Ухвала суду № 61869861, 06.10.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3058/16-к

Провадження № 1-кс/645/976/16

У Х В А Л А

іменем України

06 жовтня 2016 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

слідчого судді - Шевченко Г.С.,

при секретарі - Дикань Ж.В.,

за участю:

прокурора - Джевага О.В.,

захисника - ОСОБА_1,

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відоконференції із Дніпропетровською установою виконання покарань № 4 ДПС України в Дніпропетровській області клопотання слідчого СВ Немишлянського відділення Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області Мамонова М.І. по кримінальному провадженню № 12016220460001793 від 17.06.2016 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

Слідчий СВ Немишлянського відділення Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області Мамонов М.І. звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з клопотанням, погодженим із прокурором Фрунзенського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 в Харківській області Нащанським В.М., про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2

В обґрунтування клопотання зазначив, що 17.06.2016 року близько 17:10 год. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 знаходились біля кіоску "Атіка", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Маршала Рибалко, 48/24, маючи злочинний умисел спрямований на відкрите заволодіння грошовими коштами, що знаходились у приміщенні кіоску, здійснили між собою розподіл ролей при вчиненні кримінального правопорушення. Реалізуючи свій злочинний намір, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зірвали дверний ланцюг та проникли до приміщення кіоску "Атіка". При цьому усвідомлювали, що в кіоску перебуває реалізатор ОСОБА_6 Далі ОСОБА_5 виконуючи заздалегіть відведену йому роль, відштовхнув ОСОБА_6 руками внаслідок чого остання впала на підлогу від чого пошкодила безіменний палець правої руки, а ОСОБА_2 в цей час відкривши касову шухляду почав діставати звідти грошові кошти, сума яких на даний час органом досудового розслідування не встановлена. Після чого ОСОБА_5 прожовжуючи свою злочинну діяльність, схопив правою рукою ОСОБА_6 за шию, яка намагалась підвестись з підлоги, та почав її відтягувати на себе, тим самим не дозволяючі їй натиснути кнопку тревоги, поліз до її сумки, яка знаходилась у приміщенні кіоску, звідки дістав гаманець, в якому знаходилось 605,00 грн. та поклав його під одягнену на ньому нижню білизну. Після вчинння противпраних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину втекли. Проте через деякий час, останні були затримані оперуповноваженими Фрунзенського ВП Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області.

18.06.2016 ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.06.2016 р., ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 15.08.2016 року.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2016 року було задоволено клопотання слідчого про направлення підозрюваного ОСОБА_2 до медичного закладу для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи на строк не більше двох місяців, однак в межах строку досудового розслідування тобто до 17.08.2016 року.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2016 року продовжено підозрюваному ОСОБА_2 строк тримання під ватрою та строк проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи в межах строку досудового розслідування до 15 вересня 2016 року.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2016 року продовжено підозрюваному ОСОБА_2 строк тримання під ватрою та строк проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи в межах строку досудового розслідування до 14 жовтня 2016 року.

Слідчий вказує, що на теперішній час судово-психіатрична експертиза не проведена, її виконання потребує часу до одного місяця та без її проведення неможливо повно та всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження, тому постановою керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 18.11.2016 року.

Також, слідчий зазначив, що підозрюваний ОСОБА_2 умисно вчинив тяжкий злочин проти власності, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно ніде не працевлаштований, що свідчить про можливість останнього переховуватися від органів досудового розслідування та про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Тому, враховуючи, що строк досудового слідства в цьому провадженні закінчується 18.11.2016 року, а строк тримання під ватрою ОСОБА_2 закінчується 14.10.2016 року слідчий просив продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою до 18.11.2016 року та строк проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи на строк не більше двох місяців, в межах строку досудового розслідування до 18.11.2016 року.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували.

Підозрюваний пояснив суду, що вже біля двох місяців перебуває у тимчасовому ізоляторі Дніпропетровської установи виконання покарань № 4 ДПС України в Дніпропетровській області, куди його доставили ще в серпні 2016 року. В ізоляторі він перебуває в майці, шортах та капцях, іншої одежі не має. В камері холодно. Побачення з родичами особам, які перебувають у тимчасовому ізоляторі, заборонені. ОСОБА_2 страдає на шизофренію, йому потрібні ліки, які у ізоляторі йому не дають. Він бажає пройти судово-психіатричну експертизу та почати лікування, проте просить змінити запобіжний захід на більш мякий, оскільки перебування у тимчасовому ізоляторі такий тривалий час для нього є нестерпним.

Захисник пояснила суду, що підозрюваний має постійне місце проживання і реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, де він мешкає разом із мамою. Зазначила, що тривале тримання ОСОБА_2 у тимчасовому ізоляторі без належного лікування, одягу та харчування, є знущанням з підозрюваного. Просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою постійного проживання.

Згідно ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).

Відповідно п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ у справах «Яблонський проти Польщі», «I.A. проти Франції», «Іловецький проти Польщі»). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Крім того у рішенні ЄСПЛ у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», зазначено, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Слідчий суддя звертає увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії»). Слідчий суддя під час розгляду даного клопотання також враховує положення, викладені у рішенні ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії», відповідно до якого позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111- 112 рішення від 01 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року»).

Як зазначено в ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою та продовження строку проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, оскільки слідчим та прокурором не було доведено, що, по-перше, заявлені ризики не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_2 під вартою, а сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється не може бути безумовною підставою для продовження строків тримання його під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Відповідно до ч. 2 вказаної статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі,якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає, що законних та обґрунтованих підстав для продовження строку тримання під вартою та продовження строку проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_7 немає, а доводи, викладені слідчим в клопотанні не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а прокурором в судовому засіданні не доведено суду необхідність продовження строку тримання під вартою та обрання до підозрюваному саме такого запобіжного заходу, виходячи з наступного.

Слідчий суддя вважає, що на даний час відсутні будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вчинення особою кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого ніяким чином не можуть бути підставою для обрання, або продовження строку тримання під вартою.

Не знайшли свого підтвердження доводи слідчого, викладені в клопотанні щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства, оскільки будь-яких доказів з цього приводу слідчим до суду не надані.

Строк досудового розслідування постановою заступника прокурора м. Харкова продовжено до 18.11.2016 р. Постанову мотивовано тим, що триває виконання стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про направлення підозрюваного ОСОБА_2 до медичного закладу для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи на строк не більше двох місяців, прийнято слідчим суддею ще 05.08.2016 року. Матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2 не містять об'єктивних данних, з яких би вбачалась поважність причин не проведення зазначеної експертизи до теперішнього часу.

Разом з цим, слідчий суддя вбачає за необхідне змінити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з огляду на наступне.

У випадку коли слідчий суддя суду першої інстанції відмовляє у продовженні строку тримання під вартою, він має право за правилами ч. 4 ст. 194 КПК застосувати до підозрюваного, обвинуваченого інший, більш м'який, запобіжний захід.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином України, має постійне місце проживання і реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, де він мешкає разом із мамою. Підозрюваний страждає на шизофренію, параноїдну форму, у зв'язку із чим потребує лікування, також ОСОБА_2 погоджується пройти стаціонарну судово-психіатричну експертизу, яку також можна провести у м. Харкові, у зв'язку з чим, вбачається за можливе застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме - домашній арешт за місцем проживання, та покласти на нього обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Оцінивши в сукупності усі обставини кримінального провадження, у тому числі, що ОСОБА_2 підозрюється у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, а саме, що він проживає разом з матір'ю, слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту є достатнім для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного ОСОБА_2 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Одночасно з цим, суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 1, 5, 176, 177,178, 181, 183, 193, 194, 196, 199, 202, 372 КПК України, Законами України «Про міжнародні договори України», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання слідчого СВ Немишлянського відділення Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області Мамонова М.І. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12016220460001793 від 17.06.2016 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та продовженні строку проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи відносно підозрюваного ОСОБА_2 - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк до 18 листопада 2016 року включно, заборонивши ОСОБА_2 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, в період доби з 20:00 год. до 07:00 год.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною їхньою вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому СВ Немишлянського відділення Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області Мамонову М.І. свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у випадку їх наявності.

Роз'яснити ОСОБА_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Зобов'язати слідчого СВ Немишлянського відділення Індустріального ВП ГУ НП в Харківській області Мамонова М.І. передати ухвалу про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту для виконання до відповідного органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали

Слідчий суддя Г. С. Шевченко