Рішення № 61871236, 29.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/64/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 справа № 908/1765/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім (юридична адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29)

до відповідача-1 управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі міста Запоріжжя (69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 9)

до відповідача-2 Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14) в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 1-а)

за участю прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а)

про стягнення 280713,55 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.12.2015 р.; ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.12.2015 р.;

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: ОСОБА_3, довіреність 8778/10/08-29-10 від 08.08.2016 р.;

в судовому засіданні приймав участь прокурор: Стешенко В.Є., посвідчення № 038186 від 30.12.2015 р.;

Заявлено позовні вимоги про стягнення 280713,55 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправними діями державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 02.07.2016 року порушено провадження у справі № 908/1765/16, присвоєно справі номер провадження 18/64/16. Розгляд справи, призначений на 11.08.2016 р., відкладався до 29.09.2016 р.

Ухвалою суду від 11.08.2016 р. до участі у справі відповідачем-2 залучено Запорізьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Від прокурора прокуратури Запорізької області надійшло повідомлення про вступ у дану справу відповідно до ст. 29 ГПК України.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 29.09.2016 р.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст. 1174 ЦК України. В обґрунтування вимог вказав, що у березні 2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУФС у Запорізькій області дійшла висновку, що у позивача наявний податковий борг. З цього приводу винесено податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 р. на загальну суму 232457 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 р. № 41. Позивач вважав, що у нього відсутній податковий борг та оскаржив вказані рішення до Запорізького окружного адміністративного суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 р. у справі № 808/2973/15 адміністративний позов ТОВ Техенергохім до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкової вимоги № 345-23 від 16.03.2015 р. на загальну суму 232457,00 грн., в тому числі авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37278,00 грн., та податок на прибуток за 2014 рік в сумі 195179,00 грн. та скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 № 41 задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 р. на загальну суму 232457,00 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 р. № 41. В постанові від 06.07.2015 р. зазначено, що у позивача відсутній податковий борг, а тому, підстави для надсилання податкової вимог та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, у ДПІ були відсутні. Позивач вказує, що внаслідок протиправних дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області з позивача стягнуто 37278,00 грн. на погашення авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 р. та 195179,00 грн. на погашення податку на прибуток за 2014 рік. Також нараховані за несвоєчасне виконання зобовязань з погашення податкового боргу за вказаними внесками 61765,70 грн. пені, яку станом на 01.06.2016 р. стягнуто за вирахуванням залишку у сумі 13509,15 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з 280713 грн. 55 коп. матеріальної шкоди, завданої протиправними діями ДПІ у Ленінському район м. Запоріжжя.

Відповідач-1 - управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі міста Запоріжжя свого представника в судове засідання не направив, клопотав про розгляд справи за його відсутності. Заявлені позовні вимоги відповідач-1 не визнав, у запереченнях на позов просив в позові відмовити у звязку з невірним визначенням відповідача. Також, відповідачем-1 подано клопотання про виключення його від складу зі складу сторін (відповідача-1) та залучення до участі справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В обґрунтування клопотання вказано, що управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі міста Запоріжжя виступає відповідачем у справах, повязаних з виплатою державним бюджетом певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобовязань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії. Суд відхиляє заявлене відповідачем-1 клопотання про заміну сторони та зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу не передбачено такої процесуальної дії, як виключення будь-якої сторони зі складу сторін. Відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким предявлено позовну вимогу. Заявлені позовні вимоги є предметом судового розгляду та підлягають оцінці судом з урахуванням субєктного складу сторін у справі. Відповідно до ст. 84 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька відповідачів у рішенні вказується як вирішено спір щодо кожного з них.

Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач-1 не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.09.2016 р. за відсутності представника відповідача-1.

Відповідач-2 Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя письмовий відзив на позов суду не надав, заявлені позовні вимоги не визнав. Представник в обґрунтування заперечень пояснив, що Запорізька ОДПІ не вважає себе належним відповідачем та просить виключити Запорізьку ОДПІ зі складу відповідачів, оскільки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ще не ліквідована.

