Постанова № 61868061, 03.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3098/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Єзерова А.І., Романюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання неправомірними та скасування наказів №618-о від 25.05.2016 року, №688-о від 22.06.2016 року, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4, за результатом якого, позивач (з урахуванням уточнень до адміністративного позову) просить: визнати неправомірним та скасувати наказ начальника Одеської митниці „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" №618-о від 25.05.2016 року ОСОБА_4, котрим ОСОБА_4 звільнено з посади начальника управління інфраструктури Одеської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України; визнати неправомірним та скасувати наказ начальника Одеської митниці №688-о від 25.05.2016 року, котрим ОСОБА_4 звільнено з посади начальника управління інфраструктури Одеської митниці Державної фіскальної служби за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України, поновити ОСОБА_4 на посаді державної служби начальника управління інфраструктури Одеської митниці Державної фіскальної служби та допустити рішення суду в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за 1 місяць до негайного виконання; стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2016 року до дня винесення судом рішення по справі та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові.

В ході судового розгляду справи, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, заявлені позовні вимоги не визнав в задоволенні їх просив відмовити, посилаючись на їх безпідставність, підтримавши доводи викладені в письмових запереченнях.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 працював на посаді начальника управління інфраструктури Одеської митниці ДФС з 12.02.2015 року.

Наказом начальника Одеської митниці ДФС від 25.05.2016 року №618-о „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідно до п.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, звільнено ОСОБА_4 з посади начальника управління інфраструктури Одеської митниці ДФС (визначивши датою звільнення перший робочий день після терміну тимчасової непрацездатності).

Наказом від 22.06.2016 року №688-о „Про звільнення ОСОБА_4" днем звільнення ОСОБА_4 з посади начальника інфраструктури Одеської митниці ДФС вважати 22.06.2016 року.

Підставою для винесення наказу від 25.05.2016 року №618-о стали: наказ Державної фіскальної служби від 27.04.2016 №385 „Про результати перевірки Одеської митниці ДФС", лист Одеської митниці ДФС від 13.04.2016 №1307/10/15-70-03.

Надаючи правову оцінку вищезазначеним наказам Одеської митниці ДФС суд зазначає наступне.

Правовий статус позивача, в тому числі підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності, врегульовано Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, який втратив чинність з 01.05.2016 (далі - Закон №3723-ХІІ) та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України, додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників також може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України у справі № 6-33цс14.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний Наказ від 25.05.2016 року №618-о Наказ від 22.06.2016 року №688-о про звільнення був прийнятий відповідачем в період перебування ОСОБА_4 на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності №746104 (а.с. 144) , що є грубим порушенням законодавства про працю. Т

Крім того, представник позивача, в судовому засідання, також підтвердила, що дата звільнення ОСОБА_4 співпадає з датою перебування позивача на лікарняному.

Законодавством визначено, що тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Згідно п. 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 189 від 09.04.2008 тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Отже, виходячи з вищенаведеного, звільнення працівника, який знаходиться на лікарняному, тобто, в період тимчасової непрацездатності, заборонене законодавством, окрім випадків, коли такий працівник не з'являвся на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

Таким чином, наказ начальника Одеської митниці „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" №618-о від 25.05.2016 року та наказ №688-о від 25.05.2016 року, котрим ОСОБА_4 звільнено з посади начальника управління інфраструктури Одеської митниці Державної фіскальної служби за одноразове грубе порушення трудових обов'язків прийняті всупереч норм КЗпП України та є протиправними, а тому підлягає скасуванню з одночасним поновленням позивача на посаді.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день поновлення на посаді, то суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 32 Постанови № 9 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Водночас, в даній постанові зазначено, що у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, розрахунок визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи.

В п. 10.4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013"Про судове рішення в адміністративній справі" роз'яснено, що у рішенні про стягнення з відповідача на користь позивача певної суми грошових коштів суди повинні зазначати розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, цифрами та у дужках словами.

Така ж правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у справі № 21-395а13 від 14.01.2014, де зроблено висновок, що суд ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Таким чином позивачу має бути виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з дня незаконного звільнення по день поновлення на роботі, в розмірі 15 438, 00 грн., що підтверджено наданою відповідачем довідкою, які підлягають стягненню з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь позивача.

Відносно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суддя зазначає наступне.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 вказаної постанови).

Згідно ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем вказано, що моральна шкода завдана йому в спірних правовідносинах полягає в тому, що він зазнав сильних моральних страждань внаслідок протиправної поведінки щодо нього відповідача, що підтверджується втратою нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з глибини моральних страждань позивача та часу їх тривалості, у зв'язку з чим, вважає, що достатнім та розумним розміром її компенсації буде сума - 15 438, 00 грн., які слід стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби, а тому позовна вимога про відшкодування позивачу моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5146, 00 грн. слід звернути до негайного виконання.

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_4 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання неправомірними та скасування наказів №618-о від 25.05.2016 року, №688-о від 22.06.2016 року, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Визнати неправомірним та скасувати наказ начальника Одеської митниці „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" №618-о від 25.05.2016 року ОСОБА_4.

Визнати неправомірним та скасувати наказ начальника Одеської митниці №688-о від 25.05.2016 року, котрим ОСОБА_4 звільнено з посади начальника управління інфраструктури Одеської митниці Державної фіскальної служби за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Поновити ОСОБА_4 на посаді начальника управління інфраструктури Одеської митниці Державної фіскальної служби.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 438, 00 (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 00 копійок.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_4 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 15 438, 00 (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення у частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 5146, 00 (п'ять тисяч сто сорок шість) грн. 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя О.Г. Гусев