Постанова № 61874103, 02.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/12077/16-а

№ 2-а/760/1002/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м.Києва Кушнір С.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив визнати протиправними дії (бездіяльність) Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати позивача грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ»; зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України здійснити позивачу перерахунок та виплатити грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ» з урахуванням виплаченої суми.

Обгрунтовує позовні вимоги тим, що позивач проходив службу в Збройних Силах України, вислуга років складає 37 років.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 січня 2016 року № 34, позивач був звільнений з військової служби за станом здоров'я та наказом командира військової частини А0135 від 25 лютого 2016 року № 41 з 25 лютого 2016 року був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

На час звільнення з військової служби розмір його грошового забезпечення за останньою штатною посадою в Міністерстві оборони України включав у себе наступні окремі види грошового забезпечення: посадовий оклад - 1200,00грн.; оклад за військовим званням - 135,00 грн.; надбавка за вислугу років (40 %) - 534,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 934,50 грн.; надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) - 180,00 грн.; премія (400%) - 4800,00 грн.; щомісячна додаткова грошова винагорода (60%).

Відповідно до вимог Постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивачу ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у запас, в розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що вихідна допомога йому була виплачена в меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством. Підставою для зменшення вихідної допомоги при звільненні стало те, що розрахунок допомоги було здійснено виходячи з грошового забезпечення до якого не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60%, яка була введена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ» та яку позивач отримував на постійній основі.

В квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України, з листом в якому просив здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям.

23.05.2016 р. Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України листом повідомило позивача про незаконність його вимогу зв'язку з тим, що місячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Позивач таку відмову Генерального штабу Збройних Сил України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення вважає неправомірною.

Ухвалою суду від 02.08.2016 року відкрито скорочене провадження по справі.

Від відповідача Генерального штабу Збройних Сил України надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову ОСОБА_1, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи на тому, що відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду.

Пунктом 2 Постанови визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах фонду грошового забезпечення.

На виконання зазначеної вище вимоги Міністр оборони України видав Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом № 595 від 15.11.2010 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 року за № 1194/18489 (далі - Інструкція).

Згідно вимог пункту 8 Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Генеральний штаб Збройних Сил України вважає, що винагорода, яка передбачена постановою, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в складі Збройних Сил України.

Наказом Міністра оборони від 1.01.2016 року № 34 був звільнений з військової служби за станом здоров'я.

Наказом командира військової частини А0135 від 25.02.2016 р. №41, позивач з 25.02.2016р. був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

При визначенні розміру вихідної допомоги відповідач керувався наказом Міністра оборони України № 595 від 15 листопада 2010 року «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».

На думку позивача розрахунок допомоги було здійснено виходячи з грошового забезпечення, до якого неправомірно не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60 %, яка була введена Постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ», та яку позивач отримував на постійній основі.

Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 38.1. наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889» для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 889, та виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, а тому, з огляду на вимоги статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», така винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.10.2015 у справі № 559/3342/14-а.

Доводи про те, що згідно наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому щомісячна додаткова грошова винагорода не повинна враховуватись до складу грошового забезпечення при виплаті грошової допомоги на оздоровлення не беруться до уваги, оскільки Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має вищу юридичну силу, ніж наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».

У такому випадку дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889 не ґрунтуються на законі.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою КМУ від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ», наказом Міністра оборони України № 260 від 11 червня 2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», наказом Міністра оборони України № 595 від 15 листопада 2010 року «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, передбаченої Постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ».

Зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60 % щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, передбаченої Постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ», з урахуванням виплаченої суми.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: С.І. Кушнір