Рішення № 61871847, 03.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/16400/16

За позовом Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" до Міністерства оборони Українипро стягнення 21038,40 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Литвин В.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: Ященко В.В. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Зміївське лісове господарство" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач) про стягнення 21038,40 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Міністерством оборони України своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно з Договором про закупівлю товарів за державні кошти №343/3/92 від 22.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 порушено провадження у справі №910/16400/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.10.2016.

27.09.2016 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що бюджетне зобов'язання щодо оплати наданого товару за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №343/3/92 від 22.12.2014 може бути здійснено виключно в бюджетний період. Так, на думку відповідача, взяти на себе бюджетне зобов'язання (прийняти і оплатити товари) Міністерство оборони України мало право тільки у відповідному бюджетному періоді протягом якого діяв договір, тобто до 31.12.2014.

29.09.2016 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У свою чергу представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.12.2014 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством "Зміївське лісове господарство" (постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №343/3/92, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується до 20 грудня 2014 року поставити замовникові деревину необроблену (02.20.1) 3 лота, а саме лот 1 лісоматеріали круглі типу «Стойка» 40,00 куб.м., у асортименті, кількості та за цінами зазначеними в Специфікації постачання товарів (далі - специфікація), що додається до договору (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар (п. 1.1. договору).

За умовами п. 3.1. договору ціна за одиницю товару визначається відповідно до специфікації даного договору. Вартість товару становить 21038,40 грн. у т.ч. ПДВ. Оплата здійснюється за рахунок коштів, виділених за КПКВ 2101710, КЕКВ 2210, стаття 1127.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості та кількості проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку-фактури (2 примірники) (далі - рахунок) протягом 20 банківських днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.

Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що постачання товарів здійснюється після підписання договору постачальником до 20.12.2014.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору (п. 10.1. договору).

Специфікацією до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №343/3/92 від 22.12.2014 (додаток №1) сторони погодили найменування товару, його кількість, вартість та строк постачання.

За приписом ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21038,40 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії ХРА №630265, 630266, 63027 від 10.12.2014, які підписані представниками сторін без заперечень.

Крім того, Державним підприємством "Зміївське лісове господарство" виставлено Міністерству оборони України рахунок №361/12 на суму 21038,40 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим за Державним підприємством "Зміївське лісове господарство" утворилась заборгованість в сумі 21038,40 грн.

За приписами ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем узгодженого товару відповідачу та факт порушення останнім своїх зобов`язань, в частині оплати отриманого товару, підтверджені матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 21038,40 грн.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити товар.

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування на оплату поставленого товару, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

За приписами ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеного в постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, суд вказав, що на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.05 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63404, Харківська обл., Зміївський район, місто Зміїв, вулиця Радянська, будинок 7; ідентифікаційний код 00993099) 21038 (двадцять одну тисячу тридцять вісім) грн. 40 коп. заборгованості та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 07.10.2016.

Суддя О.А. Грєхова