Ухвала суду № 61878839, 05.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/8631/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1464/К/16 Чайкін І.Б.

Категорія - 34 (І) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

Іменем України

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Митрофанової Л.В., Михайлів Л.В.,

секретар - Чубіна А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - Щербака Олега Олексійовича, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, експерта Рейнюка Олександра Віталійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_9 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_9 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_6, ОСОБА_10, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_11, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»), ОСОБА_6, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30 травня 2013 року приблизно о 13.30 год. на перехресті доріг вул. Кремлівська - вул. Електрична в Жовтневому районі м. Кривого Рогу трапилось зіткнення автомобіля «Мерседес Бенц 203 Д» державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6 і автомобіля «Хюндай Туксон» державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_10

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Мерседес Бенц 203Д» отримали тілесні ушкодження, обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2013 року встановлена вина відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у виникненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, та визнано ОСОБА_10 та ОСОБА_6 винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначено кожному з них покарання у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. зі сплатою на користь держави.

Відповідно до експертного висновку № 206/13 від 29.07.2013 року, сума матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого в ДТП автомобіля «Хюндай Туксон» державний номер НОМЕР_3, складає 47586,74 грн. Також позивач ОСОБА_9 вказує, що вона, у зв'язку з вказаним ДТП, понесла витрати на оплату проведення авто-товарознавчого дослідження у сумі 1500 грн., витрати на оплату банківських послуг - 15 грн., витрати на оплату послуг евакуатора - 800 грн. та витрати на оплату телеграфного повідомлення - 58,08 грн.

Автомобіль марки «Мерседес Бенц 203 Д» державний номер НОМЕР_1, на час ДТП, був застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9668525 від 24.09.2012 року.

Позивач вважає, що сума відшкодування завданих їй збитків, внаслідок ДТП, яка має бути стягнута ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» складає 48386,74 грн., з яких: 47586,74 грн. - майнова шкода, завдана пошкодженням транспортного засобу, який належить на праві власності ОСОБА_9; 800 грн. - витрати на оплату послуг евакуатора, а з відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_6 в якості відшкодування збитків, спричинених позивачу, внаслідок ДТП, має бути стягнуто 1573,08 грн.

Також, позивач вказує, що діями відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_6 їй завдана моральна шкода, яка полягає у переживаннях з приводу неможливості використання належного їй автомобіля. Моральну шкоду позивач оцінює в 25000 грн.

За таких обставин, ОСОБА_14 просила суд стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь матеріальну шкоду у розмірі 48386,74 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 1573,08 грн. та моральну шкоду у сумі 25000 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 квітня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - фізичну особу підприємця ОСОБА_11

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_14 - задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у сумі 23518,37 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 1573,08 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 235,18 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_9 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_9 у задоволенні цих позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано, що згідно з бухгалтерськими обліковими даними ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за спірним страховим полісом на користь страховика не було сплачено страховий платіж, тому даний страховий поліс не набув чинності.

На думку апелянта, у випадку коли договір страхування укладено, але перший страховий платіж не внесено, страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо страховий випадок відбувся.

Також, представник відповідача вказує, що відповідно до п.5.5 агентського договору від 01.01.2013 року, укладеного між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та агентом ОСОБА_15, у випадку скоєння агентом підробки страхового полісу, за яким настав страховий випадок, він відшкодовує повністю страхове відшкодування та всі інші витрати, пов'язані з даним випадком.

Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_9 не надавала для огляду призначеному страховиком представнику пошкоджений транспортний засіб, представника страхової компанії не було запрошено на огляд автомобіля, у зв'язку з чим, страховик був позбавлений можливості здійснити заходи з метою повного з'ясування всіх обставин ДТП та визначення розміру заподіяних збитків.

Крім того, представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» вказує, що після ДТП автомобіль потерпілої було пошкоджено в результаті випадання граду, однак всі пошкодження були згруповані та враховані у висновку експерта авто-товарознавця.

Також, на думку апелянта, судом не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля позивачем, тому розмір матеріальної шкоди мав бути зменшений на суму податку на додану вартість.

Крім того, представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» посилається на те, що із заявою про страхове відшкодування ОСОБА_9 звернулась з порушенням встановленого законом 30 денного терміну, оскільки заява повідомлення нею подана до страхової компанії 24.09.2013 року, а заява про страхове відшкодування була подана - 19.05.2014 року.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_9, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду та задоволення її позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом, під час визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», було помилково враховано вину обох водіїв у ДТП.

Також, позивач вказує, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.

На думку ОСОБА_9, у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», навіть у випадку обоюдної вини обох водіїв, виникає обов'язок в повній мірі відшкодувати завдану шкоду, відповідно до встановлених регламентних виплат.

Колегією суддів не перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржено, а, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги свого довірителя та просив відхилити апеляційну скаргу відповідача, представника відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - Щербака О.О., який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_9, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, який заперечував проти апеляційних скарг, експерта Рейнюка О.В., який надав пояснення стосовно експертного висновку № 206/13 від 29.07.2013 року, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 травня 2013 року приблизно о 13.30 год. на перехресті доріг вул. Кремлівська - вул. Електрична в Жовтневому районі м. Кривого Рогу трапилась дорожньо-транспортна пригода з вини водіїв мікроавтобуса «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6, який попередньо не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього рух, виїхав на перехрестя вул. Рзянкина та вул. Кремлівська на жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3. «г» Правил дорожнього руху України, та автомобіля марки «Хюндай Туксон», реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_10, який порушив вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, та допустив зіткнення із рухавшимся по вул. Рзянкина з боку дамби КРЕС мікроавтобусом «Мерседес Бенц», що було встановлено Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу при постановленні вироку від 14 лютого 2014 року по кримінальній справі у відношенні ОСОБА_10 та ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України, яким останніх визнано винними у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн. кожному зі сплатою на користь держави (т. 1 а.с. 16-20).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року вирок Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 14 лютого 2014 року в частині встановлених обставин, кваліфікації дій ОСОБА_10 та ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України, а також в частині призначеного судом покарання, залишено без змін (т. 1 а.с. 21-26).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія мікроавтобуса «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована за полісом №АВ/9668525 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (т. 1 а.с. 187).

У вересні 2013 року позивач звернулася до ПрАТ «УПСК» із заявою-повідомленням про страховий випадок, яка одержана страховиком 24.09.2013 року та зареєстрована в журналі реєстрації за вх.№148 (т. 1 а.с. 14-15).

Відповідно до висновку експерта автотоварознавця № 206/13 від 29.07.2013 pоку власнику автомобіля «Хюндай Туксон», реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті його пошкодження у ДТП завдано матеріального збитку в розмірі 47 586,47 грн. (т. 1 а.с. 71-101).

Спір виник щодо наявності підстав для покладення на ПрАТ «УПСК» обов'язку з відшкодування матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Хюндай Туксон» в результаті його пошкодження у ДТП в розмірі 47 586,74 грн. та витрат на його евакуацію у розмірі 800,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9 та стягуючи на її користь з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» матеріальну шкоду у розмірі 23 518,37 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з пошкодженням в результаті ДТП належного позивачу автомобіля, їй було завдано матеріальної шкоди, яку має компенсувати ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в межах ліміту страхового відшкодування в порядку, визначеному п. 26.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 ЦК України, факт завдання фізичній особі майнової шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 36.3 ст. 36 Закону № 1961-IV, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

З матеріалів справи вбачається, що дорожня транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача, сталася з вини водіїв автомобіля «Хюндай Туксон» - ОСОБА_10 та автомобіля «Мерседес Бенц» - ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на страховика обов'язку з відшкодування власнику пошкодженого автомобіля - ОСОБА_9 - 1/2 частини завданої шкоди (загальний розмір завданих збитків, за мінусом франшизи, розділений на кількість осіб, сукупними діями яких завдано шкоди).

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_9 про те, що страховик зобов'язаний відшкодувати їй всю завдану шкоду в межах ліміту страхового відшкодування колегією суддів відхиляються з огляду на вищевикладене.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про те, що страховий поліс №АВ/9668525 не набув чинності, оскільки страхувальником не сплачено на користь страховика страховий платіж, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, згідно Агентського договору №037/13/019 від 01 січня 2013 року, страховик ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» доручив агенту ОСОБА_15 діяти від імені та за дорученням страховика, у тому числі й приймати страхові платежі від страхувальників. При цьому, сторони досягли згоди, що правочини вчинені агентом, тобто ОСОБА_15, створює, змінює та припиняє цивільні права та обов'язки ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (т. 1 а.с. 150-151).

Діючи в межах повноважень, визначених цим Договором, страховий агент ОСОБА_15 24 вересня 2012 року уклала з ОСОБА_16 договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за яким ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було застраховано цивільно-правову відповідальність водія автомобіля «Мерседес Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_1, про що видано поліс №АВ/9668525. Відповідно до цього полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 50 000 грн., франшиза - 500 грн., страховий платіж у розмірі 694,01 грн. сплачено 24.09.2012 року, у зв'язку з чим даний поліс діє з 25.09.2012 року до 24 вересня 2013 року (т. 1 а.с. 133,187).

Отже, страховий платіж було сплачено належним чином через страхового агента ОСОБА_15, а тому поліс №АВ/9668525 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів створює цивільні обов'язки для ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що страховий платіж не було зараховано на рахунок ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки умовою набуття чинності полісом є саме сплата страхувальником страхового платежу, а не проведення бухгалтерських операцій юридичною особою, а страхувальником ОСОБА_16 було сплачено страховий платіж на користь страховика, що підтверджено полісом №АВ/9668525, який підписаний страховим агентом та скріплений печаткою ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на п. 5.5. Агентського договору №037/13/019 від 01 січня 2013 року, як на підставу звільнення страховика ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від виплати страхового відшкодування за полісом №АВ/9668525 не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки, даним пунктом передбачено відповідальність страхового агента за підробку страхового полісу або договору страхування у вигляді повного відшкодування страхового відшкодування та всіх інших витрат, пов'язаних з таким випадком, і такі обставини можуть бути враховані судом при вирішення питання щодо стягнення з страхового агента на користь страховика понесених витрат при сплаті страхового відшкодування за підробленим полісом. При цьому, як було зазначено вище, страховиком за полісом №АВ/9668525 є ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» і саме з ОСОБА_16 було укладено договір обов'язкового обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та ненадання пошкодженого автомобіля для огляду колегією суддів відхиляються, оскільки такі обставини не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Так, згідно пп. 37.1.3. п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Як встановлено матеріалами справи, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, трапилася 30 травня 2013 року. ОСОБА_9 23 вересня 2013 року повідомила ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про настання страхового випадку та просила виплатити їй страхове відшкодування (т.1 а.с. 14-15). Вину водія застрахованого автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлено вироком суду від 14 лютого 2014 року, який набув чинності 24 липня 2014 року, а у травні 2014 року позивач звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Тобто, позивач ОСОБА_9, як особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, вчинила всі необхідні дії щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку та не чинила жодних перешкод для визначення ним розміру страхового відшкодування, однак ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не вчинив дій щодо огляду пошкодженого автомобіля та визначення розміру завданих збитків, а тому строки звернення потерпілої для страховика не можуть бути підставою у виплаті страхового відшкодування, адже це не призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача.

Так, положеннями ст. 29 Закону № 1961-IV дано визначення шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, до якої відносяться витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з експлуатацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо такий транспорт необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода, у якій було пошкоджено автомобіль позивача, трапилася 30 травня 2013 року і послуги евакуатора по його транспортуванню з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 450,00 грн. входять до розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП та мають бути відшкодовані страховиком. При цьому, транспортування автомобіля евакуатором у липні 2013 року не підпадають під визначення шкоди, яка має відшкодовуватися страховиком, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про стягнення на її користь витрат у розмірі 350,00 грн., понесених на евакуацію автомобіля у липні 2013 року, та відхиляє доводи апеляційної скарги позивача в цій частині.

Відповідно до висновку експерта автотоварознавця № 206/13 від 29.07.2013 pоку власнику автомобіля «Хюндай Туксон», реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті його пошкодження у ДТП завдано матеріального збитку в розмірі 47 586,47 грн. (т. 1 а.с. 71-101).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що цей розмір є необґрунтованим та включає в себе пошкодження автомобіля від граду, що не є страховим випадком за полісом №АВ/9668525, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачаться з матеріалів справи та підтверджено експертом Рейнюком О.В. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, при огляді пошкодженого автомобіля «Хюндай Туксон» дійсно було виявлено вм'ятини від граду діаметром від 2 до 5 сентиментів на всіх панелях кузова, але оскільки такі пошкодження відбулися після ДТП, вони не були враховані при визначені розміру завданої шкоди в результаті ДТП (т. 1 а.с. 71-101).

На думку колегії суддів, експертний висновок було складено з дотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, з відповідними змінами (надалі - Методика).

При цьому, заперечуючи проти вірності цього висновку, представник відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції, не надав належних та допустимих доказів на його спростування та не скористався своїм правом заявити клопотання щодо призначення судової авто-товарознавчої експертизи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що так як позивач не надала доказів проведеного ремонту автомобіля, сума матеріального збитку підлягає зменшення на суму ПДВ, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Однак, документальних доказів на підтвердження факту оплати проведеного ремонту позивачем пошкодженого автомобіля, матеріали справи не містять.

Крім того, на думку колегії суддів, вказані положення закону підлягають застосовуванню у разі визнання страховиком вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, але, як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не прийняла рішення про сплату потерпілій суми страхової виплати.

У п. 14 Постанови Пленуму «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець.

При розрахунку збитків, експертом приймається до уваги вартість запчастин у офіційних представників пошкодженого автомобіля.

У випадку придбання запчастин на пошкоджений автомобіль, позивач сплачував би вартість запчастин, зазначених у висновку експерта. Однак, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_9 ремонт належного їй пошкодженого автомобіля не проводився.

Як вбачається, з висновку експерта автотоварознавця № 206/13 від 29.07.2013 pоку, внаслідок пошкодження автомобіля позивача в ДТП, їй завдано матеріальних збитків у сумі 47 586,47 грн.

Разом з тим, дані про те, що до вказаної суми збитків, експертом було включено ПДВ, який підлягає сплаті при проведенні відновлювального ремонту особою, яка є його платником, у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє як доводи апеляційної скарги позивача, так і доводи апеляційної скарги відповідача щодо невірного визначення судом розміру шкоди, яка має бути відшкодована страховиком.

Фактично доводи, викладені в апеляційних скаргах, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим відхиляє апеляційні скарги та залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_9 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Л.В. Митрованова

Л.В. Михайлів