Ухвала суду № 61867341, 05.10.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/815/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Гончара В.М.,

суддів: Новіцького Е.Й., Ткаченко Л.Я.,

з участю секретаря Пилипенко К.К.,

прокурора Агеєва В.М.,

захисника адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_5, у кримінальному провадженні №12015120170001116 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2016 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, 2010, 2011, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, немаючого судимості,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки. Відповідності до ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено певні зобовязання.

Вказаним вироком вирішено питання щодо речових доказів та цивільного позову.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за наступних обставин.

13 серпня 2015 року, приблизно 10.00 год., ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись на подвір'ї власного домоволодіння №7, по вулиці Перемоги в селі Володимирівка, Кіровоградського району Кіровоградської області, в ході суперечки з ОСОБА_6, взяв у обидві руки цеглину, яка знаходилась у дворі вищевказаного домоволодіння та наніс нею останньому один удар в область тімяної ділянки голови. Внаслідок нанесеного удару ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, епідуральної гематоми зліва, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 1623 від 29.10.2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, у звязку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок мякості.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. В решті вирок залишити без змін.

Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 та правильності юридичної кваліфікації його дій прокурор зазначає, що згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином вмотивоване.

Однак судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_4В покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, не в повній мірі враховано, що обвинувачений ніде не працює, не має матеріального достатку, тому слід вважати, що він не приймає участі в утриманні та забезпечені малолітніх дітей, та що обвинувачений вчинив злочин у стані спяніння, що обтяжує його покарання. В свою чергу суд першої інстанції застосувавши до ОСОБА_4 положення статей 75, 76 КК України не мотивував своє рішення, а тому прокурор вважає, що обвинуваченого незаконно звільнено від покарання з випробуванням.

Посилаючись на зазначене та вимоги статей 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, прокурор просить вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3, які в дебатах, а обвинувачений і в останньому слові просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 та кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіянняза обставин, викладених у вироку є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені доказами, ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких за згодою учасників судового провадження, було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішення судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України кримінального правопорушення, не перевіряються відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується позитивно. Обставинами, які помякшують покарання суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, яка обтяжує покарання визнав вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Також суд врахував, що обвинувачений має на утриманні трьох дітей, частково відшкодував матеріальні збитки, відсутність претензій матеріального та морального характеру зі сторони потерпілого і дійшов висновку про можливе та необхідне застосування ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі передбаченою ч.1 ст. 121 КК України.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження з даним рішенням суду першої інстанції щодо призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України погодився прокурор, а також і потерпілий із-за відсутності з цього приводу їх апеляцій.

Також суд, з урахуванням тяжкості злочину, особи обвинуваченого який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, дійшов висновку, що виправлення та попередження вчинення нових злочинів ОСОБА_4 можливо без ізоляції його від суспільства і на підставі ст. 75 КК України звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості, у звязку з застосування положень ст. 75 КК України то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, стаття 50 КК України визначає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, положеннями ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, дотримався зазначених вимоги закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження потерпілий з обвинуваченим є знайомими, проживають по сусідству і перебувають у нормальних стосунках. В день події вони в дворі обвинуваченого святкували день ВДВ та вживали спиртні напої. В ході спілкування між ними виник спір з приводу того, чи розібє ОСОБА_4 на голові цеглину після чого обвинувачений підібрав у дворі цеглину, яку намагався розбити об голову потерпілого внаслідок чого останньому і було спричинено тілесне ушкодження.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, суд першої інстанції врахував, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин, також врахував і мотиви скоєного злочину, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Зазначене спростовує доводи прокурора про те, що суд жодним чином не мотивував своє рішення у вироку.

Враховуючи все вище зазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений заслуговує покарання у виді позбавлення волі. Також суд врахував та достатньо вмотивував всі обставини, з якими закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість застосування положень ст. 75 КК України, в тому числі і думку потерпілого, тому обґрунтовано звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком.

Колегія суддів, враховуючи мотиви вчинення кримінального правопорушення, приходить до переконливого висновку, що сукупність всіх вищезазначених обставин щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4, який не становить великої суспільної небезпеки, у поєднані з тяжкістю злочину, що визначена законом, вказують на можливість його виправлення та попередження нових злочинів при обранні покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства з застосуванням статей 75,76 КК України, що, як вважає колегія суддів, буде відповідати засадам кримінального судочинства, та меті призначення покарання.

Таким чином зазначені прокурором доводи в апеляції про те, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок мякості і, що саме більш тяжке покарання буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, не знайшли свого підтвердження.

Будь яких не перевірених судом першої інстанції обставин в апеляції не наведено, а тому колегія суддів вважає необхідним апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 376, 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2016 року щодо ОСОБА_4, - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання її копії.

Судді підписи

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2