Ухвала суду № 61870293, 05.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 761/227761/15-ц Головуючий в І інстанції: Волошин В.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/8932/2016 Доповідач: Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.,

при секретарі - Гоін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 р. позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив суд: стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_3 на свою користь борг за договором позики в сумі 1077459,9 грн.; понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3654,0 грн. та 2000,0 грн. - витрат на правову допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина. Позивач, як спадкоємиць першої черги за законом звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Іртиського міського нотаріального округу Київської області Запісочної O.A., позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину на частину спадкової маси, а також ним було виявлено в документах спадкодавця договір позики, у вигляді боргової розписки про отримання ОСОБА_1 ОСОБА_3 від спадкодавця в борг грошових коштів в сумі 51000,0 дол. США, які останні не повернули.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики від 30 червня 2011р. у розмірі 1 077459 грн. 90 коп.; судовий збір у розмірі 3654,0 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового - про задовольняння позову у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що у позивача закінчився строк пред'явлення позову, оскільки сплив трирічний строк щодо права вимоги повернення боргу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 . підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_3 визнала скаргу, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 скаргу не визнали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 приватним нотаріусом Іртиського міського нотаріального округу Київської області було видано свідоцтво на право на спадщину на частину спадкової маси після смерті спадкодавця ОСОБА_4 і винесено постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 липня 2015 року, 10 лютого 2016 року, оскільки боргова розписка не є документом, який безспірно підтверджує право власності.

Згідно до положень ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Суд першої станції правильно зазначав, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 до її спадкоємця за законом - позивача по справі перейшли всі права та обов'язки, як кредитора за вищенаведеною борговою розпискою.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_1, ОСОБА_3 визнали отримання ОСОБА_1 51 000,00 доларів США у спадкодавця ОСОБА_4 в борг.

Як вбачається з наданої суду копії (оригінал досліджено судом) розписки від 30 червня 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 отримали в борг вказану суму коштів, розписка підписана ОСОБА_1 У розписці не зазначено терміну повернення коштів, однак міститься застереження про укладання договору дарування квартир, у разі не повернення коштів (а.с.14).

ОСОБА_1 зазначав, що за життя ОСОБА_4 останній будуть повернуті грошові кошти за борговою розпискою, однак, суду не було надано достовірних даних (відповідної розписки щодо повернення боргу).

Показання свідків щодо повернення боргу судом було оцінено критично, які зазначали, що їм не було відомо про умови укладання розписки.

У відповідності з ч. 3 ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги наявність у ОСОБА_2 оригіналу боргової розписки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даних, які б свідчили про повернення ОСОБА_1 вищезазначених коштів судом не встановлено. Не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, і той факт, що зазначена боргова розписка зберігалась безпосередньо у свідка ОСОБА_7.(колишньої дружини ОСОБА_1.

Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-6063цс13, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Доводи апелянта про сплив строку позовної даності не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки спірна розписка не містить терміну повернення боргових коштів.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність з боку сторони відповідачів повернення спадкодавцю боргу, а також і про те, що позивач, як спадкоємець, набув права вимоги за боргової розпискою.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст..ст.303,307,308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: