Ухвала суду № 61881090, 07.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 жовтня 2016 року Справа № 911/616/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м. Боярка Київської області (далі - Міська рада),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016

зі справи № 911/616/16

за позовом приватного підприємства "Альянс 12", м. Київ,

до комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" Боярської міської ради, м. Боярка,

про стягнення 794 025,34 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міська рада,

ВСТАНОВИВ:

Міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 03.08.2016 б/н, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 111 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

Подана касаційна скарга підписана представником Міської ради, проте не зазначено прізвища та ініціалів особи, що підписала дану касаційну скаргу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо вона підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до частини четвертої статті 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

До касаційної скарги Міської ради не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Водночас у в касаційній скарзі скаржник просить відстрочити сплату судового збору до винесення судового рішення по справі, посилаючись на відсутність коштів на вказані цілі.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Статтею 1118 ГПК України передбачено, що касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 107 цього Кодексу, розглядається протягом одного місяця.

Таким чином, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Міською радою не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище скаржника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таку ж правову позицію викладено і в підпункті 3.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

За таких обставин згадане клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до статті 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

У даному разі оскаржувана постанова апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 105 ГПК України набрала законної сили 04.07.2016, а строк її оскарження в касаційному порядку закінчився 25.07.2016 (з урахуванням приписів частини третьої статті 51 ГПК України). Касаційну ж скаргу відповідно до штампу Київського апеляційного господарського суду подано 03.08.2016, тобто після закінчення строку подання цієї скарги.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги скаржником не заявлялося.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку.

Враховуючи викладене та керуючись пунктами 1, 4 та 5 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 зі справи № 911/616/16 відхилити.

2. Касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 зі справи № 911/616/16 повернути Боярській міській раді Києво-Святошинського району Київської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець