Рішення № 61873715, 30.09.2016, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1991/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2016 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання Кітреску О.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до

Кілійської міської ради

про

встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому зазначив, що 10 жовтня 2014 року помер чоловік позивача ОСОБА_3. Після його смерті залишилося спадщина, яка складалась з частини житлового будинку в м.Кілія,Кілійського району, Одеської області, вул. Урицького, 8 в та єдиним спадкоємцем, після його смерті є позивач, яка прийняла спадщину на підставі заяви, поданої до нотаріальної контори. Однак правовстановлюючих документів на житловий будинок, що підтверджують право власності відсутні, тобто за життя спадкодавця правовстановлюючих документів так і не було виготовлено. Позивач звернулась до нотаріальної контори за оформленням спадщини та приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 позивачу було надано розяснення, у якому зазначено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначений житловий будинок на її імя, неможливо, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, тому порекомендували їй звернуться до суду. В звязку з чим представник позивача звернувся до суду та просить - встановити факт належності вищевказаного житлового будинку померлому чоловіку позивача та позивачу, та визнати за позивачем в порядку спадкування право власності на ? частину будинку та на ? частку, за правом власності, належну позивачу.

Після відкриття провадження у справі представник позивача в судове засідання не зявився однак надав заяву про те, що позов підтримує, просить справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, однак надав заяву про те, що Кілійська міська рада не заперечує проти задоволення позову та просить справу розглянути за відсутності її представника.

На підставі письмових заяв позивача та відповідача суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст.169, 197 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, судом достовірно встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини:

10 жовтня 2014 року помер чоловік позивача ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть, актовий запис №581 від 10.10.2014 року.

Відповідно до запису із будинкової книги ОСОБА_3 з 23.04.1993 року до 10.10.2014 року, тобто дня смерті, проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в. За вказаною адресою відповідно до записів будинкової книги за вказаною адресою крім спадкодавця ніхто не проживав.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, актовий запис №29 від 16 жовтня 1982 року позивач є дружиною ОСОБА_3, який помер 10 жовтня 2014 року.

Відповідно до рішення виконкому Кілійської міської ради № 107 від 19 травня 1989 року та акту виконкому Кілійської міської ради від 01 червня 1989 року ОСОБА_3, померлому 10.10.2014 року та позивачу було відведено земельну ділянку площею 600 кв.м., за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Урицького, 8, в.

Згідно технічного паспорту комунального підприємства «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» від 08.04.2013 року, житловий будинок, за зазначеною адресою, відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ. А - житловий будинок, житловою площею 43,3 кв.м., загальною площею 91,1 кв.м., господарських будівель: літ. Б літня кухня, літ. В майстерня, літ. Г - сарай, літ. Д сарай, літ. Е убиральня, 1-5, І надвірні споруди.

Відповідно до оцінки, виготовленої товариством з обмеженою відповідальністю «Діва інцест» від 30.08.2016 року вартість нерухомого майна, тобто зазначеного будинку складає пятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят сім гривень.

Відповідно до розяснення приватного нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 зазначено, що правовстановлюючий документ на зазначений житловий будинок та що підтверджує зареєстроване право власності спадкодавця, відсутній, тому нотаріус радив позивачу звернуться до суду.

Відповідно до інформації Кілійської районної державної нотаріальної контори від 30.09.2016 року, спадкова справа за № 51/2015 після смерті ОСОБА_3, померлого 10.10.2014 року, заведена за заявою про відмову від прийняття спадщини від імені дочки спадкодавця, Болокан наталі Миколаївни. В заяві зазначено про дружину спадкодавці, ОСОБА_2, спадкоємця за законом. Інших заяв не надходило.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї

Позивач відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем за законом, після смерті ОСОБА_3, померлого 10.10.2014 року.

Спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3, померлого 10.10.2014 року, позивач прийняв, в порядку ч. 3 ст.1268 ЦК України.

Відповідно по п.3.1. розділу ІІІ наказу міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №304 від 13.06.2012 року «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» - прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Згідно розяснення Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року за №19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ на це майно відсутній, питання визначення належності цього майна померлим та наступного власника, якими є позивачі, повинно вирішуватися у судовому порядку України.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року № 1878-VI зі змінами станом на 04.07.2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі правовстановлюючого документу. Та із заявою щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно може звернутися лише власник, або уповноважена ним особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону Української РСР «Про власність», чинної на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Норма, що передбачала можливість членів сім'ї та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство, мати у власності, зокрема, жилі будинки і господарські споруди, також містилася у ст. 8 Закону СРСР «Про власність в СРСР» 1990 року.

Відповідно до ст. 112 ЦК УРСР /який діяв на час проведення будівництва нерухомого майна з приводу якого заявлені позовні вимоги/ - майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Оскільки нерухоме майно було побудовано спадкодавцем в період перебування у шлюбі з позивачем, згідно положень ст. 22 КпШС України, який діяв на момент проведення будівництва, на вказане майно розповсюджуються відповідні положення ст. 112 ЦК УРСР.

Тобто, виходячи з сенсу ст. 22 КпШС України, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п.5 ч.2 ст.234, ст.256 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.

Отже, спірний житловий будинок який було збудовано до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, на праві спільної сумісної власності належав подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у відповідності до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла позивач ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги за законом.

Беручи до уваги те. що одержання позивачем свідоцтва про право на спадщину на частку відповідного житлового будинку в нотаріальній конторі неможливе в звязку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачами вимог про визнання права власності на спадщину та вважає, що право позивача підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в звязку з чим задовольняє позов.

Керуючись ст.ст.10,11, 6, 0209, 212-215, 234, 256 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 182, 1216, 1217, 1261, 1268 ЦК України, ст. 112 ЦК УРСР, ст. 22 КпШС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності житлового будинку м.Кілія, Кілійського району Одеської області, вул.Урицького, 8, в, - ОСОБА_3, який помер 10.10.2014 року та позивачу, ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок в м.Кілія, Кілійського району, Одеської області, вул.Урицького, 8, в, який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А - житловий будинок, житловою площею 43,3 кв.м., загальною площею 91,1 кв.м., господарських будівель: літ.Б літня кухня, літ.В майстерня, літ.Г - сарай, літ.Д сарай, літ.Е убиральня, 1-5, І надвірні споруди, у тому числі на ? частину житлового будинку в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3, який помер 10 жовтня 2014 року та на ? частину будинку, за правом власності, належної позивачу, ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_5