Постанова № 61872924, 05.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.10.2016 справа №913/641/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4 за довіреністю; ОСОБА_5 за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Радуга", с. Мілуватка, Сватівський район, Луганська областьна рішення господарського судуЛуганської областівід12.07.2016 р. (підписано 15.07.2016 р.)у справі№ 913/641/16 (суддя Смола С.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м. Київдо Селянського (фермерського) господарства "Радуга", с. Мілуватка, Сватівський район, Луганська областьпростягнення 1 047 509,44 грн.В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м. Київ (Позивач) із позовом до Селянського (фермерського) господарства "Радуга", с. Мілуватка, Сватівський район, Луганська область (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №CVS62252 від 07.03.2014 в сумі 750 621,44 грн., 3% річних у сумі 18 191,38 грн., пені в сумі 88 146,44 грн., штрафу в сумі 165 902,05 грн.

Позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних з 18 191,38 грн. до 20 358,55 грн., пені з 88 146,44 грн. до 96 515,02 грн. та штрафу з 165 902,05 грн. до 180 002,05 грн. Остаточно просив стягнути 1 047 497,06 грн., з яких 750 621,44 грн. заборгованості, 20 358,55 грн. 3% річних, 96 515,02 грн. пені та 180 002,05 грн. штрафу. Зазначені вимоги розглянуті господарським судом.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.07.2016 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 694 804,38 грн., 3% річних в сумі 20 370,94 грн., пеню в сумі 96 415,70 грн. та штраф в сумі 180 002,05 грн. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 45 817,06 грн. припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій (з урахуванням додаткових письмових пояснень) просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині стягнення заборгованості, пені, 3%, штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних задовольнити частково, в решті позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що рахунки-фактури позивачем йому надані не були, без яких самостійно визначити суму коригування та внести до бухгалтерського обліку він не мав можливості з урахуванням вимог договору. Також він наполягав на виході суду за межі позовних вимог щодо коригування вартості товару на 10.05.2016р., також заперечував проти встановлення судом прострочення оплати скоригованої вартості товару.

В судових засіданнях 12.09.2016 р. та 19.09.2016 р. оголошувалась перерва до 19.09.2016 р. та 21.09.2016 р. відповідно.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. строк розгляду справи було продовжено та розгляд справи відкладено на 03.10.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні вважав рішення законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надали пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2014 р. між сторонами укладено договір поставки №CVS62252 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач в порядку та на умовах договору зобовязався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до цього договору.

Згідно п. 3.1 Договору, ціна товару визначається у специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4 цього Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору, порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобовязання покупця визначається у відповідній специфікації. Сторони можуть обрати порядок розрахунків за товар.

За змістом п. 3.4.2.2 Договору, базова ціна товару по кожному окремому виду товару і його загальна вартість вказується у Специфікаціях, що є невідємними частинами цього Договору. Вказані в Специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок позивача (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної Специфікації.

Під курсом банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти.

Курс банку підтверджується довідкою банку з печаткою банку і підписом уповноваженої особи банку, яка видається щоденно позивачу.

Базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації (п. 3.4.3.3 Договору).

В п.3.5 договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п.3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

На виконання умов Договору між сторонами були підписані Специфікації № 1/62252, 62253 від 07.03.2014 р., №2/62483 від 12.03.2014р. та №3/62717 від 14.03.2014 р., в яких сторони обумовили найменування товару: нітроамофоска NPK 16:16:16 в мішках по 50 кг, селітра аміачна N=34,4% в мішках по 50 кг, в кількості 40 та 20 тон відповідно на суму 279 000,00 грн. з ПДВ.; селітра аміачна N=34,4% в мішках по 50 кг, в кількості 20 тон на суму 78 600,00 грн. з ПДВ та гібридне насіння соняшнику LG5550 в кількості 38 тон на загальну суму 71 111,68 грн. з ПДВ.

У зазначених специфікаціях сторони обрали порядок оплати після поставки товару (п. 3.4.3 Договору) із строком оплати до 10.10.2014р., а також передбачені додаткові умови, що у випадку оплати за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленому рахунку.

