Ухвала суду № 61866630, 05.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/4012/14ц Головуючий у І інстанції Голуб А.В.Провадження № 22-ц/780/18/16 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 18 05.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-

встановила:

у березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що 11 жовтня 2013 року вона уклала договір № GS-718 (індивідуальний номер замовлення GS-718L) згідно якого ФОП ОСОБА_2 мав виготовити, доставити та встановити позивачеві металопластиковий балкон, загальною площею 26,52кв.м., вартість договору складає 27 468 грн.

Згідно замовлення №1103 від 11 жовтня 2013 року передбачено виготовлення конструкції, козирка, москітної сітки (3 шт.), відливу, даху, підлоги балкону, та передбачена доплата за заміну в конструкції 860 грн.

ОСОБА_3 вказувала на те, що вона заплатила відповідачеві 28 328 грн. 08 листопада 2013 року позивачці спочатку привезли конструкції цього балкону і під час його встановлення з'ясувалось, що при здійсненні замірів відповідачем була допущена помилка і конструкція на 20 см. вужча, ніж її балкон, тобто з відхиленням від площинності.

Позивач з цього приводу виказала свою претензію до якості виконання умов договору та не погодилась на встановлення балкону в такому вигляді і після перемовин сторін, відповідач взяв на себе письмово зобов'язання демонтувати стару конструкцію, а саме балкон, та здійснити монтаж нової конструкції по новим, правильним замірам і демонтаж зобов'язався здійснити 18 листопада 2013 року.

Також, ОСОБА_3 посилається на те, що 18 листопада 2013 року демонтаж був здійснений і конструкцію було вивезено, а 03 грудня 2013 року позивачеві привезли знову ті ж само конструкції, але в же з пластиковими вставками, на що позивачка своєї згоди не давала і вимагала встановлення цілісних конструкцій, як передбачено договором, позивачка попередила відповідача, що таку роботу вона не прийме, а тому роботи по монтажу балкону було зупинено.

У відповідь на претензії позивача відповідач заявив, що він більше ніяких робіт виконувати не буде і відмовився повертати кошти позивачу.

З початку грудня 2013 року на місці старого балкону, який було демонтовано працівниками відповідача було постановлено металопластикову конструкцію, яка була майже не закріплена, трималась на мотузках, прив'язаних до віконних решіток та газової труби, а з 19 січня 2014 року вказана конструкція взагалі впала на стіну, балконні двері та вікна квартири позивачки перешкоджаючи позивачці вихід на балкон.

Позивач вказувала на те, що відповідач порушив її права споживача та виготовив металопластикову конструкцію замовленого нею балкону з відхиленням від умов договору та замовлення, тобто виготовив неякісну продукцію, не усунув виявлені недоліки та не виконав роботи по належному монтажу цієї конструкції.

Просила розірвати договір № GS-718L від 11 жовтня 2013 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3; стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь позивачки 28 328 грн. оплачених в рахунок договору № GS-718L від 11.10.2013 року; стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 та 4 985 грн. на відновлення огорожі її навісного балкону; стягнути з відповідача на користь позивачки неустойку в розмірі 27 761 грн. та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги посилається на та, щосуд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Апелянт, вважає, що вина відповідача у заподіянні шкоди позивачеві не доведена.

Просив скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що11 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір індивідуальний номер замовлення GS-718L згідно якого ФОП ОСОБА_2 зобов»язувався виготовити, встановити і передати у власність ПВХ-конструкції балкону, загальною площею 26,52 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно до п.2.1 договору вартість виробів складає 27 468 грн.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору, Замовник зобов'язується оплатити вартість виробів, що складає 27 468 грн.

В п.3.2 договору вказано, що після виконання п.3.1 Виконавець зобов'язується передати у власність Замовника виготовлені вироби напротязі 40 робочих днів з моменту укладення договору. В разі якщо вироби мають нестандартну комплектацію (ламінація; непрямі вугли; шпроси; тоніровка; арочний гиб і т.п.), строк передачі у власність Замовника виготовлених виробів збільшується до 40 робочих днів.

Згідно до п.3.9 договору, зобов'язання Виконавця по даному Договору вважаються виконаними в повному об'ємі після підписання Замовником акта прийому-передачі виробів.

Відповідно до п.3.10 договору, Замовник підписує акт прийому-передачі виробів або надає мотивовану відмову від підписання з зазначенням недоробок.

Згідно замовлення №1103 від 11.10.2013 року передбачено виготовлення конструкції, козирка, москітної сітки (3 шт.), відливу, даху, підлоги балкону, та передбачена доплата за заміну в конструкції 860 грн.

Також встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору працівниками відповідача 08 листопада 2013 року позивачці за місцем її проживання було доставлено конструкції замовленого нею відповідачу балкону, однак під час його встановлення з'ясувалося, що при здійсненні замірів відповідачем була допущена помилка, оскільки конструкція була на 20 см. вужча, ніж балкон позивачки. Позивачка з цього приводу виказала свою претензію до якості виконання умов договору та не погодилася на встановлення балкону в такому вигляді і після перемовин сторін, відповідач взяв на себе письмово зобов'язання демонтувати стару конструкцію, а саме балкон, та здійснити монтаж нової конструкції по новим, правильним замірам і демонтаж зобов'язався здійснити 18 листопада 2013 року, наведене підтверджується поясненнями учасників процесу, листом ОСОБА_2 від 16.11.2013 року, матеріалом перевірки по повідомленню ОСОБА_2 зареєстрований в ЖЕО №23806 від 15 листопада 2013 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що 18 листопада 2013 року демонтаж був здійснений і конструкцію було вивезено, а 03 грудня 2013 року позивачці доставлено знову ті ж само конструкції, але в же з пластиковими вставками, на що позивачка своєї згоди не давала і вимагала встановлення цілісних конструкцій, як передбачено договором, позивачка попередила відповідача, що таку роботу вона не прийме, а тому роботи по монтажу балкону було зупинено. У відповідь на претензії позивачки відповідач заявив, що він більше ніяких робіт виконувати не буде і відмовився повертати кошти позивачу.

З початку грудня 2013 року на місці старого балкону, який було демонтовано працівниками відповідача було встановлено металопластикову конструкцію, яка була майже не закріплена, трималась на мотузках, прив'язаних до віконних решіток та газової труби, а з 19 січня 2014 року вказана конструкція взагалі впала на стіну, балконні двері та вікна квартири позивачки перешкоджаючи позивачці вихід на балкон.

Наведені вище обставини підтверджуються поясненнями учасників процесу, матеріалами по зверненню ОСОБА_3 ЖЕО №1423 від 20.01.2014 року, показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, фотоматеріалами.

Також встановлено, що 20 січня 2014 року позивачка зверталася до відповідача із заявою в якій просила зняти балконні рами, оскільки станом на 19.01.2014 року конструкція завалилася, що підтверджується копією заяви позивачки від 20.01.2014 року. А також наведене підтверджується матеріалом по зверненню ОСОБА_3 ЖЕО №1423 від 20.01.2014 року.

04 березня 2014 року за №910 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області була надана відповідь на звернення позивачки в якій останній було рекомендовано з метою визначення причини втрати якості продукції звернутися до ФОП ОСОБА_2 з відповідною письмовою згодою на проведення експертизи ПВХ конструкцій.

Крім того, встановлено, що 12 березня 2014 року позивачка звернулася до відповідача із заявою в якій вона дала згоду на проведення експертизи ПВХ конструкції на наявність в них недоліків в порядку ч.4 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів». Наведене вбачається з матеріалу ЖЕО №5156 від 12.03.2014 року по зверненню ОСОБА_3

Судом першої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був ознайомлений з претензіями ОСОБА_3 щодо виготовленого і встановленого їй балкону із ПВХ-конструкції. Наведене також вбачається із пояснень відповідача які він давав 12.03.2014 року дільничному інспектору 2-го МВМ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, які містяться в матеріалі ЖЕО №5156 від 12.03.2014 року по зверненню ОСОБА_3 Відповідачем не було проведено вищевказану експертизу.

За клопотанням ОСОБА_3 судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу на вирішення експертам було поставлено питання: Чи відповідає умовам укладеного договору та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва виготовлений на замовлення ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_2 балкон із ПВХ конструкцій, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2?

Згідно висновку судового експерта ТОВ «Судова незалежна експертиза України» ОСОБА_8 за № СЕ-1-1-248/14 від 12.08.2014 р., за результатами проведеного натурного обстеження та аналізу матеріалів справи експертом встановлено, що виготовлений на замовлення ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_2 балкон із ПВХ конструкцій квартири АДРЕСА_3 не відповідає умовам договору №GS-718L від 11.10.2013 року, у зв'язку з тим, що зазначені ПВХ конструкції балкону не були в повній мірі змонтовані Виконавцем як це передбачено вищезазначеним договором, а на даний момент є повністю демонтованими та зберігаються за адресою: АДРЕСА_4 в розібраному вигляді; Виконавцем не були передані у власність ОСОБА_3 як Замовника конструкції підлоги та даху балкону, за виготовлення та влаштування яких нею були внесені кошти відповідно до пункту 3.1 договору №GS-718L від 11.10.2013 року.

За результатами аналізу інформації, наведеної на офіційному сайті виробника ПВХ профілю «LIDER» та інших інформаційних джерел, що знаходяться у вільному доступі, експертом встановлено наступне: ПВХ профіль «LIDER», з якого складаються конструкції балкону, має Сертифікат відповідності продукції (Серія ВВ, №UA1.019.0213440-12, з терміном дії від 27.11.2012 року до 15.11.2014 року), позитивний Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.10.2012 року №05.03.02-04/96032; фурнітура «Масо», що відповідно до Заказу №1103 від 11.10.2013 року використана в ПВХ конструкціях балкону, має Сертифікат відповідності продукції (Серія ВВ, №UA1.090.0004711-12, з терміном дії від 16.01.2012 року до 16.01.2014 року), позитивний Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.07.2011 року №05.03.02-03/73420. Разом з тим, враховуючи вимоги нормативної документації, результати візуально-інструментального обстеження досліджуваного балкону та надані матеріали справи, експерт дійшов висновку, що дослідити відповідність виготовлених ФОП ОСОБА_2 ПВХ конструкцій балкону вказаної квартири вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва на даний момент неможливо у зв»язку з наступними факторами: ПВХ конструкції балкону є демонтованими та зберігаються в квартирі АДРЕСА_5 в розібраному вигляді; на момент припинення функцій Виконавця ПВХ конструкції балкону були частково змонтовані та тимчасово закріплені, що унеможливлює проаналізувати цілісну закінчену конструкцію балкону на предмет її міцності, стійкості та надійності; на виготовлення та монтаж ПВХ конструкції балкону відсутня та не розроблялася проектно-технічна документація, що містила б інформацію про застосовані проектні рішення по забезпеченню її міцності, стійкості та надійності, а саме про наявність конструкції покриття, технології вузлів кріплення тощо.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем були порушені умови договору щодо виготовлення та надання у власність позивачу ПВХ-конструкцій балкону належної якості і до даного часу відповідач не виконав обов'язку усунути недоліки, та фактично відмовився провести експертизу своїх виробів, а тому, так як передбачений граничний термін виконання робіт з усунення недоліків товару відповідачем порушено, починаючи з 03 грудня 2013 року, то за 98 днів прострочки станом на 01 квітня 2014 року відповідач має сплатити позивачу неустойку в розмірі 27 761,44 грн. С

Крім вказаного, позивач взагалі залишилася без будь-якого балкону, оскільки її старий балкон був повністю демонтований відповідачем і відновлення попереднього стану балкону коштує 4 985 грн. відповідно до рахунку-фактури №Л-00000023 від 23.01.2014 року.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. із наступними змінами і доповненнями регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги /п.3/, а споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника /п.22/.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Статтею 6 Закону України «Про захист прав споживачів» забезпечено право споживача на належну якість продукції, а саме: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції; вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами тощо.

Згідно ч.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

А за частиною четвертою цієї ж статті, за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Визначення щодо того, які недоліки слід вважати істотними, дано у п.12 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області від 24 червня 2015 року , встановлено, що металопластикова віконна конструкція не відповідає запроектованим розмірам, які вказані в договорі №GS-718L від 11 жовтня 2013 року.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді