

- актом приймання-передачі наданих послуг за лютий 2016 року по наливу СПБТ по договору від 31.01.2016 року на суму 364 024,32 грн., з урахуванням ПДВ;

- актом приймання-передачі наданих послуг за лютий 2016 року по вилученню СПБТ по договору від 31.12.2015 року на суму 1 606 275,82 грн., з урахуванням ПДВ;

- актом приймання-передачі наданих послуг по зберіганню вуглеводної сировини за лютий 2016 року на суму 188 401,08 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунок-фактура № СД/773 від 31.12.2015 на суму 407 983,42 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/772 від 31.12.2015 року на суму 1 224 904,45 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/775 від 31.12.2015 року на суму 96 152,10 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/774 від 31.12.2015 року на суму 305 331,84 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/777 від 31.12.2015 року на суму 2 803,38 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/776 від 31.12.2015 року на суму 6 387,27 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/54 від 31.01.2016 року на суму 420 726,46 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/53 від 31.01.2016 року на суму 1 682 905,82 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/55 від 31.01.2016 року на суму 311 108,16 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/56 від 31.01.2016 року на суму 77 777,04 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/125 від 29.02.2016 року на суму 1 185 549,36 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/127 від 29.02.2016 року на суму 286 247,28 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/126 від 29.02.2016 року на суму 401 568,96 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/129 від 29.02.2016 року на суму 185 597,70 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунком-фактури № СД/128 від 29.02.2016 року на суму 91 006,08 грн., з урахуванням ПДВ;

- рахунок-фактура № СД/130 від 29.02.2016 року на суму 47 100,27 грн., з урахуванням ПДВ.

Проте відповідачем оплата наданих позивачем послуг була здійсненна з порушенням строків, а саме:

- за послуги, надані позивачем в грудні 2015 року, підтверджені первинними документами, в розмірі 1 224 904,45 грн. відповідачем було сплачено 12.02.2016 року;

- за послуги, надані позивачем в січні 2016 року, підтверджені первинними документами, в розмірі 407 983,42 грн. (попередня оплата) відповідачем було сплачено 12.02.2016 року, та в розмірі 1 274 922,40 грн. (остаточний розрахунок) відповідачем було сплачено 26.02.2016 року;

- за послуги, надані позивачем в лютому 2016 року, підтверджені первинними документами, в розмірі 420 726,46 грн. (попередня оплата) відповідачем було сплачено 26.02.2016 року;

- за послуги, надані позивачем в грудні 2015 року (налив СПБТ), підтверджені первинними документами, в розмірі 305 331,84 грн. відповідачем було сплачено 12.02.2016 року;

- за послуги, надані позивачем в січні 2016 року (налив СПБТ), підтверджені первинними документами, в розмірі 96 152,10 грн. (попередня оплата) відповідачем було сплачено 12.02.2016 року, та в розмірі 214 956,06 грн. (остаточний розрахунок) відповідачем було сплачено 26.02.2016 року;

- за послуги, надані позивачем в лютому 2016 року (налив СПБТ), підтверджені первинними документами, в розмірі 77 777,04 грн. (попередня оплата) відповідачем було сплачено 26.02.2016 року;

- за послуги, надані позивачем в грудні 2015 року (зберігання СПБТ), підтверджені первинними документами, в розмірі 6 387,27 грн. відповідачем було сплачено 12.02.2016 року;

- за послуги, надані позивачем в січні 2016 року (зберігання СПБТ), підтверджені первинними документами, в розмірі 2 308,38 грн. (попередня оплата) відповідачем було сплачено 12.02.2016 року, та в розмірі 185 597,70 грн. (остаточний розрахунок) відповідачем було сплачено 25.03.2016 року.

Так, враховуючи вказані порушення умов договору щодо оплати наданих послуг зі сторони відповідача, ПАТ «Укргазвидобування» у травні 2016 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Карпатигаз» про стягнення 71 412,79 грн. - пені, 4 889,51 грн. - 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що пеня та 3% річних нараховані позивачем на суму попередньої оплати. Крім того, відповідач зазначив, що ним подано достатньо доказів, які свідчать про неплатоспроможність підприємства, що призведе у подальшому до негативних наслідків в його роботі. Просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року позов ПАТ «Укргазвидобування» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Карпатигаз» на користь ПАТ «Укргазвидобування» 71 426,75 грн. - пені, 4 883, 22 грн. - 3% річних та 1 372,74 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень, копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача. Натомість, відповідач свої зобов'язання виконав не належним чином та розрахувався з позивачем з простроченням, тобто оплата наданих позивачем послуг була здійсненна з порушенням строків.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення строків оплати послуг замовник виплачує виконавцю за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перевірку розрахунку пені та 3% річних зроблених судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому, як вірно вказав місцевий господарський суд, відповідач за порушення зобов'язань за договором має сплатити 71 426,75 грн. - пені та 4 883, 22 грн. - 3% річних, а не 71 412,79 грн. - пені та 4 889,51 грн. - 3% річних, як просив позивач. На переконання колегії суддів, розрахунок позивача є помилковим.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012, як на судову практику в якій суд касаційної інстанції вказав, що на попередню оплату не можуть бути нараховані штрафні санкції так як це не є грошовим зобов'язанням, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим у зв'язку з тим, що вказана постанова Верховного Суду України стосується інших правовідносин ніж ті які склалися у даній справі. Так, у наданій постанові по справі № 5011-42/13539-2012 мова йде про штрафні санкції, що були нараховані на неповернутий аванс по договору поставки по якому поставка не відбулася, тоді як у даній справі № 910/8926/16 мова йде про передоплату 25% (часткову оплату) по договору надання послуг. Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку договором не передбачено внесення авансу або попередньої оплати, а лише визначений порядок часткової оплати послуг поточного місяця, які через технологічні особливості надаються безперервно і споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Що стосується доводів скаржника про необхідність зменшення пені, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як зазначалося вище у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так само згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначено у п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що порушення відповідачем зобов'язання з боку відповідача у даній справі не є виключенням чи випадком, і даний випадок не є винятковим. З матеріалів справи вбачається, що такий випадок не є поодиноким, а носить систематичний характер, про що свідчать численні судові рішення.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, збільшення ставки рентної оплати за природний газ та фінансове становище відповідача не спростовує факту допущеного ним прострочення по оплаті послуг з поставки газу, за яке договором передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій, при цьому несвоєчасне виконання умов договору відповідачем призвело також до несприятливих наслідків для позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені. Скаржник, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду докази та не довів, що порушення його зобов'язання сталося випадково з незалежних від нього причин та цей випадок є винятковим. При цьому, вирішуючи питання щодо зменшення пені, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції враховано інтереси обох сторін.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 71 426,75 грн. - пені та 4 883, 22 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року у справі № 910/8926/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року у справі № 910/8926/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8926/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

С.А. Гончаров