Факт поставки позивачем товару та отримання його відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №32173/460539 від 25.03.2014р., №32038/460332 від 21.03.2014р., №32034/460327 від 20.03.2014р., №31911/460172 від 17.03.2014р., №32837/461318 від 14.04.2014р., №32838/461319 від 14.04.2014р. та сторонами не оспорюється.

Вартість товару, що зазначена у цих накладних відповідає змісту Специфікацій.

Відповідач за отриманий товар у строк до 10.10.2014р. не розрахувався, зазначив, що будь-яких рахунків-фактур від позивача згідно умов п.п. 3.4.2.2, 3.4.3.3, 3.4.3.4.3 Договору не отримував, зазначений факт також встановлений судом першої інстанції.

Доводи позивача, що рахунки були направлені відповідачу позивачем електронною поштою заперечуються відповідачем, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам п. 3.4.2.1 Договору, за змістом якого оригінал рахунку все одно має бути направлений поштою покупцю.

Матеріалами справи встановлено, що базова вартість товару була сплачена відповідачем 20 платежами у період з 10.12.2014р. по 31.03.2016р. в загальній сумі 428 711,68 грн.

В травні 2016 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, але вже з коригованою ціною товару за курсом долару США на момент виставлення рахунків.

Позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 750 621,44 грн. позивач розрахував її за формулами п. 3.4.3.4.1 Договору, з урахуванням курсу долара банку ПАТ "КІБ Креді Агріколь" станом на 09.10.2014 р.

Докладний розрахунок цієї суми був наданий позивачем лише в суді апеляційної інстанції та судом першої інстанції не досліджувався, спірну суму позивачем заявлено до стягнення з урахуванням 3% річних за період з 11.10.2014 р. до 10.05.2016 р. в розмірі 20 358,55 грн. та пені в розмірі 96 515,02 грн. за період з 11.10.2014р. по 10.04.2015р., а також одноразовий штраф в розмірі 30% від загальної простроченої суми в розмірі 180 002,05 грн. відповідно до умов п. 6.3 Договору.

Відповідач, заперечуючи проти сплати спірної суми заборгованості посилається на неможливість визначити її самостійно оскільки, по-перше, таке коригування може робити тільки позивач з урахуванням змісту п. 3.4.2.2 Договору, а по-друге в бухгалтерському обліку відповідача було відображено зобовязання по сплаті грошових коштів на користь позивача в сум 428 711,68 грн., підстави для ініціювання переказу коштів в більшому розмірі на адресу позивача у відповідача були відсутні, станом на 10.10.2014р. у відповідача був відсутній рахунок коригування, який мав надати позивач, як це передбачено п. 192.1.2 ст. 192 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3.6 Договору, при коригуванні ціни і загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем за товар.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частиною 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Абзацом 3 п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" встановлено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Господарським судом встановлено, що умовами договору поставки №CVS62252 від 07.03.2014 сторони передбачили необхідність складання актів приймання-передачі, але відповідно до приписів законодавства первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції (поставки товару відповідачеві) і якого в даному випадку достатньо для його підтвердження є видаткові накладні №32173/460539 від 25.03.2014, №32038/460332 від 21.03.2014, №32034/460327 від 20.03.2014, №31911/460172 від 17.03.2014, №32837/461318 від 14.04.2014, №32838/461319 від 14.04.2014, які оформлені належним чином у відповідності до приписів діючого законодавства, зокрема, відповідають ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Дійсно, акт приймання-передачі не є обовязковим, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином оформлені накладні, але оскільки саме накладні підтверджують господарську операцію саме за базовою ціною товару, то дії для її коригування повинні були бути вчинені саме позивачем за змістом п.п. 3.4.2.2, 3.4.3.3 Договору.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обовязку відповідача оплатити отриманий товар з урахуванням коригування станом на 09.10.2014р., проте дійшов такого висновку на підставі змісту довідок ПАТ "КІБ Креді Агріколь" відносно середнього курсу долара США станом на 09.10.2014р., зазначивши аркуші справи 78, 80, 81 т. 1, але, по-перше, на зазначених аркушах справи такі довідки не

містяться, по-друге довідки, що знаходяться на аркушах справи 122-126 у томі 1, видані 06.06.2016р., а отже на їх підставі не могло бути проведено коригування вартості товару і встановлений обовязок відповідача сплатити такі суми станом ще на 09.10.2014 р.

