Ухвала суду № 61875747, 06.10.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/10925/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 11-сс/789/143/16 Доповідач - Римар Т.М.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 р. м.Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :

Головуючого - Римар Т.М.

Суддів - Лекан І. Є., Комендат Р. Т.,

при секретарі ОСОБА_1;

з Римаручастю прокурора ОСОБА_2;

підозрюваного ОСОБА_3;

його захисника адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від "28"вересня2016року, -

Встановила:

Даною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5, погодженого з прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_2, про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4 про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобовязання відмовлено, та застосовано стосовно

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: м.Тернопіль майдан Перемоги, 2/52, раніше судимого:

10 квітня 1992 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.3 ст.140 КК України на 2 роки позбавлення волі;

22 вересня 1993 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.1 ст.229-6 КК України на 1 рік виправних робіт;

3 липня 1995 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.229-6 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

26 липня 1995 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.229-6, ст.ст.14, 43 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.14 КК України примусовим лікуванням від наркоманії;

23 липня 1998 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.1 ст.196-1 КК України на 1 позбавлення волі із застосуванням ст.14 КК України примусовим лікуванням від наркоманії;

23 серпня 2000 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.141 КК України на 2 роки 6 місяців із застосуванням ст.14 КК України примусовим лікуванням від наркоманії;

26 січня 2004 роки Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі;

24 листопада 2010 року Тернопільським міськрайонним судом за ст.395, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України на 3 роки позбавлення волі;

11 листопада 2011 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ч.ч.1,4 ст.70, ч.5 ст.71 КК України на 6 років позбавлення волі, -

запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони залишати житло за адресою: м.Тернопіль майдан Перемоги, 2/52, цілодобово (за виключенням часу відвідування останнім медичних закладів за відповідної необхідності).

Покладено на підозрюваного ОСОБА_3 обовязки: прибувати до слідчого, прокурора та суду на першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, утриматися від спілкування із ОСОБА_6 з метою недопущення на неї незаконного впливу.

Встановлено строк дії ухвали до 00 год. 00 хв. 25 листопада 2016 року.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 просить ухвалу слідчого судді скасувати та увалити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобовязання, посилаючись на те, що ні слідчим, ні прокурором не доведено ризиків того, що ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_6, а висновок слідчого судді щодо цього є передчасним та необгрунтованим. Крім того, слідчий суддя на власний розсуд поклав обовязок на підозрюваного щодо утримання від спілкування з ОСОБА_6, чим обмежив право ОСОБА_3, як підозрюваного, та потерпілої ОСОБА_6 на примирення, оскільки зазначене кримінальне провадження розглядається за правилами приватного обвинувачення.

Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_4, які підтримали подану апеляційну скаргу та просять її задовольнити з мотивів, наведених у ній, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційні вимоги сторони захисту безпідставними, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків невиконання покладених на підозрюваного обовязків.

Згідно клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу та наявного в матеріалах кримінального провадження повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні квартири №52 на майдані Перемоги, 2, м.Тернопіль, шляхом вільного доступу, таємно викрав:

9 серпня 2016 року близько 15 години ноутбук марки Асер, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_6 на суму 2150 грн.;

5 вересня 2016 року близько 10 години мікрохвильову піч марки Самсунг, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_6 на суму 350 грн.;

на початку вересня 2016 року близько 10 години пилосос торгової марки LG V-C 3033 ND червоного кольору, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 600 грн.

27 вересня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, виходив з того, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та те, що він, будучи неодноразово судимим, на шлях виправлення і перевиховання не став, а вчинив нове кримінальне правопорушення, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність, як особи, яка може й надалі вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Даний висновок слідчого судді є правильними, оскільки обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину ґрунтується на даних, які містяться в матеріалах, наданих слідчим суду першої інстанції, а саме:

заявами потерпілої ОСОБА_6 про вчинення її братом ОСОБА_3 кримінальних правопорушень;

показаннями потерпілої ОСОБА_6, згідно яких, в січні 2016 року її брат ОСОБА_3 звільнився з місць позбавлення волі та почав проживати з нею та її матірю за адресою м.Тернопіль майдан Перемоги, 2/52. В серпні 2016 року вона, повернувшись з роботи, виявила відсутність свого ноутбука марки Асер, який зберігався у її кімнаті за вищезазначеною адресою. Після чого вона написала братові ОСОБА_3 смс-повідомлення і під час переписки останній повідомив, що він забрав її ноутбук, попросив вибачення і сказав, що його через декілька днів поверне, однак до цього часу він так і не повернув даного ноутбука. На початку вересня 2016 року, повернувшись з роботи, виявила відсутність мікрохвильової печі марки Самсунг, яка була придбана нею та знаходилась на кухні. Під час спілкування з матірю, остання повідомила, що приходив ОСОБА_3, і вона, ОСОБА_6, зрозуміла, що мікрохвильову піч викрав ОСОБА_3 9вересня 2016 року, перебуваючи за місцем свого проживання, вона виявила відсутність пилососа марки LG, який був придбаний нею та зберігався у кімнаті квартири, де вона проживає. З приводу даних фактів вона вирішила звернутися у поліцію;

листом ПТ ЛомбардЗаставно-Кредитний Дім, згідно якого ОСОБА_3 реалізував у ломбард речі, які належать потерпілій ОСОБА_6

Крім того, слідчим суддею вірно враховано й те, що ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово (9 разів) судимим, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, санкція якої передбачає покарання й у виді позбавлення волі на строк до 5 років.

Відповідно до ч.2 ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, а також покарання, яке загрожує ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді про застосування стосовно підозрюваного цілодобового арешту за місцем його проживання є законне, обґрунтоване та вмотивоване, оскільки в матеріалах кримінального провадження є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 у разі обрання йому менш суворого запобіжного заходу може переховуватись від органів досудового слідства та суду, уникаючи відповідальності.

Щодо апеляційних вимог захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, то вони підлягають частковому задоволенню лише в частині щодо виключення з резолютивної частини ухвали посилання слідчого судді про покладення на ОСОБА_3 обовязку утримуватись від спілкування з ОСОБА_6 В іншій частині вимоги сторони захисту задоволенню не підлягають, оскільки слідчий суддя в достатній мірі оцінив сукупність наявних доказів про обґрунтованість предявленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень,їх тяжкість та обставини скоєння і з врахуванням даних про його особу, рецидив вчинених злочинів, дійшов правильного висновку про існування ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів слідства і суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Стороною захисту не наведено інших поважних підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_3 більш мякого запобіжного заходу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177,178,181,194,407 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28вересня2016року стосовно ОСОБА_3 змінити виключити з резолютивної частини цієї ухвали посилання слідчого судді про покладення на ОСОБА_3 обовязку утримуватись від спілкування із ОСОБА_6, в решті вищевказану ухвалу про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту шляхом заборони залишати житло за адресою: м.Тернопіль майдан Перемоги, 2/52 цілодобово, залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду Тернопільської області є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Т.М. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Комендат

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_9