Представник відповідача-2 клопотав про відкладення розгляду справи для підготовки письмових заперечень на позовну заяву, пояснивши це пізнім отриманням розпорядження керівництва про необхідність прийняття участі у засіданні суду в даній справі. Судом відхилено клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що останній мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Прокуратура Запорізької області в поясненнях від 28.09.2016 р. № 05/2-2662-16 зазначає, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено факт неправомірності дій податкового органу, а з'ясування цього питання не належить до господарської юрисдикції. Прокурор вважає, що вказані дії щодо обліку податкових зобовязань та застосування процедур по їх погашенню належать до адміністрування податків, є владною управлінською функцією відповідача та належить до сфери публічного-правових відносин, врегульованих Податковим кодексом України. Доказів визнання неправомірних відповідних дій податкового органу позивачем не надано. Натомість перевірка їх правомірності не відносить до компетенції судів господарської юрисдикції (ст. 2, 17 КАС України та ст. 12 ГПК України). Як видно із наданих позивачем документів, спірні правовідносини виникли в звязку з обліком, нарахуванням податкових зобовязань з податку на прибуток та їх погашенням. Відповідні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, як спеціальним законодавчим атом. Прокурор зазначає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявність та розмір збитків, а також наявність прямого та безпосереднього причинно-наслідкового звязку між діями (бездіяльністю) відповідачів та завданою шкодою, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області винесено податкову вимогу № 345-23, в якій встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» наявний податковий борг на загальну суму 232457,00 грн., та прийнято рішення № 41 від 16.03.2015 р. про опис майна у податкову заставу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 р. у справі № 808/2973/15 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» задоволено; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 р. на загальну суму 232457,00 грн., в тому числі авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37278,00 грн., та податок на прибуток за 2014 рік в сумі 195179,00 грн., прийняту Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 р. № 41; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» 464,91 грн. судового збору.

За таких обставин позивач, посилаючись на те, що Запорізьким окружним адміністративним судом визнано протиправними та скасовано податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 р. та рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 р. № 41, керуючись положеннями ст. 1174 ЦК України, звернувся з позовом до суду у цій справі про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів в розмірі 280713 грн. 55 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним зарахуванням сум, сплачених як авансові внески з податку на прибуток.

Стосовно доводів, викладених прокуратурою, що спір у даній справі не належить до господарської юрисдикції, а правовідносини, що склалися між сторонами належать до сфери публічно-правових, суд зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів, товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» послалось на понесення ним матеріальних збитків, які на його думку підлягають відшкодуванню. При цьому, позивач не заявляв вимог щодо вирішення публічно-правового спору. Оскільки вимоги позивача базуються виключно на нормах цивільного законодавства, то така справа підлягає розгляду у господарському суді.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За приписами статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, норма статті 1174 ЦК України допускає настання відповідальності за завдану шкоду незалежно від наявності такого елементу складу цивільного правопорушення як вина. Для покладення на особу відповідальності, передбаченої зазначеними положеннями законодавства, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріали справи, позивач здійснював оплату авансових внесків з податку на прибуток за травень 2015 р. в сумі 52477 грн. (платіжне доручення № 105 від 29.05.2015 р.), за липень 2015 р. в сумі 27000 грн. (платіжне доручення № 4 від 22.07.2015 р.); за серпень 2015 р. в сумі 52477 грн. (платіжне доручення № 333 від 21.08.2015 р.); за вересень 2015 р. в сумі 52477 грн. (платіжне доручення № 504 від 29.09.2015 р.); за жовтень 2015 р. в сумі 52477 грн. (платіжне доручення № 626 від 30.10.2015 р.), за травень 2015 р. в сумі 52477 грн. (платіжне доручення № 105 від 29.05.2015 р.); за листопад 2015 р. в сумі 52477 грн. (платіжне доручення № 983 від 30.12.2015 р.); за 2015 р. в сумі 194850 грн. (платіжне доручення № 325 від 10.03.2016 р.); за 1 квартал 2015 р. в сумі 173470 грн. (платіжне доручення № 793 від 19.05.2016 р.).

Як свідчать вивчені матеріали, листом № 10002/10/08-28-07-11 від 01.06.2016 р. ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя повідомила ТОВ «Техенергохім», що відповідно до п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України станом на 01.06.2015 р. зобовязання по авансовим внескам з податку на прибуток за лютий 2015 р. (у сумі 37278 грн.), за березень 2015 р. (у сумі 52477 грн.) та з податку на прибуток за 2014 рік (у сумі 220179 грн.) погашено в повному обсязі. За несвоєчасне погашення зобовязань по авансовим внескам з податку на прибуток за лютий 2015 р., за березень 2015 р. та з податку на прибуток за 2014 рік нарахована пеня у сумі 61765 грн. 70 коп. (залишок несплаченої пені станом на 01.06.2016р. 13509 грн. 15 коп.).

