Постанова № 61869071, 03.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 жовтня 2016 р. № 820/4360/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Щербатюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішень та скасування податкових вимог,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення (форма "Р") № 0014191703 від 17.03.2015 року прийняте на суму 141 767 грн. 72 коп. (за основним платежем -113 414 грн. 18 коп., за штрафними санкціями 28 353 грн. 54 коп.);

- скасувати податкове повідомлення - рішення (форма "Р") № 0014261703 від 17.03.2015 року прийняте на суму 510,00 грн. (за штрафними санкціями);

- скасувати податкове повідомлення - рішення (форма "Р") № 0027921703 від 30.06.2015 року на суму 2 365, 00 грн. (за основним платежем - 1 892 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 473 грн. 00 коп.);

- скасувати рішення № 0014201703 від 17.03.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску на суму 11 704 грн. 23 коп. (штрафні санкції);

- скасувати податкову вимогу (форма "Ф") № 51-23 від 13.08.2015 року на суму 2 569,79 грн. (за основним платежем -1 849 грн. 84 коп., за штрафними санкціями - 473 грн. 00 коп., пеня - 246 грн. 95 коп.);

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0012881703 від 03.03.2015 року на суму 104 131 грн. 45 коп.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1629-25 від 20.11.2015 року на суму 120 632 грн. 24 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що при винесенні оскаржуваних рішень за основу порушень, нібито допущених позивачем, відповідач використовував єдиний факт відсутності нотаріально завірених договорів оренди автомобілів з включенням придбаних товарів (солярка та запчастини до автомобілів) витратної частини в дохідну частину, що призвело до зменшення валових витрат та нарахування штрафних санкцій на суму 267844,75 грн. Позивачем зазначено, що рішеннями Московського районного суду м. Харкова договори оренди автомобілів визнано дійсними, а тому у податкового органу відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу № 94 від 28.01.2015 року та повідомлення № 3 від 30.01.2015 року (а.с.15-16) проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 03 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та плати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено Акт № 573/20-34-17-03-07/НОМЕР_6 від 03.03.2015 року (а.с.16-35).

На підставі вищевказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0014191703 від 17 березня 2015 року, за яким встановлено порушення п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб на суму 113414,18 грн. за основним платежем, 28353,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.36); податкове повідомлення - рішення №0014261703 від 17 березня 2015 року, за яким встановлено порушення гл. 2, п. 119.2 статті 119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.37); вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-0012881703 від 03.03.2015 року, згідно якої відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 7, п. З ст. 9 3акону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_1 необхідно сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 104131,45 грн. (а.с.39), рішення № 0014201703 від 17 березня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 11704,23 грн. у зв'язку із порушенням суб'єктом господарювання п.п. 7.1.2. п. 1.2. ст. 7, п. 3. ст. 9, п.п. 3.11.25 п. 11.25 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с.38).

Позивач звернувся 06 квітня 2014 року у порядку адміністративного оскарження із скаргою до Державної податкової служби ГУ Міндоходів у Харківській області (а.с.43-48).

12 травня 2015 року ФОП ОСОБА_1 було отримано від Державної податкової служби ГУ Міндоходів у Харківській області рішення про результати розгляду скарги вих. № 76/ФОП//20-40-10-04-14 від 23.04.2015 року, відповідно до якого скарга залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0012881703 від 03.03.2015 року, рішення № 0014201703 від 17 березня 2015 року - без змін (а.с.49-53).

06 червня 2015 року ФОП ОСОБА_1 отримано від Державної податкової служби ГУ Міндоходів у Харківській області рішення про результати розгляду скарги вих. № 163/ФОП//20-40-10-04-14 від 02.06.2015 року згідно якого скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення № 0014191703, № 0014261703 від 17 березня 2015 - без змін (а.с.60-64).

Вищевказаним рішенням збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 17.03.2015 року № 0014191703 у загальному розмірі 2 365,00 грн. (основний платіж -1 892,00 грн., штрафні санкції - 473,00 грн.) та винесено податкове повідомлення-рішення № 0027921703 від « 30» червня 2015 року, яким податковим органом встановлено порушення п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9-п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фіз. осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 2 365,00 грн. (основний платіж - 1 892,00 грн., штрафні санкції - 473,00 грн. (а.с.65).

Не погодившись із висновками Державної податкової служби ГУ Міндоходів у Харківській області, ФОП ОСОБА_1 подала скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просила визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області з складання Акту № 573/20-34-17-03-07/НОМЕР_6 від 03.03.2015 року за результатами проведення документальної планової невиїзної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 03 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та плати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року та винесенні податкових повідомлень - рішень № 0014191703, № 0014261703 від 17 березня 2015 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0012881703 від 03.03.2015 року, рішення № 0014201703 від 17 березня 2015 року (а.с.54-59).

За результатами розгляду вищевказаної скарги, рішенням про направлення скарги на новий розгляд вих. №6027/с/99-99-10-01-07-15 від 23.06.2015 року позивача повідомлено головою ДФС України, що оскільки питання щодо правомірності та обґрунтованості оскаржуваних документів не в повному обсязі досліджено, керуючись п. 3.5. розділу III, п. 4.4. розділу IV Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 року №452, затвердженого у Міністерстві юстиції України 16.09.2013 року за № 1593/24125, ДФС вирішено направити скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на новий розгляд до ГУ ДФС у Харківській області (а.с.67).

Позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Харківській області вих. № 234/ФОП/20-40-10-04-14 від 15.07.2015 року, згідно якого скарга залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0012881703 від 03.03.2015 року, рішення № 0014201703 від 17 березня 2015 року - без змін, та рішення про розгляд скарги ГУ ДФС у Харківській області вих. № 304/ФОП/20-40-10-04-14 від 03.08.2015 року, згідно якого заява ФОП ОСОБА_1 від 28.07.2015 року не підлягає розгляду (а.с.68-72).

11.09.2015 року ФОП ОСОБА_1 отримано від ГУ ДФС у Харківській області рішення про результати розгляду скарги (вих. № 351/ФОП//20-40-10-04-14 від 01.09.2015 року), згідно якого скарга ОСОБА_1 від 21.08.2015 року на податкове повідомлення - рішення № 0027921703 від 30.06.2015 року залишена без задоволення (а.с.73-78, 79-80).

Податковим органом винесено податкову вимогу № 51-23 від 13.08.2015 року, відповідно до якої станом на 12.08.2015 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 2 569,79 грн. (а.с.81).

28.10.2015 р. ФОП ОСОБА_1 отримано від ГУ ДФС у Харківській області рішення про результати розгляду скарги (вих. № 2092/с/20-40-10-04-14 від 23.10.2015 року), відповідно до якого скарга позивача від 27.08.2015 року на податкову вимогу № 51-23 13.08.2015 р. залишена без задоволення (а.с.104-106).

03.12.2015 року позивачем отримано від ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області вимогу № Ф-1629-25 про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2015 року, згідно якої розмір боргу (недоїмки) було збільшено на суму 4 796,56 грн. (а.с.107).

Вищевказані дії ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

15 липня 2016 року позивачем отримано рішення ДФС України вих. № 7357/С/99-99-11-02-01-14 від 12.07.2016 року, згідно з яким ДФС України залишено повторну скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення - рішення № 0014191703, № 0014261703 від 17 березня 2015 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0012881703 від 03.03.2015 року, рішення № 0014201703 від « 17» березня 2015 року, - без задоволення (а.с.120-122).

27 липня 2016 року позивачем отримано рішення ДФС України вих. №7751/С/99-99-11-02-02-25 від 25.07.2016 року, згідно якого ДФС України залишено скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення - рішення № 0027921703 від 30 червня 2015 року, податкову вимогу № 51-23 відіЗ.08.2015 року, вимогу № Ф-1629-25 про сплату боргу (недоїмки) на суму 4 796,56 грн. від 20.03.2015 року - без задоволення (а.с.124-125).

