Постанова № 61876635, 04.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа№ 910/27885/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Ніцос А.А.

від третьої особи - 1 не з`явився

від третьої особи - 2 не з`явився

від третьої особи - 3 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Казенного підприємства Спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення господарського суду м. Києва від 29.06.2016 (Суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тор"

треті особи Корпорація "Науково - виробниче об'єднання "Арсенал"

Державне підприємство завод "Арсенал"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайнет LTD"

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення коштів за договором.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.06.2016 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Казенне підприємство Спеціального приладобудування "Арсенал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.06.2016 в частині, відмовлених позовних вимог та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2016 апелянту відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 в судовому засіданні на підставі ст.77 ГПК України по справі було оголошено перерву до 04.10.2016.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2016 з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання 04.10.2016не з`явились, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, наявними в матеріалах справи для третіх осіб та розпискою для позивача.

Крім того, представник позивача надавав свої усні пояснення стосовно предмету спору в судовому засіданні 08.09.2016.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та представника позивача в судовому засіданні 08.09.2016, дослідивши наявні матеріали справи, встановивши, що наявні матеріали справи є достатніми для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а неявка представника позивача та третіх осіб в судове засідання 04.10.2016, які були належним чином повідомленні про день та час продовження розгляду спору, не перешкоджає розгляду справи, вирішив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та третіх осіб, встановивши наступне:

18.12.2007 між Державним підприємством завод "Арсенал" (завод), Корпорацією "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" (НВО "Арсенал") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайнет Ltd" (Скайнет Ltd) був укладений договір простого товариства (спільної діяльності) № 10.

Відповідно до п. 1.1 договору його учасники зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить учасникам на відповідних правах, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільних цілей у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації озброєння, військової техніки, військової зброї, а також здійснення господарської діяльності в інших напрямах та видах, незаборонених законодавством України.

Відповідно до п. 11.3. Спільного договору завод приймає на себе зобов'язання протягом строку дії цього договору забезпечувати обслуговування, експлуатацію та капітальний ремонт нерухомого майна, зазначеного в п. 9.1. договору, а також утримання прибудинкової території. Компенсація витрат на обслуговування майна, зазначеного в цьому пункті, здійснюється НВО "Арсенал" на основі окремих правочинів (договорів, угод), які укладаються між учасниками простого товариства.

14.03.2008 між Державним підприємством завод "Арсенал" (завод), Корпорацією "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" (НВО "Арсенал"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайнет Ltd" (Скайнет Ltd ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" (ТОВ "Нова Тор") укладено додаткову угоду № 1 до Спільного договору, за умовами якої учасники домовились прийняти до складу учасників договору № 10 від 18.12.2007 простого товариства (про спільну діяльність) нового учасника ТОВ "Нова Тор".

01.10.2014 між Корпорацією "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайнет Ltd" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" укладено додаткову угоду № 8 до Спільного договору, якою сторонами погоджено, що ТОВ "Нова Тор" є повноважним представником учасників простого товариства, керує всією спільною діяльністю та здійснює усі необхідні юридичні дії для досягнення поставлених за договором цілей.

23.09.2008 між Державним підприємством заводом "Арсенал" (сторона-1) та Договором простого товариства (спільної діяльності) № 10 між ДП завод Арсенал, Корпорація «НВО «Арсенал», ТОВ «Скайнет LTD» від 18.12.2007 (сторона-2) був укладений договір на відшкодування витрат за спожиті енергоресурси № И/45-323-08.

Згідно з п. 1.1 договору сторона-2 відшкодовує стороні-1 витрати за спожиту теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, електроенергію та холодну воду по вул. Московська, 8, на: нежитлових приміщеннях 1 поверху корпусу № 14 (інв. № 000014) загальною площею 1 384,0 кв.м., одноповерховій прибудові корпусу № 5 (інв. № 000005) загальною площею 1 048,0 кв.м., нерухомому майні корпусу № 11 (інв. № 82365011) загальною площею 206,83 кв.м., одноповерховому механічному корпусі № 7 (інв. № 81160007) загальною площею 2 697,0 кв.м., нежитлових приміщеннях 3-6 поверхів лабораторно-побутового корпусу № 9 (інв. № 000009) загальною площею 2467,68 кв.м., нежитлових приміщеннях ливарного корпусу № 6 (інв. № 000006) загальною площею 13 783,0 кв.м., нежитлових приміщеннях корпусу № 59 (інв. № 000059) загальною площею 11003,0 кв.м.

23.09.2008 між Державним підприємством заводом "Арсенал" (сторона-1) та Договором простого товариства (спільної діяльності) № 10 між ДП завод Арсенал, Корпорація «НВО «Арсенал», ТОВ «Скайнет LTD» від 18.12.2007 (сторона-2) укладено договір на відшкодування витрат за спожиті енергоресурси № И/45-323-08.

Згідно з п. 1.1 договору сторона-2 відшкодовує стороні-1 витрати за спожиту теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, електроенергію та холодну воду по вул. Московська, 8, на: нежитлових приміщеннях 1 поверху корпусу № 14 (інв. № 000014) загальною площею 1 384,0 кв.м., одноповерховій прибудові корпусу № 5 (інв. № 000005) загальною площею 1 048,0 кв.м., нерухомому майні корпусу № 11 (інв. № 82365011) загальною площею 206,83 кв.м., одноповерховому механічному корпусі № 7 (інв. № 81160007) загальною площею 2 697,0 кв.м., нежитлових приміщеннях 3-6 поверхів лабораторно-побутового корпусу № 9 (інв. № 000009) загальною площею 2467,68 кв.м., нежитлових приміщеннях ливарного корпусу № 6 (інв. № 000006) загальною площею 13783,0 кв.м., нежитлових приміщеннях корпусу № 59 (інв. № 000059) загальною площею 11003,0 кв.м.

Відповідно до п. 3.3 договору сторона-2 зобов'язується сплачувати стороні-1 грошові кошти за відшкодування витрат згідно з умовами цього договору, протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку-фактури, за умови надання відповідних документів, а саме: рахунку-фактури, яка надається протягом 5 робочих днів місяця, наступного за місяцем у якому здійснювалось споживання енергоресурсів; акту виконаних робіт, що забезпечують виконання пункту 1.1. договору.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, вказує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору № И/45-323-08 на відшкодування витрат за спожиті енергоресурси від 23.09.2008 щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 735664,64 грн. заборгованості за період з жовтня 2009 року по травень 2012 року.

Відповідач у відзиві зазначив, що акт прийняття-передачі споживання енергоресурсів від 18.02.2014 року на суму 735664,65 грн. не є належним доказом, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року у справі № 910/30040/15, крім того, рахунки на оплату послуг позивачем відповідно до умов договору № И/45-323-08 на відшкодування витрат за спожиті енергоресурси від 23.09.2008 не виставлялись.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 23.09.2008 між Державним підприємством заводом "Арсенал" (сторона-1) та Договором простого товариства (спільної діяльності) № 10 між ДП завод Арсенал, Корпорація «НВО «Арсенал», ТОВ «Скайнет LTD» від 18.12.2007 (сторона-2) укладено договір на відшкодування витрат за спожиті енергоресурси № И/45-323-08.

Пунктом п. 3.1. договору сторони погодили, що кількість спожитих енергоресурсів визначається щомісячно, а саме: електроенергія, кВт/год, вода холодна, куб. м., вода гаряча, Гкал (фактичне значення за показниками лічильників, а в разі відсутності встановлених лічильників - розрахунковим методом); теплоенергія, Гкал - розрахунковим методом.

Вартість 1 кВт/год електричної енергії визначається розрахунковим методом по калькуляції, складеній стороною-1 відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України № 373 від 09.07.2007 року.

Тариф 1 Гкал може змінюватись згідно з розпорядженнями КМДА.

Тариф 1 куб.м. води може змінюватись згідно з розпорядженнями КМДА (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3 договору сторона-2 зобов'язується сплачувати стороні-1 грошові кошти за відшкодування витрат згідно з умовами цього договору, протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку-фактури, за умови надання відповідних документів, а саме: рахунку-фактури, яка надається протягом 5 робочих днів місяця, наступного за місяцем у якому здійснювалось споживання енергоресурсів; акту виконаних робіт, що забезпечують виконання пункту 1.1. договору.

Пунктами 3.5.-3.7. договору погоджено, що акт виконаних робіт по договору (надалі - акт) підписується в останній робочий день календарного місяця, за який здійснюється відшкодування витрат.

Сторона-2 зобов'язана протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання відповідного акту підписати і повернути стороні-1 його примірник або надати мотивовану відмову, з переліком необхідних доробок та умов їх виконання.

Сторона-1 зобов'язана в акті виконаних робіт зазначати розрахунок (калькуляцію) витрат, які підлягають відшкодуванню, по кожному місяцю окремо, із зазначенням тарифу та вартості одиниці виміру енергоресурсу, які застосовуються в даний період.

Додатковою угодою № 1 від 18.04.2011 до договору у зв'язку з припиненням Державного підприємства завод "Арсенал" шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" останнє набуло статусу сторони-1 в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із наявними позовними вимогами, позивач просив суд стягнути з відповідача кошти за надані послуги, відповідно до умов договору, зокрема за період жовтень 2009 року, січень-жовтень 2010 року, квітень-жовтень 2011 року на загальну суму 41051,34 грн.

На підтвердження надання визначеного обсягу послуг за вказаний вище період, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивачем долучені до матеріалів справи акти прийняття-передачі енергоносіїв, які підписані вповноваженими представниками сторін договору, та вказані акти, а також факт надання послуг відповідачем в судах обох інстанції не заперечувався.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За таких обставин, зважаючи на те, що строк оплати наданих послуг за жовтень 2009 року, січень-жовтень 2010 року, квітень-жовтень 2011 року за Договором настав, доказів оплати яких станом на день розгляду справи відповідачем не надано, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за договором в розмірі 41051,34 грн.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення іншої частини боргу відповідача за вказаним спірним договором, зокрема за період листопад-грудень 2009 року, листопад 2010 року-березень 2011 року, листопад 2011 року в розмірі 24243,92 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Позивач, Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" звернулось із відповідними позовними вимогами до Корпорації "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" про стягнення заборгованості за договором відшкодування витрат за спожиті енергоресурси № И/45-323-08.

Предметом даного позову, зокрема була вимога про стягнення з відповідача коштів за надані послуги за договором № И/45-323-08 за період листопад-грудень 2009 року, листопад 2010 року-березень 2011 року, листопад 2011 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 5011-17/17906-2012 стягнуто з Корпорації "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" 829584,41 грн. заборгованості.

При цьому у вказаному судовому рішенні встановлено, що матеріали справи містять докази надання позивачем послуг згідно з договором за листопад-грудень 2009 року, листопад 2010 року-березень 2011 року, листопад 2011 року на загальну суму 829584,41 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами на відшкодування витрат по обслуговуванню та утриманню нерухомого майна за цей період.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, провадження у справі про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № И/45-323-08 на відшкодування витрат за спожиті енергоресурси від 23.09.2008 року за листопад-грудень 2009 року, листопад 2010 року-березень 2011 року, листопад 2011 року в розмірі 24 243,92 грн. правомірно та обґрунтовано було припинено Господарським судом міста Києва на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 670369,38 грн. за період грудень 2011-травень 2012 та на підтвердження надання відповідних послуг на вказану суму подав суду першої інстанції акт приймання-передачі споживання енергоресурсів від 18.02.2014, підписаний позивачем та третьою особою -1.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 10.04.2009 № 525-р вирішено реорганізувати ДП завод «Арсенал» та ДНДП «Український технологічний центр оптичного приладобудування» шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал".

16.11.2009 комісією з припинення ДП завод «Арсенал» та КП СПБ «Арсенал» підписано передавальний акт передання всього майна, прав та обов`язків ДП завод «Арсенал» Казенному підприємству спеціального приладобудування "Арсенал".

Таким чином позивач прийняв на себе всі права та обов`язки заводу за договором про відшкодування витрат за спожиті енергоресурси № И/45-323-08 від 23.09.2008.

На виконання умов вище зазначеного договору саме позивачем надавались послуги, виставлялись рахунки та складатися акти приймання-передачі споживання енергоносіїв.

24.03.2011 Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову в рамках справи № 2а-6913/09/2670, якою задоволено позов Первинної профспілкової організації ДП завод «Арсенал» до Кабінету міністрів України та визнано незаконним та скасовано п. 2 розпорядження Кабінету міністрів України № 525-р від 10.04.2009 та наказ Національного космічного агентства України № 141 від 28.05.2009 в частині реорганізації ДП завод «Арсенал» шляхом приєднання його до КП СПБ «Арсенал».

01.06.2012 між КПСП "Арсенал" та Договором простого товариства (спільної діяльності) № 10 між ДП завод Арсенал, Корпорація «НВО «Арсенал», ТОВ «Скайнет LTD» від 18.12.2007 було укладено додаткову угоду № 3 до договору на відшкодування витрат, відповідно до якої сторони дійшли згоди додаткову угоду № 1 від 18.04.2011 року до договору на відшкодування витрат вважати такою, що втратила чинність з 01.06.2012.

Спірний акт приймання-передачі споживання енергоносіїв підписаний позивачем, з одного боку та Договором простого товариства (спільної діяльності) № 10 між ДП завод Арсенал, Корпорація «НВО «Арсенал», ТОВ «Скайнет LTD» від 18.12.2007, з іншого боку 18.02.2014, тобто після укладання додаткової угоди № 3.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі № 910/30040/15 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" до Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" та Корпорації "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" про визнання недійсним акту прийняття-передачі споживання енергоресурсів від 18.02.2014 згідно договору № И/45-323-03 від 29.09.2008 року відмовлено.

Зокрема, вказаним рішенням суду в рамках справи № 910/30040/15 встановлено, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 3 від 01.06.2012 року, КПСП "Арсенал" не було стороною договору на відшкодування витрат з 01.06.2012, а відтак станом на 18.02.2014 не мало права підписувати спірний акт.

Крім того, Господарський суд міста Києва від 03.02.2016 у справі № 910/30040/15 дійшов висновку про те, що спірний акт не є актом, складеним та підписаним на виконання договору на відшкодування витрат, враховуючи його невідповідність вказаному договору та відсутність повноважень у КПСП "Арсенал" на його складення та підписання.

Стосовно зауваження апелянта, що зазначеним рішення суду не визначено які саме норми матеріального права містять заборону підписувати акт виконаних робіт до договору після закінчення терміну його дії, колегія суддів зазначає, що рішення суду у справі № 910/30040/15 набрало чинності, у встановленому законом порядку сторонами не оспорювалось, відповідними апеляційною чи касаційною інстанціями не скасовувалось, та не є і не може бути предметом перегляду, в рамках розгляду апеляційної скарги за даною справою, суд апеляційної інстанції не може надавати будь-якої правової оцінки стосовно фактів, встановлених рішення суду, що набрало чинності і, відповідно до ст. 115 ГПК України є обов`язковим на всій території України.

Спірний акт приймання-передачі послуг від 18.02.2014 був безпосереднім об`єктом дослідження в рамках справи № 910/30040/15 та повно, всебічно і об`єктивно досліджувався місцевим судом.

Крім того, Господарським судом міста Києва не було зазначено про незаконність підписання такого акту, з підстав підписання його сторонами після терміну дії договору, а вказано, що такий акт не відповідає умовам договору та підписаний не вповноваженою особою.

Отже, з огляду на положення ст. 35 ГПК України, а саме те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, не потребується повторного встановлення відповідності спірного акту приймання-передачі від 18.02.2014, умовам укладеного між сторонами договору.

З аналізу положень договору на відшкодування витрат за спожиті енергоресурси, вбачається, що доказом надання та, відповідно, отримання послуг, є складений та підписаний вповноваженими представниками сторін відповідний акт приймання-передачі, що, згідно п. 3.5.-3.7. договору підписується в останній робочий день календарного місяця, за який здійснюється відшкодування витрат.

Як було зазначено, доказів щомісячного належного підписання сторонами актів приймання-передачі послуг за період з грудня 2011 по травень 2012 (окрім акту від 18.02.2014) позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, позивачем також не надано будь-яких інших доказів, окрім актів приймання-передачі, які б підтверджували факт надання послуг позивачем та факт отримання їх (послуг) відповідачем.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також зазначити, що зважаючи на відсутність згоди відповідача здійснити оплати послуг за період з грудня 2011 по травень 2012 у визначено позивачем розмірі, останнім не було надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 33 ГПК України, на підтвердження розміру таких вимог.

Зокрема, позивачем до справи долучені рахунки - фактури за спірний період, в яких зазначено кількість використаної електроенергії, теплової енергії, холодного водопостачання та водовідведення та відповідно вартість наданих послуг, в той же час ним не надано доказів достовірності даних по кількості використаних енергоресурсів (покази лічильників чи розрахунковий метод), як то передбачено умовами договору на відшкодування витрат.

Твердження апелянта стосовно факту підтвердження надання позивачем послуг листування між сторонами та направлення актів і рахунків-фактур, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу саме спірного акту приймання-передачі від 18.02.2014 та рахунків-фактур за період грудень 2011-травень 2012.

Щодо зауваження апелянта, що спірний акт приймання-передачі складений у відповідності до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», суд зазначає, що договором між сторонами було визначено, (п.3.7) що сторона-1 зобов'язана в акті виконаних робіт зазначати розрахунок (калькуляцію) витрат, які підлягають відшкодуванню, по кожному місяцю окремо, із зазначенням тарифу та вартості одиниці виміру енергоресурсу, які застосовуються в даний період, чого спірний акт не містить, що вказує на невідповідність такого акту умовам договору.

Відповідно до 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором за період грудень 2011 року - травень 2012 року на суму 670369,38 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені відповідачем у відзиві на позов та зазначені в рішенні місцевого суду не були спростовані апеляційною скаргою позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доводи викладені апелянтом в апеляційній скарзі спростовуються всім вище зазначеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" та припинено провадження в частині позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 24 243,92 грн., а тому апеляційна скарга Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 у справі № 910/27885/15 - без змін.

Матеріали справи № 910/27885/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов