Постанова № 61868741, 20.09.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м.Житомир справа №806/1426/16

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О.Г.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004951204 від 25.07.2016 року -

встановив:

Комунальне підприємство "Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка" Житомирської міської ради звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0004951204 від 25.07.2016 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було проведено камеральну перевірку КП «Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка» Житомирської міської ради щодо несвоєчасної сплати частини чистого прибутку (доходу) за три квартали 2012 року, 2012 рік, 1 квартал 2013-2013 рік, за результатами якої 07.07.2016 року складено акт перевірки №3927/12-04 та відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0004951204 від 25.07.2016 року, яким до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 11490,00 грн. на підставі ст.126 ПК України. Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та винесено з їх порушенням, а тому просить визнати його протиправним та скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та проси задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача до су не прибув, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було проведено камеральну перевірку КП «Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка» Житомирської міської ради щодо несвоєчасної сплати частини чистого прибутку (доходу) за три квартали 2012 року, 2012 рік, 1 квартал 2013-2013 рік, за результатами якої складено акт №3927/12-04 від 07.07.2016 року (а.с.7-10).

На підставі вказаного акту Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0004951204 від 25.07.2016 року, згідно з яким зобов’язано позивача сплатити 20 % штрафу за порушення граничних термінів сплати грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу) державних підприємств у сумі 11490,00 грн. (а.с.7).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) протягом строків, визначених рішенням Житомирської міської ради від 03.03.2011 року №62 та п.57.1 п.57 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача не заперечив факт того, що позивачем порушено термін сплати частини чистого прибутку, однак наголосив, що частина чистого прибутку не відноситься за своєю природою до податків, зборів у розумінні ПК України, а тому у цьому випадку не можливе застосування ст.126 ПК України для визначення штрафу.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями визначений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 року №138 (далі - Порядок №138) на підставі статей 5 і 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до пункту 3 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Статтею 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Згідно ст.9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Статтею 10 Податкового кодексу України передбачено, що до місцевих податків та зборів належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у статях 9 та 10 Податкового кодексу України, відсутній такий податок (збір) як "частина чистого прибутку (доходу)".

Крім того, Податковий кодекс України не містить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, що ще раз доводить що такий платіж не є податком.

Стаття 126 Податкового кодексу України визначає штраф у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом.

За приписами п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Грошове зобов’язання в розумінні податкового кодексу України це обов’язок платника сплатити до відповідного бюджету суму коштів як податкове зобов’язання.

Податкове зобов’язання в податковому кодексі України визначено як - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). (п.14.1.156 ст.14 ПК України).

Тобто, грошове зобов’язання в розумінні ПК України це сума коштів яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Отже, частина чистого прибутку не відноситься до системи загальнодержавних та місцевих податків і зборів, які визначені статтями 9 і 10 Податкового кодексу України, а тому не є грошовим та податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України.

З огляду на те, що Податковий кодексу України не містить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучаються до державного бюджету, суд приходить до висновку, що відповідач не мав законних підстав для накладення штрафу на позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 25.07.2016 року №0004951204 є протиправним та його слід скасувати.

Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0004951204 від 25.07.2016 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 22 вересня 2016 р.