Вищевказаними рішеннями позивача повідомлено, що рішення контролюючого органу, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним та платник податків має право оскаржити в суді вищевказані податкові рішення.

Судом встановлено, що оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень прийняті на підставі висновків акту перевірки щодо виявлення податковим органом завищення валових витрат у сумі 698 207,39 грн. за рахунок включення вартості придбаних товарів по операціям, по яких відсутній об'єкт оподаткування та які контролюючий орган вважав нікчемними, з підстав, що договори оренди автомобілів не були нотаріально посвідчені.

За результатами перевірки за період з 03.09.2012.р по 31.12.2013р. контролюючим органом встановлено невірне визначення суми чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок.

Із пояснень представників сторін та наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що єдиною підставою визначення податковим органом порушень законодавства платником податків щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стало твердження відповідача щодо завищення позивачем суми валових витрат у результаті здійснення господарських операцій за договорами оренди автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_7, укладений 25.09.2012 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1; автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_8, укладений 25.09.2012 року та додаткову угоду від 20.08.2013 року між ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1; автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_9, укладений 25.09.2012 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1.

Контролюючим органом в акті перевірки, у письмових запереченнях на адміністративний позов та у поясненнях, наданих представником відповідача у судовому засіданні, зазначено, що позивач використовувала у своїй діяльності транспортні засоби, орендовані у фізичних осіб, договори оренди транспортних засобів між громадянами - орендодавцями та ФОП ОСОБА_1 нотаріально не посвідчені. Посилаючись на приписи ст.ст.799, 220, 215, 228 Цивільного кодексу України, відповідач вважає вищевказані угоди нікчемними, такими, що не створюють правових наслідків та підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення об'єкту оподаткування, формування податкового кредиту та податкових зобов'язань у сторін.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 8 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів ("Брумареску проти Румунії", N 28342/95).

Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру» (п. 52 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Рябих проти Росії» (2003).

Принцип юридичної визначеності відображено у нормах КАС України, зокрема, ч.1 ст. 72 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.01.2016 року по справі № 643/15933/15-ц, провадження №2/643/809/16, позов ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди автомобіля та стягнення орендної плати задоволено, визнано договір оренди автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_7, укладений 25.09.2012 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 дійсним з моменту його укладання (а.с.127-128). Рішення набрало законної сили.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.03.2016 року по справі №643/16995/15-ц, провадження № 2/643/1075/16, позов ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди автомобіля та стягнення орендної плати задоволено, визнано договір оренди автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_8, укладений 25.09.2012 року та додаткову угоду від 20.08.2013 року між ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1 дійсними з моменту їх укладання (а.с.129-131). Рішення набрало законної сили. Описку у державному номері та номері шасі автомобіля виправлено ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.04.2016 року по цивільній справі № 643/16995/15-ц, провадження № 2-во/643/97/16 (а.с.132).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2016 року по справі № 643/3465/15-ц, провадження № 2/643/2222/15, позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору оренди автомобіля задоволено, визнано договір оренди автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_9, укладений 25.09.2012 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 дійсним з моменту його укладання (а.с.133-134). Рішення набрало законної сили.

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України, зокрема, приписами п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб- підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Тобто, для визначення суми оподатковуваного доходу і, відповідно, суми витрат для обчислення суми податку на доходи та єдиного внеску у межах спірних правовідносин дослідженню підлягають документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність господарських операцій за договорами оренди транспортних засобів.

Зокрема, до суду надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують надання позивачем послуг з перевезення третім особам - контрагентам з використанням орендованих автомобілів, а також отримання позивачем послуг щодо їх ремонту та обслуговування, а саме: актів виконаних робіт, податкових накладних та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, платіжних документів (виписок банку) (Т.1, а.с.174-250 - Т.10, а.с.1-43), що відповідно до вимог ст.71 КАС України є належними письмовими доказами у справі.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання відповідача на норми цивільного законодавства щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів суд вважає помилковими у контексті правозастосування зазначених норм права в рамках публічно-правових відносин.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правовідносини щодо оподаткування склались між позивачем та відповідачем у сфері публічно-правових відносин.

