Постанова № 61879391, 22.09.2016, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/7149/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Осіпенко Л.М.

при секретарі судового засідання Тиріній В.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання відмови в призначенні пенсії за вислугою років протиправною та зобов'язання призначення пенсії за вислугу років,-

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання відмови в призначенні пенсії за вислугою років протиправною та зобов'язання призначення пенсії за вислугою років. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що його вислуга років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII становить 27 років, 9 місяців і 28 днів, з яких на посадах прокурора прокуратури 12 років 6 місяців. З метою оформлення пенсії за вислугою років, 18 січня 2016 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, однак рішенням від 27.01.2016 року йому було відмовлено, оскільки відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № VІІІ, встановлено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», та інші. У зв'язку з викладеним, із 15.07.2015 року пенсія за вислугу років в порядку та на умовах, визначених Законом № 1697-VІІ не призначається.Вважає вказане рішення відповідача таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Просить суд визнати неправомірним і скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області від 27.01.2016 року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1697- VII від 14.10.2014 року з часу звернення, тобто з 18.01.2016 року.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду письмову заяву згідно якої позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити та слухати справу у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про проведення судового розгляду без участі представника управління, а також заперечення проти позову, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю з тих підстав, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії діяло два нормативних акти однакової юридичної сили, якими встановлюється пенсійне забезпечення прокурорів: - Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 року; - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ. Рішенням Конституційного суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ в частині скасування з 01 червня 2015 року норм лише щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Внаслідок визнання неконституційним, не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ в частині скасування з 01 червня 2015 року норм лише щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій статус суддів».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Шестимісячний строк позовної давності не був вичерпаний, оскільки позивач дізнався про порушення свого права з 27.01.2016 р., тобто з моменту отримання рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, а даний позов було подано до суду 24.06.2016 р..

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років. Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відповідно до п. 5 розділу ХІІІ (Перехідні положення) Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII в редакції від 14.10.2014р., положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Відповідно до п.1 розділу XII (Прикінцеві положення) Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII в редакції від 14.10.2014р., Цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон опубліковано 25.10.2014р. у газеті «Голос України».

Відповідно до копії Трудової книжки ОСОБА_1 від 25 червня 1984 року останній працював: з 29.03.1983 року по 29.06.1984 року - механізатором відділення № 4 Старобільського колгоспу - технікуму для проходження виробничої практики; з 29.06.1984 року по 05.06.1986 року - служба в лавах РА; з 29.08.1986 року по 15.11.1988 року - водієм 3 класу спец авто підприємства 0306; з 16.11.1988 року по 30.04.2003 року - служба в органах внутрішніх справ України; з 15.07.2003 року - помічником прокурора Сватівського району; з 07.06.2012 року помічником прокурора прокуратури Сватівського району Луганської області; з 15.10.2014 року - старшим прокурором прокуратури Сватівського району Луганської області; з 16.07.2015 року - прокурором прокуратури Сватівського району Луганської області; з 15.12.2015 року - прокурором Сватівського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (а.с. 10-12).

Згідно копії рішення УПФУ в Сватівському районі Луганської області про відмову в призначенні пенсії від 27.01.2016 року, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № VІІІ, встановлено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», та інші. У зв'язку з викладеним, із 15.07.2015 року пенсія за вислугу років в порядку та на умовах, визначених Законом № 1697-VІІ не призначається.

З огляду на викладене, вищезазначена відмова Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області щодо призначення позивачу пенсії, є протиправною, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», та інші у зв'язку з чим із 15.07.2015 року пенсія за вислугу років в порядку та на умовах, визначених Законом № 1697 - VІІ не призначається - є безпідставним, оскільки після набрання чинності з 01.04.2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 року, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до прикінцевих положень якого, норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури набули чинності 15 липня 2015 року та на цей час є чинними. Таким чином, на зміну вимог статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ набули чинності положення статті 86 Закону №1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до яких в повній мірі збережено право працівників прокуратури на пенсійне забезпечення за вислугу років. При цьому, положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII аналогічні приписам статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ щодо періоду роботи який зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та розміру пенсійного забезпечення. У свою чергу, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13). Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015, прикінцевими положеннями якого скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, оскільки це суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд приходить до висновку, що відповідачем УПФУ в Сватівському районі Луганської області не доведено належними засобами доказування правомірності своєї відмови позивачу у призначенні пенсії, натомість позовні вимоги позивача ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ст. 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 551,20 грн. за рахунок коштів Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 21, 70, 71, 94, 159-163, 183-2, 185, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання відмови в призначенні пенсії за вислугою років протиправною та зобов'язання призначення пенсії за вислугою років, задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області від 27.01.2016 р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення, тобто з 18.01.2016 р..

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн., 20 коп. за рахунок коштів Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Л.М. Осіпенко