Рішення № 61878913, 10.10.2016, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1582/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

10 жовтня 2016 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бельмеги М.В.

секретаря Борисової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення фактичного місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення фактичного місця проживання дітей.

Позивач, ОСОБА_1, у судове засідання не зявилася, надала суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримала повністю і просила розглядати справу за її відсутності. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Із позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 серпня 2010 року. Від цього шлюбу у них є двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне життя з відповідачем не склалося тому, що сторони не зійшлися характерами, постійно сваряться. Шлюбні стосунки фактично припинено в травні 2014 року. Шлюб носить формальний характер. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей. Просить розірвати шлюб, залишити дітей на проживанні з нею, стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 750 грн. щомісячно, до досягнення дітьми повноліття та судові витрати.

Відповідач у справі, ОСОБА_2, в судове засідання не зявився повторно, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав, а тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив те, що сторони зареєстрували шлюб 19 серпня 2010 року у виконкомі Городянської сільської ради Косівського району, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 2. До шлюбу у позивача ОСОБА_1 було прізвище «Гачинська» (а.с.5). У вказаному шлюбі народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6) і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Причиною розпаду сімї стало те, що шлюб носить формальний характер.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно з ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р., вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сімї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З урахуванням наведеного суд вважає, що сімя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розпалася, тому шлюб слід розірвати, а неповнолітніх дітей залишити на проживанні із матірю.

У відповідності до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.

Статтею 183 СК України передбачено, що частка від заробітку (доходу) матері батька дитини, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, згідно з якою якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 3 ст. 184 СК України якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоровя, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини. Таким чином, виходячи із зазначеного принципу рівності обовязків обох батьків щодо дітей, кожен із них зобовязаний забезпечувати утримання дітям не менше відповідного прожиткового мінімуму, що діє на час вирішення спору, при відсутності домовленості між батьками про розмір сплати аліментів.

Відповідно до ч.ч. 7-8 ст. 7 СК України дитині має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сімї.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову. Тому аліменти слід присудити з 13 вересня 2016 року.

Враховуючи наведене і те, що батьки мають рівні обовязки щодо своїх дітей, суд приходить до висновку, що із відповідача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 750 грн. щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені (а.с.1) судові витрати. Тому суд стягує з відповідача, в користь позивача, судовий збір за вимогу щодо розірвання шлюбу у розмірі 551,20 грн.

Відповідно до абзацу 1 п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є обєктом справляння судового збору.

Згідно з абзацом 1 п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року якщо в позовній заяві обєднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, повязані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України і абзацу 3 п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат (частина друга статті 88 ЦПК).

Враховуючи те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, а відповідача не звільнено від сплати цих витрат, суд стягує з відповідача, в дохід держави, судовий збір за вимогу щодо стягнення аліментів у розмірі 551,20 грн.

На підставі наведеного, ч. 1 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 56, 104, 109-112, 180, 182-184 Сімейного Кодексу України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», абзацу 3 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», абзацу 1 п. 10, абзацу 1 п. 13, абзацу 3 п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та керуючись ст.ст. 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2, який народився 09 червня 1992 року та ОСОБА_1, яка народилася 17 грудня 1992 року, який зареєстровано 19 серпня 2010 року у виконкомі Городянської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 2, розірвати.

Неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на проживанні при матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки с. Кобаки Косівського району Івано-Франківської області, з 13 вересня 2016 року, аліменти в твердій грошовій сумі, на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 750 гривень щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 повноліття; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 750 гривень щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки с. Кобаки Косівського району Івано-Франківської області, сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, судовий збір у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 копійок), в дохід держави, із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Косівському районі Івано-Франківської області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38026046, Банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області, Код банку отримувача (МФО) 836014, Рахунок отримувача 31210206700266, Код класифікації доходів бюджету 22030101).

Заяву про перегляд заочного рішення, відповідач може подати до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду, може бути подано до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В. Бельмега