Листом № 10991/10/08-28-07-11 від 22.06.2016 р. ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя повідомило ТОВ «Техенергохім», що згідно інтегрованих карток платника та відповідно до п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України податкове зобовязання погашено по наступним платежам: авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 р. (37278 грн.) погашено платіжним дорученням № 105 від 29.05.2015 р.; податок на прибуток за 2014 р. (195179 грн.) погашено платіжними дорученнями № 107 від 02.06.2015 р., № 626 від 30.10.2015р., № 796 від 30.11.2015 р., № 983 від 30.12.2015 р. та № 325 від 10.03.2016 р.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Запорізьким окружним адміністративним судом в постанові від 06.07.2015 р. у справі № 808/2973/15 встановлено, що у ТОВ «Техенергохім» відсутній податковий борг, а тому підстави для надсилання податкової вимоги та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, у ДПІ були відсутні. Платіжні доручення свідчать про сплату позивачем авансового внеску з податку на прибуток у розмірі та строки, встановлені згідно з нормами Податкового кодексу України, зокрема, з відповідним призначенням платежу.

З огляду на викладене, суд вважає, що, в даному випадку, неправомірні дії державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя полягали в тому, що за відсутності у ТОВ «Техенергохім» податкового боргу зі сплати авансових платежів з податку на прибуток за лютий 2015 р. та за 2014 рік Інспекція не мала права зараховувати платежі з іншим призначенням в рахунок погашення податкового боргу за вказаний період; шкода полягає в безпідставному зарахуванні коштів в сумі 280713 грн. 55 коп.; причино-наслідковий зв'язок характеризується тим, що з огляду на наявність обставин, що виключали нарахування податкового боргу, Інспекцією було стягнуто та зараховано кошти позивача, які останнім сплачувалися за іншими зобовязаннями.

Вказані обставини підтверджено відповідним рішенням суду, що набрало законної сили (постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 р. у справі № 808/2973/15) та у відповідності до ст. 35 ГПК України ці обставини мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

Таким чином, судом зясовано зміст неправомірних дій органу державної податкової інспекції у Ленінському районі, розмір заподіяної шкоди позивачу, що перебуває у прямому причинному зв'язку з цими діями.

При розгляді справи судом зясовано, щозгідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб підприємців та громадських формувань Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області з 10.03.2016 р. знаходиться в стані припинення за рішенням засновників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 р. № 892 та наказом Державної фіскальної служби України від 20.01.2016 р. № 52 реорганізовані територіальні органи ДФС України шляхом їх обєднання у ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, зокрема ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області. Тобто, контроль за стягненням грошових коштів до державного бюджету здійснює ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14).

На час вирішення спору Запорізька обєднана держана податкова інспекція забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Таким чином, особою, на яку покладено відповідальність за спричинення шкоди позивачу, є відповідач-2.

Стосовно вимоги до відповідача-1 - управління Державної казначейської служби України в Ленінському районі м. Запоріжжя суд зазначає наступне:

Відповідно до Положення «Про Державну казначейську службу України» основними завданнями Казначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Статтею 112 Бюджетного кодексу України визначено повноваження Державної казначейської служби України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, зокрема встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює ведення бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, казначейство виступає відповідачем у справах, повязаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобовязань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії.

Також, судом враховано, що як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 р. у справі № 1-36/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Враховуючи наведені норми права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 67/157-10 від 25.05.2011 р.).

Таким чином, управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.

Кабінет Міністрів України 03.08.2011 р. прийняв постанову № 845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (надалі Порядок).

Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

Відповідно до п. 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 вказаного Порядку встановлено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу та відповідному органу прокуратури протягом пяти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Отже, управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі міста Запоріжжя, є територіальним органом Казначейства, що знаходиться за місцезнаходженням органу державної виконавчої влади, внаслідок незаконно прийнятого рішення якого заподіяно шкоду, і до якого стягувачем мають подаватися документи про списання відповідних сум.

Здійснюючи аналіз вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про доведеність, обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, внаслідок чого вимоги задовольняються.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів правомірності зарахування ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя сплачених позивачем сум в рахунок погашення податкового боргу відповідач-2 суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обємі та відшкодування позивачу державою шкоди, завданої органом виконавчої влади.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача-2 та відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України (територіальний орган Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятого рішення якого заподіяно шкоду: Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області) 280713,55 грн. (двісті вісімдесят тисяч сімсот тринадцять грн. 55 коп.) шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 39488184) в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 1-а, ідентифікаційний номер 39491003) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім (юридична адреса: 69034, м.Запоріжжя, вул. Ульянова, 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29, ідентифікаційний номер 22161169). Видати наказ.

3. Стягнути з Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 39488184) в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 1-а, ідентифікаційний код 39491003) в доход Державного бюджету України (Одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), МФО 813015, код ЄДРПОУ: 38025409, № рахунку 31215206783007) 4210,70 грн. (чотири тисячі двісті десять тисяч грн. 70 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 05 жовтня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець