Постанова № 61881699, 27.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Справа№ 910/32978/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача : представник - Кирищук В.П. (№91/2015/11/11-5 від 14.11.2015 року)

від відповідача: представник - Майданік В.Ю. ( за довіреністю від 21.06.2016)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016р.

у справі № 910/32978/15 (суддя: Селівон А.М.)

За позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва"

про стягнення 85 421,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення котів у розмірі 85 421,74 грн., а саме 62 581,15 грн. за спожиту теплову енергію, відсотків річних у сумі 1 603,36 грн., та інфляційних втрат у суму 21 237,23 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2016 р. у справі № 910/32978/15 позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарська Дніпровського району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 62 581,15 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 596,12 відсотків річних та 21 237,23 інфляційних втрат.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії в частині несплати за надані послуги.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 р. по справі № 910/32978/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що нарахування позивачем за грудень 2014 р. - квітень 2015 р. у загальному розмірі 62 581,15 грн. є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, посилаючись при цьому на те, що підприємство відповідача на період з 01.12.2014 року по 01.12.2015 року не є, ані балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, ані виконавцем послуг з постачання теплової енергії та позбавлено на законодавчому рівні здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у зв'язку з набранням чинності з 26.04.14 р. Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", тому у відповідача відсутній обов'язкові оплачувати вказані послуги на користь позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/32978/15.

17.06.2016 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

24.06.2016 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 27.09.2016 р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи, за наявними у справі доказами

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 01.11.2000р. було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №690515 ( договір) (т.1 а.с.15-18).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язався оплатити вартість спожитої теплової енергії в порядку і строки, передбачені цим договором.(п.2.2., п. 2.3. договору)

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до п.5.1 договору, розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями, за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п.5 додатку 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.(т.1 а.с.21)

Згідно із п.2 додатка 4 до договору, відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 62 581,15грн. за 01.12.14 по 01.12.15 року по договору № 690515 (нежитловий будинок за адресою: м.Київ, вул. Шумського, 6-Б).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині оплати за надані послуги, внаслідок чого у останнього утворився борг.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду та зазначає, що договір між сторонами укладався виходячи з того, що підприємство відповідача на момент укладання договору було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та зобов'язано було забезпечити належне теплопостачання для кінцевих споживачів (фізичних та юридичних осіб), розташованих в будівлі.

17.06.2013р. Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження №335 "Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації".

Згідно із вказаним розпорядженням житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, який переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, був 30.10.2013 р. переданий на праві господарського відання комунальному підприємству "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва", в тому числі була передана нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 13-А.

26 квітня 2014 року, законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" №1198-VII було внесено зміни до закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до цих змін виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), тобто ПАТ "Київенерго".

Згідно із ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підприємство відповідача не є а ні балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, а ні виконавцем послуг з постачання теплової енергії, а тому позбавлено на законодавчому рівні здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги (включаючи теплопостачання). Як наслідок підприємство відповідача втратило підстави виступати стороною в договорі.

Разом з тим позивач, як виконавець послуг був зобов'язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання з безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії передбачені законодавством України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач листами №47-3579 від 07.08.2014р., №47-4855 від 24.11.2014р., №47-831 від 25.02.2015р. та №4-1585 від 19.05.2015р. звертався до позивача з вимогою розірвати договір (копії), та неодноразово наголошував про зміну балансоутримувача та неможливість здійснювати будь-які нарахування кінцевим споживачам. Більш того, позивача було повідомлено про те, що відповідач розірвав з кінцевими споживачами договірні відносини.

Однак, позивач листом №029/53/8271 від 26.08.2014р. згоду на розірвання договору не надавав, повідомивши відповідача про те, що ПАТ "Київенерго" не здійснює роботу щодо надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитловим приміщенням, тому питання щодо розірвання договорів є недоцільним.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що саме позивач є постачальником послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання та, на переконання колегії суддів, саме позивач зобов'язаний укласти прямі договори з безпосередніми споживачами цих послуг. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою розірвати договір у зв'язку із зміною балансоутримувача та неможливістю здійснювати будь-які нарахування кінцевим споживачам. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, позивача було повідомлено про те, що відповідач розірвав з кінцевими споживачами договірні відносини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надавав послуги теплопостачання відповідачу і як наслідок не повинен здійснювати нарахування за договором в спірному періоді 01.12.2014р. по 01.12.2015р..

Неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками і орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води без наявності відповідної ліцензії, яка у підприємства відповідача відсутня.

В свою чергу, новий балансоутримувач (КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва») звертався до позивача з проханням укласти прямий договір на теплопостачання до нежитлової будівлі по вул. Миропільська, 13-а.

Більш того, 05.11.2014 року саме КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» зверталась до ПАТ «Київенерго» з проханням підключити опалення до нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Миропільська,13-а (лист від 05.11.2014 року №103/46-6128).

Таким чином, колегія суддів вважає, що неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача, полягає у внесені змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який імперативно визначає виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, а саме: "Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація)".

Відповідач за статутом не здійснює господарську діяльність з теплопостачання та не є теплопостачальною організацією в розумінні Закону України "Про теплопостачання" та інших нормативних актів.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії" від 10.08.2012р. №278 вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Згідно із ст.607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За таких підстав, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та вважає, що нарахування за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді в період з 01.12.2014р. по 01.12.2015р. були здійснені позивачем безпідставно.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016р. у справі № 910/32978/15 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016р.року у справі № 910/32978/15 скасувати. В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (пл. І.Франка, 5, м. Київ, 01001; вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, код 00131305) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарська Дніпровського району м. Києва (вул. Челябінська, буд. 9-Г, м. Київ, 02002, код 03366612) судовий збір в розмірі 1515,80 грн. за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/32978/15 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

С.І. Буравльов