Отже, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що згідно до умов п.п. 3.4, 3.5 Договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п. 3.4 Договору, чинною протягом строку дії Договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов Договору, судова колегія зазначає, що таких дій щодо коригування ціни станом на 09.10.2014 р. позивач не вчинив, а отже і обовязок щодо сплати сум, які позивачем не визначені, у відповідача відсутній.

Судова колегія вважає безпідставними доводи позивача, що відповідач сам міг зробити коригування цін, оскільки згідно п.п. 3.4.2.2, 3.4.3.3 Договору виставити розрахунки міг тільки позивач, крім того таке коригування сторони домовились здійснити саме на підставі даних, що зазначені у довідці, яку за змістом п. 3.4.2.2 Договору мав отримати саме позивач.

Висновок суду першої інстанції, що ненадання рахунків-фактур не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, через що наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку з оплати поставленого товару, судова колегія вважає безпідставним, оскільки в даному випадку йдеться не про вимогу оплати вже встановленої сторонами та засвідченої бухгалтерсько-податковим обліком суми, а скоригованої суми, яку за змістом Договору має право встановити саме позивач, тільки після цього у відповідача наступає обовязок щодо її сплати.

В даному випадку позивач мав надати відповідачу не тільки рахунок з сумою до оплати, а документ, що мав містити розрахунок скоригованої суми із зазначенням підстав такого коригування з урахуванням змісту відповідних довідок банку.

Висновок суду про те, що відповідач, не виконуючи обовязок по оплаті поставленого товару, позбавив позивача можливості провести остаточне коригування ціни товару, також не відповідає обставинам справи, оскільки, по-перше, позивач своїм правом проведення коригування не скористався, а по-друге відповідачем сплачено єдину існуючу на той момент вартість товару, що зазначена в специфікаціях та видаткових накладних в період з 10.12.2014р. по 10.05.2016 р.: за Специфікацією № 1/62252,62253 від 07.03.2014 р. оплата здійснена в період з 10.12.2014р. по 29.12.2015р., за Специфікацією №2/62483 від 12.03.2014р. з 29.12.2015р. по 31.03.2016р. та за Специфікацією №3/62717 від 14.03.2014 р. з 31.03.2016 р. по 26.05.2016 р.

Отже саме на ці дати повної оплати за кожною Специфікацією позивач мав та досі не позбавлений права здійснити коригування повної вартості товару, згідно п. 3.4 Договору та вимог Специфікацій.

Тільки після несплати відповідачем у визначений у цих рахунках строк, право позивача на отримання скоригованої вартості товару буде порушеним.

За зазначених підстав судова колегія вважає, що позивач не скористався своїм правом коригування базової ціни товару, а отже і обовязок відповідача по сплаті скоригованої ціни не настав, тому і підстави до стягнення скоригованої ціни товару на даний момент відсутні.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що здійснене позивачем 10.05.2016р. коригування обґрунтоване, оскільки відповідачем було завдано позивачу збитки у вигляді неотриманих грошових коштів.

Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, таким, що протирічить вищенаведеним умовам Договору, оскільки коригування ціни стосується саме вартості товару є її частиною, а не збитками, бо повязане з коливанням курсу долара США, а не простроченням оплати за товар. Скоригувати ціну у звязку з коливанням долара США більш ніж на 1% згідно до умов Договору позивач мав можливість як до 10.10.2014р., тобто до настання строку оплати за товар, так і після дати повної оплати лише, надавши відповідачу відповідний рахунок із посиланням на відповідні довідки банку ПАТ "КІБ Креді Агріколь".

Також судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо вірно скоригованої ціни товару станом на 10.05.2016 р., оскільки здійснення коригування ціни товару на момент подання позовної заяви умовами спірного Договору не передбачено та у формулах, за допомогою яких розраховується скоригована ціна, відсутній такий показник, як курс банку долара США на дату звернення з позовною заявою чи на дату складання позову.

Крім того, суд першої інстанції визнав вірним здійснене позивачем коригування ціни, яке не охоплюється межами позовних вимог, оскільки предметом позову було стягнення скоригованої ціни лише станом на 09.10.2014р., а не на 10.05.2016р.

