Постанова № 61869169, 06.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2016 року 16:30 №826/4956/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна система»

до

Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного

управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000162202.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на неналежно складені первинні документи. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

В судовому засіданні сторони заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі у порядку письмового провадження.

Суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 320 473,83 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 19.12.2014 №1392/26-54-22-02/35436656 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000162202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 400 592,00 грн., у тому числі: 320 474,00 грн. - основний платіж, 80 118,00 грн. - штрафні санкції.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення сум грошових зобов’язань по податку на додану вартість, товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» звернулось до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акта перевірки від 19.12.2014 №1392/26-54-22-02/35436656 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» та товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб» за договорами на виконання робіт від 14.04.2014 №140414, від 12.05.2014 №120501, від 21.05.2016 №210501, від 17.06.2014 №061701, від 19.06.2014 №061901.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб» (виконавець) укладено типові договори, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець зобов’язується на свій ризик з своїх матеріалів виконати і передати замовнику роботи:

за договором від 14.04.2014 №140414 – по прокладанню футляру методом ГНБ на об’єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Сікорського, 4-6;

за договором від 12.05.2014 №120501 – по монтажу зовнішніх інженерних мереж водопроводу та каналізації та об’єкті замовника: «Капітальний ремонт фасаду та перепланування адміністративної будівлі з заміною внутрішніх інженерних мереж», за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 51;

за договором від 21.05.2016 №210501 - по прокладанню футляру методом ГНБ на об’єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6;

за договором від 17.06.2014 №061701 – по монтажу насосної станції на об’єкті замовника «Адміністративно-виробничий комплекс» за адресою: смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області, вул. Сулими (Будівля поліграфії).

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб» (підрядник) укладено договір від 19.06.2014 №061901, відповідно до якого підрядник зобов’язується за завданням замовника розробити проект зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж на реконструйованому об’єкті за адресою: пр.. Червонозоряний, 52 в м. Києві, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити зазначену вище проектно-кошторисну документацію.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 14.04.2014 №140414, від 12.05.2014 №120501, від 21.05.2016 №210501, від 17.06.2014 №061701, від 19.06.2014 №061901, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін на будівництво, локальних кошторисів на будівельні роботи, виписок по особових рахунках, платіжних доручень.

Також, позивачем надано ліцензію товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб», яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначається, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідний висновок узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Державна податкова інспекція в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» та товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб» посилається на те, що на виконання договорів від 14.04.2014 №140414, від 12.05.2014 №120501, від 21.05.2016 №210501, від 17.06.2014 №061701, від 19.06.2014 №061901 позивачем не було надано жодних документів:

- щодо затвердженої проектної документації (текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому чинним законодавством порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно - планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, тощо);

- які підтверджують якість, безпеку тощо матеріалів, які були використані при проведенні будівельних робіт, а саме: паспорта якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати, видані Міністерством охорони здоров'я України, довідки Держспоживстандарту Україні, сертифікати відповідності, документи про якість тощо;

- які згідно договорів підряду до початку виконання робіт повинні бути надані замовнику, а саме: своєчасно оформлені посвідчення, на виконання відповідних робіт на робітників та ІТР (інженерно-технічних робітників), які направляються підрядником на виконання будівельних, електромонтажних та інших робіт на об'єктів. В разі виявлення замовником на об'єкті робітників підрядника без зазначених документів, замовник має право видворити таких робітників з об'єкта, зупинити виконання робіт на об'єкті підрядника;

- накладної, рахунку чи інших первинних документів щодо отриманих та оплачених послуг отримання електроенергії, водопостачання та водовідведення, що не дає можливості встановити реальність здійснення таких операцій, визначити обсяг фактично виконаних робіт, понесених витрат та правомірність їх включення до складу податкового кредиту,

На спростування зазначених тверджень відповідача, позивачем надано проекти зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж до договорів від 14.04.2014 №140414, від 12.05.2014 №120501, від 21.05.2016 №210501, від 17.06.2014 №061701, від 19.06.2014 №061901, інформацію щодо здійснення технічного нагляду за дотриманням та виконанням будівельних робіт відповідно до зазначених договорів, кошторисну та технічну документацію.

Також, позивачем надано докази подальшої реалізації послуг, які були отримані від товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб», а саме, актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін, локальних кошторисів.

Окрім того, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений понесеними (сплаченими) витратами і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На підтвердження фактів виконання позивачем та його контрагентом своїх договірних зобов’язань (виконання підрядних робіт та відповідно оплати їх вартості) за вказаним вище договорами позивачем надані суду копії первинних і розрахункових документів, зокрема: податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін на будівництво, локальних кошторисів на будівельні роботи, виписок по особових рахунках та платіжних доручень, кошторисної та технічної документації.

За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів суд дійшов висновку, що вони підтверджують факт отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» товарів від товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб». Наявні ж в матеріалах податкові накладні, що були виписані названим контрагентом на ім’я позивача за результатами поставки товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Натомість, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб’єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України.

Також відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов’язань.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Дистанційні мікропроцесорні комплекси», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Також, відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісним виконавцем (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Тех-Снаб» документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту, матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000162202 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.01.2015 №0000162202.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» (код ЄДРПОУ 35436656) судові витрати в сумі 6008 (шість тисяч вісім) грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський