Рішення № 61867899, 06.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3861/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко П.П.

Є.У.№ 317/3804/14-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_3, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ПАТ «РОДОВІД БАНК» (далі Банк) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 20.03.2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 34.12/ІЖ-002.08.1, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі на загальну суму 35 000,00 доларів США з виплатою 15% річних. 24 липня 2008 року сторони уклали додаткову угоду, якою визначили процентну ставку у розмірі 17% річних. Позичальник зобовязався відповідно до п. 4.1, 4.2 Кредитного договору щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати кредит рівними частками в сумі 146,00 доларів США та сплачувати нараховані проценти шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок № 37395000055409, повернути одержаний кредит не пізніше 20.03.2028 року. За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобовязався сплачувати Банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості (п. 4.5 Кредитного договору). В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором того ж дня сторони уклали договір іпотеки житлового будинку і земельної ділянки №2 по вулиці Садовій в селищі Балабине, Запорізького району, Запорізької області. Посилаючись на те, що позичальник з вересня 2008 року не виконує умови кредитного договору, не вносить щомісячні платежі на погашення кредиту, Банк просив суд, остаточно уточнивши позовні вимоги, достроково стягнути з ОСОБА_3 всю заборгованість за кредитом, розмір якої станом на 12.08.2014 року становить 48 256,70 доларів США, що еквівалентно 634 060,76 гривень за курсом НБУ (станом на 12.08.2014 року курс НБУ складав 13,139331 гривень за 1долар США) та 1632 956,06 гривень, із яких: поточна заборгованість за кредитом 23 758,00 долари США, що еквівалентно 312164,23 грн.; прострочена заборгованість 7 923,35 доларів США, що еквівалентно 104107,52 грн.; прострочена заборгованість за процентами 16 575,35 доларів США, що еквівалентно 217789,01 грн.; пеня за прострочення кредиту 535 305,75 грн.; пеня за прострочені проценти 1079 081,09 грн.; 3% річних за прострочення кредиту - 6 176,01 грн.; 3% річних за прострочення процентів 12 393,21 грн.

У серпні 2015 року третя особа ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Банку і ОСОБА_3 і просила суд на підставі ст.ст.203,215 ЦК України і ст.65 СК України визнати недійсним кредитний договір як такий, що укладений її чоловіком ОСОБА_3 без її згоди.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 червня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «РОДОВІД БАНК» відмовлено, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним кредитний договір № 34.12/ІЖ-002.08.1 від 20.03.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «РОДОВІД БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «РОДОВІД БАНК» задовольнити повністю, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи сторони і третя особа не зявилися, причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України визнала причини неявки осіб, які приймають участь у розгляді справи, неповажними і вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір являється недійсним, оскільки на порушення вимог ст.65 СК України укладений позичальником без згоди його дружини.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитися.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 і третя особа із самостійними позовними вимогами ОСОБА_4 з 04.10. 2003 року перебувають у шлюбі (а.с.142).

20.03.2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 34.12/ІЖ-002.08.1 , за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит на споживчі цілі на загальну суму 35 000,00 доларів США терміном по 20.03.2028 року включно (том1: а.с.54-55, п.1.1 Договору ).

Згідно п. 1.3 Кредитного договору процентна ставка за кредитами за цим договором становила 15,00 % річних, а з 24.07.2008 року у звязку укладенням додаткової угоди 17,00 % річних (а.с.60). За п.4.1 позичальник зобовязався погашати кредит рівними частками в сумі 146 доларів США щомісячно та сплачувати нараховані проценти за користування кредитом до 10 числа кожного календарного місяця включно.

За порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом сплачується пеня за кожний день прострочки у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості (п.4.5 Договору).

Розрахунок процентів здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитом, починаючи з дня його надання. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно, в останній робочий день місяця, та в день повного погашення кредиту Позичальником , але не пізніше строку, вказаного у п.1.1 Договору (20.03.2028 року). У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у строк, встановлений у п.1.1 договору, останнє нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у п.1.1 договору, в подальшому проценти за користування кредитом не нараховуються (п.п.7.1, 7.2 Договору).

У разі недотримання позичальником умов договору Банк має право вимагати протягом встановленого строку дострокового повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих ним процентів. У разі вимоги про дострокове повернення кредиту Банк має право встановити конкретний строк його погашення, про що повідомити позичальника за 3 дні (п.5.1, 5.4 Договору).

Факт отримання позичальником кредитних коштів з каси банку підтверджується заявою на видачу готівки № 1808101 від 20 березня 2008 року, згідно якої ОСОБА_3 отримав від Банку грошові кошти в розмірі 3500,00 доларів США.(а.с.53).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором того ж дня сторони уклали договір іпотеки належних відповідачеві житлового будинку і земельної ділянки №2 по вулиці Садовій в селищі Балабине, Запорізького району, Запорізької області, які були придбані останнім за кредитні кошти (а.с. 61-62)

З вересня 2008 року позичальник припинив вносити платежі на погашення кредиту, внаслідок чого станом на 12 серпня 2014 року утворилася заборгованість в загальній сумі 48 256,70 доларів США, що становило еквівалент 634060, 76 грн. за курсом НБУ станом на серпень 2014 року, та 4056 270, 60 гривень пені та 3% річних, а саме: за тілом кредиту 31681, 35 доларів США, за відсотками 16575, 35 доларів США, пеня за порушення строків погашення кредиту, нарахована за період з 11.09.2008 р. по 12.08.2014р., в загальній сумі 307135, 38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12 серпня 2014 року становило 4035553, 42 грн., а також 3% річних за прострочення кредиту і процентів в загальній сумі 20717, 18 грн. (а.с.6-7, 8-50).

В заяві про уточнення позовних вимог від 18.01.2016 р. Банком проведено нарахування пені за порушення строків виконання основного зобовязання за один рік за період з 13.08.2013р. по 11.08.2014 р. у сумі 122867,55 доларів США, що за курсом НБУ становило 1131401, 95 грн., а також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних в межах трирічного строку позовної давності на суму 1413,25 доларів США, що за курсом НБУ становило 18569 22 грн. (а.с.188-189).

20 червня 2014 року Банк направив позичальнику досудову вимогу про дострокове до 23.07.2014 року повернення кредиту, процентів і пені, яка позичальником не виконана (а.с.51-52).

В письмових запереченнях проти позову позичальник розмір заборгованості не оспорював, про застосування строків позовної давності не заявляв. Вважав, що у звязку з вимогою банку про дострокове повернення кредиту строк кредитного договору сплинув 23.07.2014 року, а тому після вказаного строку Банк не вправі нараховувати проценти за користування кредитом і пеню за порушення умов договору. Крім того, на думку відповідача, спірна заборгованість за кредитом була списана за рахунок страхового резерву як безнадійна та віднесена на збільшення валових витрат банку (а.с.156).

За інформацією ПАТ «РОДОВІДБАНК» від 03.12.2015 р. №15.1-11б.б/6864 рішення про списання заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 20.03.2008р. Банком не приймалося (а.с.181).

Вказані обставини підтверджуються листом Національного Банку України від 16.12.2015 р.№100181 (а.с.182).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, спільною сумісною власністю подружжя є майно набуте ними під час шлюбу, яким вони розпоряджаються за взаємною згодою.

Частинами першою та другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України, які регулюють правовідносини за договором позики, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 цього Кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом статті 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до розяснень, викладених у п.п.2, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 06.11.2009 року, при розгляді спорів про визнання правочинів недійсними судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання позики, оскільки договір позики є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обовязків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони такого договору.

З огляду на те, що кредитний договір не є угодою щодо розпорядження позичальником майном, набутим ним за час шлюбу на праві спільної сумісної власності, висновки суду першої інстанції про те, що укладений сторонами кредитний порушує права дружини позичальника і в силу ч.2 ст.65 СК України являється недійсним, не відповідає вимогам закону і фактичним обставинам справи.

За вказаних обставин підстав для задоволення позову третьої особи із самостійними позовними вимогами суд першої інстанції не мав.

Не ґрунтуються на вимогах закону і висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволення позову Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Факт наявності заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором підтверджується вищевказаними письмовим доказами (а.с.6-7, 8-50).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та сплати неустойки (стаття 611 ЦК України). Крім того, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів.

В правовій позиції Верховного Суду України від 07.09.2016 року по справі №6-1412 цс16 зазначено, що статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України. Окрім того, підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України із поєднанням зі статтею 1048 ЦК України у разі прострочення виконання боржником грошового зобовязання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобовязання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобовязання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Ні в запереченнях проти позову, ні в заяві про перегляд заочного рішення позичальник ОСОБА_3 і його представники не оспорювали суму основної заборгованості за кредитом і не заявляли про застосування строків позовної давності або про зменшення розміру неустойки з підстав, визначених ч.3 ст.551 ЦК України.

Як установлено судом, пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення платежів позичальник зобовязуєься сплачувати позикодавцю неустойку в розмірі 1,6% від усієї суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Із наданих Банком уточнених розрахунків вбачається, що сума неустойки, нарахованої за один рік, і 3% річних за три роки в загальній сумі 124286, 8 доларів США перевищує розмір основної заборгованості за тілом кредиту і відсотками майже втричі (а.с.189).

Як зазначено у правових позиціях Верховного Суду України у справі №6-100 цс 14 від 03.09.2014 року, за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Оскільки розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобовязання (разом із трьома процентами річних), колегія вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України і зменшити розмір неустойки і 3% річних до 500000 грн.

Доводи відповідача про те, що Банк безпідставно нараховує відсотки за користування кредитом після 23.07.2014 р. строку, визначеного Банком для дострокового повернення кредиту у досудовій вимозі від 20.06.2014 р., являються неспроможними. Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитом, нарахування відсотків за користування кредитними коштами було здійснено Банком у відповідності з умовами п.7.1,7.2 Кредитного договору.

Доводи відповідача про те, що Банком ще у 2010 році заборгованість за спірним кредитним договором була списана як безнадійна також безпідставні, оскільки такого рішення Банком не приймалося, що підтверджується вищевказаним листом заступника голови правління Банку (а.с.181).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин оскаржуване у справі рішення на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову Банку і відмову у задоволенні позову третьої особи із самостійними позовними вимогами.

На підставі викладеного, з позичальника на користь Банку підлягають стягненню заборгованість за кредитним договором, визначена станом на 12.08.2014 року в загальній сумі 48 256,70 доларів США і 500000 грн., із яких : за тілом кредиту 31681, 35 доларів США, за відсотками 16575, 35 доларів США, а також 500000 грн. пені і 3% річних за порушення строків виконання грошового зобовязання.

Крім того, у відповідності з вимогами ст.88 ч.5 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь Банку підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанції в загальній сумі 7308 грн., з ОСОБА_4 на користь Банку підлягають стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції на суму 243 грн.

Керуючись ст.ст.307,309,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 червня 2016року по цій справі скасувати .

Позов Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № 34.12/ІЖ-002.08.1 від 20 березня 2008 року, визначену станом на 12 серпня 2014 року в загальній сумі 48 256,70 доларів США (сорок вісім тисяч двісті пятдесят шість доларі США 70 центів) і 500000 грн. (пятсот тисяч гривень), із яких :

за тілом кредиту 31681, 35 доларів США тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят один долар США 35 центів),

за відсотками 16575, 35 доларів США (шістнадцять тисяч пятсот сімдесят пять доларів США 35 центів),

а також 500000 грн. (пятсот тисяч гривень) пені і 3% річних за порушення строків виконання грошового зобовязання.

В задоволенні решти позовних вимог Банку про стягнення 649971,17 грн. пені і 3% річних відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» понесені Банком судові витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанції в загальній сумі 7308 грн. (сім тисяч триста вісім гривень).

У задоволенні позову третьої особи із самостійними позовними вимогами ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» понесені Банком судові витрати зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції у сумі 243 грн. (двісті сорок три гривні).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: