Постанова № 61868088, 04.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р. Справа № 818/430/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Апеляційного суду Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2016р. по справі № 818/430/16

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Сумської області третя особа Державна судова адміністрація України

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ( далі - позивач ) звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Сумської області ( далі - відповідач) третя особа Державна судова адміністрація України в якому просив зобов'язати Апеляційний суд Сумської області нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат у сумі 295580 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VІІІ позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Сумської області 09.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до голови Апеляційного суду Сумської області із заявою про виплату йому вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат на підставі ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції до 27.03.2014 року. Листом Апеляційного суду Сумської області позивачу відмовлено у виплаті вказаної допомоги із посиланням на відсутність в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" норми щодо необхідності виплати такої допомоги. Позивач не погоджується із таким рішенням, оскільки з 1992 року на конституційному та законодавчому рівнях гарантувався достатній рівень соціального забезпечення суддів та, зокрема, право кожного судді за умови наявності стажу на посаді судді не менше 20 років на відставку та отримання вихідної допомоги. На вересень 1997 року стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складав понад 20 років, в зв'язку з чим він набув право на отримання вихідної допомоги при виході у відставку. Продовжуючи працювати на посаді судді в наступні роки позивач мав законні очікування отримати задекларовану державою у ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 27.03.2014 року) вихідну допомогу при виході у відставку як один із елементів гарантії незалежності суддів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 р . позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Сумської області, Державної судової адміністрації України про зобов'язання вчинити дії задоволено.

Стягнено з Апеляційного суду Сумської області (код ЄДРПОУ 02893444) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вихідну допомогу при звільненні в сумі 295580,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Апеляційний суд Сумської області подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позов, оскільки на час звільнення позивача з посади судді були відсутні правові підстави для нарахування та виплати їй такої допомоги.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.12.1979 року ОСОБА_1 обрано народним суддею Тростянецького районного суду. 01.06.1993 року позивача зараховано на посаду судді обласного суду, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.14-19).

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року позивача звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.6-12). Наказом Апеляційного суду Сумської області від 24.11.2015 року № 97-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади та відраховано зі штату суду (а.с.13).

В березні 2016 року позивач звернувся до апеляційного суду Сумської області щодо нарахування та виплати йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на підставі ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 27.03.2014).

Листом від 16.03.2016 року № 2399/16 позивача повідомлено про те, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192) виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою не передбачена, чим фактично відмовив у виплаті відповідної вихідної допомоги (а.с.22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на відставку позивач набув до набрання чинності Законом №1166, яким було виключено ст.136 Закону №2453, тому позивач має право на отримання вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку відповідно до ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно зі статтею 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Частиною 6 статтею 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

В ході розгляду справи встановлено, що як на час звернення із заявою до Вищої Ради Юстиції про звільнення, так і на час звільнення з посади судді та відрахування її зі штату Апеляційного суду Сумської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до чинного на момент подання до Вищої ради юстиції заяви про відставку та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (12 листопада 2015 року) законодавства ( а.с. 6-12), підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні.

Окрім того, частиною четвертою статті 109 Закону (в редакції на час звернення позивача із заявою про відставку) визначалось, що суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді апеляційного суду Сумської області позивач перебував на посаді судді і йому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата.

Отже, отримання позивачем заробітної плати у період з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді апеляційного суду Сумської області є підтвердженням того, що підставою для нарахування та виплати судді вихідної допомоги в розмірі 10 заробітних плат є прийняття рішення Верховною Радою України про відставку судді.

Також, відповідно до статті 29 Закону голова суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Цією ж статтею на голову суду покладено обов'язок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ, що прямо вказує на відношення вказаного повноваження до категорії адміністративних повноважень голови суду.

Судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки, тобто з апеляційним судом Сумської області .

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, як на підставу виплати йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками ВАСУ, викладеними у справах № 820/9034/15, 825/3135/15.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Сумської області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2016р. по справі № 818/430/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Сумської області третя особа Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст постанови виготовлений 07.10.2016 р.