Ухвала суду № 61870037, 05.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/12259/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Макаренко І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_5на свою користь борг за договором позики в сумі 472 571,40 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08.05.2015 ОСОБА_3 надав ОСОБА_5 в борг грошові кошти, в сумі 22 807,50 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 08.05.2015 складає 472 571,40 грн., строком до 15.07.2015, проте, відповідач кошти не повернув.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2016 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 472 571,40 грн., судовий збір у розмірі 4 725,71 грн., а всього 477 297,11 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.06.2016 заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, оскільки відповідачем було повернуто всю суму боргу.

Відповідач в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю та необґрунтованістю і просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, визначені договором позики, укладення якого підтверджується відповідною розпискою відповідача, щодо повернення коштів, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, яка, в силу вимог закону, підлягає стягненню з відповідача.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 08.05.2015 ОСОБА_3 надав ОСОБА_5 в борг грошові кошти, в сумі 22 807,50 доларів США, строком до 15.07.2015, підтвердженням чого є розписка ОСОБА_5 про отримання вказаних грошових коштів (а. с. 3). Оригінал розписки долучений до матеріалів справи.

За офіційним курсом НБУ станом на 08.05.2015, 22 807,50 доларів США складає 472 571,40 грн.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, грошові кошти у встановлений в договорі строк в повному обсязі не повернув.

Згідно із статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, написавши розписку позичальник тим самим підтвердив одержання від позикодавця грошових коштів у сумі зазначеній в розписці.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статей 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Доводи апелянта про повернення ним коштів, що підтверджується розпискою позивача від 08.05.2015 та написання нової розписки під примусом, не підтверджуються належними і допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а також суперечать вимогам закону.

Так, згідно наданої відповідачем копії розписки від 08.05.2015 ОСОБА_3 засвідчив, що ним повністю одержано кошти від ОСОБА_5 згідно розписки останнього від 03.06.2013 (а.с.59), проте докази повернення відповідачем коштів позивачу за розпискою від 08.05.2015 на суму 22 807,50 доларів США відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08.05.2015 становить: 472 571,40 грн. - що відповідає вимогами ст. 533 ЦК України.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач надав відповідачу грошові кошти, що підтверджується відповідною розпискою, водночас останній в односторонньому порядку, відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів у визначений сторонами строк, а отже в суді першої інстанції знайшов підтвердження як факт отримання відповідачем грошових коштів у позивача, так і факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом стягнення з відповідача суми боргу.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І.Оніщук

Судді Л.Д.Українець

В.А.Шебуєва