Основним критерієм, який визначає сферу публічно-правових відносин, а отже і сферу виникнення публічно-правових спорів, є публічний інтерес. Публічний інтерес можна визначити як необхідність забезпечити блага, які мають важливе значення для суспільства чи територіальної громади, у той же час публічний інтерес може полягати у створенні кращих умов для фізичних та юридичних осіб з метою реалізації їх прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Суд зауважує, що процесуальним законом визначено компетенцію суду щодо перевірки дотримання вимог суб'єктом владних повноважень при прийнятті рішення принципу розумності (розсудливості); під нерозсудливими (інакше - безглуздими, ірраціональними) рішеннями, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень можна розуміти такі, яких жоден суб'єкт владних повноважень не міг би допустити, діючи відповідно до здорового глузду та обов'язків, покладених на нього законом. Нерозсудливими слід вважати також рішення, дії, бездіяльність, що є неприпустимими з погляду законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів.

Суд також зважає на принцип пропорційності прийняття рішення податковим органом у спірних правовідносинах, який, зокрема, передбачає, що: 1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; 2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; 3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; 4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш шкідливі засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Судом встановлено, що посилання контролюючого органу на порушення вимог податкового законодавства позивачем в межах спірних правовідносин ґрунтується на відсутності факту нотаріального засвідчення договорів оренди транспортних засобів, що використовувались позивачем у власній господарській діяльності, при цьому відповідачем не надано до суду будь-яких доказів нереальності господарських операцій як щодо безпосередньо оренди транспортних засобів, так і тих операцій, в яких вищевказані автомобілі використовувались позивачем з метою отримання прибутку.

Суд зазначає, що судовими рішеннями встановлено дійсність договорів оренди автомобілів, у той же час контролюючий орган, порушуючи принцип пропорційності та розсудливості при прийнятті оскаржуваних рішень, застосовуючи в рамках публічно-правових відносин приписи цивільного законодавства, не прийняв до уваги, що склад витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначено позивачем з урахуванням відомостей, вказаних у первинних бухгалтерських документах, а тому суд не вбачає у діях позивача порушень приписів податкового законодавства в межах спірних правовідносин.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що податкова вимога № 51-23 від 13.08.2015 року винесена на підставі виникнення у позивача податкового боргу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій і вимог про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до п.п.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Пунктом 60.5 зазначеної статті визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішень та скасування податкових вимог - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення (форма «Р») № 0014191703 від 17.03.2015 року прийняте на суму 141 767 грн. 72 коп. (за основним платежем -113 414 грн. 18 коп., за штрафними санкціями 28 353 грн. 54 коп.).

Скасувати податкове повідомлення - рішення (форма «Р») № 0014261703 від 17.03.2015 року прийняте на суму 510,00 грн. (за штрафними санкціями).

Скасувати податкове повідомлення - рішення (форма «Р») № 0027921703 від 30.06.2015 року на суму 2 365, 00 грн. (за основним платежем - 1 892 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 473 грн. 00 коп.).

Скасувати рішення № 0014201703 від 17.03.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску на суму 11 704 грн. 23 коп. (штрафні санкції).

Скасувати податкову вимогу (форма «Ф») № 51-23 від 13.08.2015 року на суму 2 569,79 грн. (за основним платежем -1 849 грн. 84 коп., за штрафними санкціями - 473 грн. 00 коп., пеня - 246 грн. 95 коп.)

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0012881703 від 03.03.2015 року на суму 104 131 грн. 45 коп.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1629-25 від 20.11.2015 року на суму 120 632 грн. 24 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6) судовий збір у розмірі 2678,45 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 45 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06 жовтня 2016 року.

Суддя Полях Н.А.