Рішення № 61878222, 07.09.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1275/16

№ 2/183/1315/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2016 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Дніпропетровського військового госпіталю Військової частини А 4615 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

встановив:

Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та 385 Дніпропетровського військового госпіталю (Військова частина А 4615) звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського 385 військового госпіталю (код ОКПО 08015857, МФО 820172, р/р 31255257216999) завдані державі збитки у розмірі 4376 грн. 44 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що Сержант військової частини польова пошта В0927 ОСОБА_1 01 січня 2016 року о 14:30 на території військової частини польова пошта В0927, яка розташована за адресою смт. Черкаське, Новомосковського району Дніпропетровської області, за наявності відносин підлеглості між ним та потерпілим по військовому званню, наніс один удар ліктем правої руки в обличчя військовослужбовцю військової частини польова пошта В0927 старшому солдату ОСОБА_2, від чого останній впав. Після чого ОСОБА_1 додатково наніс два удари ногами в область голови останньому. В результаті нанесених ударів ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку першого ступеню, синця у правій пара орбітальній області, субконюнктивальних крововиливів, підшкірних крововиливів на обличчі та на повіках обох очей, які згідно висновку експерта № 294/Е від 27 січня 2016 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоровя, тривалістю понад 6 діб, але не більше як 3 тижні (21) день. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 252 та картки лікувальних призначень № 252/49 в результаті отриманих, по вині ОСОБА_1, тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у Дніпропетровському 385 військовому госпіталю (військова частина А4615) в період часу з 06 січня 2016 року по 22 січня 2016 року. На лікування ОСОБА_2 Дніпропетровським 385 військовим госпіталем витрачено 4376,44 грн., що підтверджується розрахунками з госпіталю, а саме карткою лікувальних призначень № 252/49. Вказує, що кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в розмірі 4376 грн. 44 коп., підлягають стягненню з ОСОБА_1, який вчинив злочин, наслідком якого стало витрачання коштів на лікування потерпілого, так як наслідки злочинних дій були завдані збитки державі на суму, що була витрачена на лікування та утримання потерпілого оскільки 385 військовий госпіталь знаходиться на фінансуванні Міністерства оборони України та відповідно витрачені кошти є державними та підлягають відшкодуванню до бюджету.

До судового засідання від прокурора надійшла заява про розгляд справи за відсутності представників, згідно з якою прокурор позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Надав суду копію вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 426-1 КК України.

Представник Військової частини А 4615 заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, надіславши суду відповідну заяву, в якій просив розглянути позов за відсутності представника.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, підстав неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача, яка не заперечила проти проведення заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12 серпня 2015 року за наказом командира військової частини польова пошта В0927 № 202, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини. Цим же наказом відповідача призначено на посаду командира відділення-командира машини взводу технічної розвідки евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону ВОС 124182А/114, у військовому званні «сержант».

12 липня 2015 року наказом № 171 командира військової частини польова пошта В0927 рядового ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини. Цим же наказом ОСОБА_2 призначений на посаду майстра відділення розбирально-складських робіт 2 ремонтного взводу автомобільної техніки 2 ремонтної роти автомобільної техніки ВОС 849244А. Таким чином, станом на 01 січня 2016 року старший солдат ОСОБА_2 перебував у відносинах підлеглості відносно сержанта ОСОБА_1 як до старшого за військовим званням. 01 січня 2016 року, близько 14 години 30 хвилин, на території наметового містечка, майданчика автотранспорту лагерного містечка військової частини польова пошта В0927, яка розташована у смт. Черкаське, Новомосковського району Дніпропетровської області, в кунзі № 6747 Е9, у сержанта ОСОБА_1 в ході розмови зі старшим солдатом ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, який переріс в особисті образи та сварку. У цей час ОСОБА_1, з метою продемонструвати свою вдавану перевагу, утвердити свій власний авторитет серед інших військовослужбовців, діючи у порушення вищевказаних статутних обовязків, усвідомлюючи перевищення своїх повноважень щодо підлеглого, та маючи умисел, спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоровю ОСОБА_2, субєктивно усвідомлюючи протиправність та небезпечність своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс удар правою рукою в область обличчя ОСОБА_2 від якого той впав на підлогу, після чого, ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру на завдання шкоди здоровю ОСОБА_2, наніс ще два удари ногами, взутими в гумові чоботи, в область голови останнього. В результаті зазначених дій, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку 1-го ступеню, синця у правій параорбітальній області, субконюнктивальних крововиливів, підшкірних крововиливів на обличчі та на повіках обох очей, які згідно висновку експерта №294/Е від 27.01.2016 року відноситься до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоровя, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як 3 тижні (21 день). Таким чином, ОСОБА_1 застосував насильство щодо підлеглого, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 426-1 КК України.

Відповідно до копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 252 неврологічного відділення Дніпропетровського військового госпіталю в/ч А4615, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні військової частини А4615 з 06 січня 2016 року по 22 січня 2016 року з діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку легкого ступеню, перелом латеральної стінки правої очниці, контузія очних яблук, гематоми повік, субкон`юнктивальні крововиливи, підшкірні крововиливи в ділянці обличчя, гемо синус, ретробульбарна емфізема, гострий період. застарілий перелом кісток носу, викривлення перетинки носу.

На лікування ОСОБА_2, який знаходився на стаціонарному лікуванні у військовій частині А4615 у вищезазначений період часу витрачено 4376,44 грн. /а.с.4, 5-6/.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у предявленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 426-1 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст.69 КК України - 3 місяці арешту з відбуванням на гауптвахті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07 липня 1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" Судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 (545-93-п) від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування збитків 4376,44 гривень.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та 385 Дніпропетровського військового госпіталю Військової частини А 4615 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського військового госпіталю Військової частини А 4615 (код ОКПО 08015857, МФО 820172, р/р 31255257216999) завдані збитки у розмірі 4376 (чотири тисячі триста сімдесят шість) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: ОСОБА_3