За таких підстав рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за Договором в розмірі 694 804,38 грн., через невідповідність висновків обставинам справи, які суд визнав встановленими.

Висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 10 000,00 грн., з огляду на те, що вказана сума була сплачена відповідачем 18.05.2016 р., тобто до звернення позивача до суду з позовом 23.05.2016р., судова колегія вважає вірним.

Як вбачається з матеріалів справи 26.05.2016р. відповідачем була сплачена заборгованість в сумі 45 817,06 грн., отже після звернення позивача до суду, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 45 817,06 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем 26.05.2016р.

Крім того, позивачем в суді першої інстанції було заявлено до стягнення 3% річних в сумі 20 358,55 грн. за період з 11.10.2014 р. до 10.05.2016 р. та пені в розмірі 96 515,02 грн. за період з 11.10.2014р. по 10.04.2015р., а також одноразовий штраф в розмірі 30% від загальної простроченої суми в розмірі 180 002,05 грн. відповідно до умов п. 6.3 Договору.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та цьому договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Оскільки на момент перебігання строку на оплату 10.10.2014 р., за змістом специфікацій, відповідачем не сплачено навіть базової ціни товару, право позивача на її отримання є порушеним, а отже і висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення цих складових є вірним.

Разом з тим, оскільки прострочена сума складає базову вартість поставленого позивачем товару в розмірі 428 711,68 грн., то підлягають перерахунку й стягнуті судом першої інстанції суми 3% річних, пені та штрафу.

Судова колегія вважає таким, що підлягає стягненню розмір 3% річних в сумі 12 568,88 грн., виходячи із простроченої суми в 428 711,68 грн. за період з 11.10.2014 р. по 10.05.2016р. в межах позовних вимог, з урахуванням часткових проплат.

Щодо висновку суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 96 415,70 грн. пені, то з огляду на приписи п. 6.3 Договору, судова колегія вважає його невірним, оскільки такий розмір стягнутої пені перевищує 10% від загальної вартості товару, отже з урахуванням базової вартості поставленого товару з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 42 871,17 грн.

Крім того судом першої інстанції безпідставно було стягнуто штраф в розмірі 180 002,05 грн., оскільки він також порушує умови п. 6.3 Договору, а саме перевищує 30% від загальної простроченої суми, яку судова колегія вважає доведеною в розмірі 428 711,68 грн., тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в сумі 128 613,50 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області 12.07.2016 року у справі № 913/641/16 підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості за договором поставки № CVS62252 від 07.03.2014 р. у сумі 694 804,38 грн., 3% річних в сумі 7 802,06 грн., пені в сумі 53 544,53 грн., штрафу в сумі 51 388,55 грн., а також розподілу судових витрат через невідповідність висновків обставинам справи.

В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 12 568,88 грн., пеню в сумі 42871,17 грн. та штраф в сумі 128 613,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на сторін, пропорційно задоволеним позовними вимогам, у зв'язку з чим слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 760,80 грн., а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги 13 324,40 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Радуга", с. Мілуватка, Сватівський район, Луганська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області 12.07.2016 року у справі № 913/641/16 скасувати в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Радуга", с. Мілуватка, Сватівський район, Луганська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м. Київ заборгованості за договором поставки № CVS62252 від 07.03.2014 р. у сумі 694 804,38 грн., 3% річних в сумі 7 802,06 грн., пені в сумі 53 544,53 грн., штрафу в сумі 51 388,55 грн., а також розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", м. Київ задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Радуга" (92633, Луганська область, Сватівський район, с. Мілуватка, вул. Кударя, б. 72, ідентифікаційний код 20162271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, б. 3, ідентифікаційний код 37120663) 3% річних в сумі 12 568,88 грн., пеню в сумі 42 871,17 грн., штраф в сумі 128 613,50 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 760,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області 12.07.2016 року у справі № 913/641/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, б. 3, ідентифікаційний код 37120663) на користь Селянського (фермерського) господарства "Радуга" (92633, Луганська область, Сватівський район, с. Мілуватка, вул. Кударя, б. 72, ідентифікаційний код 20162271) судовий збір у розмірі 13 324,40 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати поворотний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3