Постанова № 61865123, 26.09.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/4980/16-а

Провадження №2-а/265/175/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Азаровій А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що вона з 1983 року отримувала пенсію за віком в УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька, однак у зв'язку із проведенням на території м. Донецьк АТО, вона з 1 серпня 2014 року разом із сім'єю переїхала до м. Маріуполя, де в жовтні 2014 року звернулась до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, яке в подальшому проводило виплату їй пенсії за віком до березня 2016 року із нарахуванням пенсійних коштів на рахунок відкритий нею в ПАТ «ПУМБ». Однак в березні 2016 року виплата пенсії їй була зупинена. В червні 2016 року вона дізналась про необхідність відкриття рахунків для виплати пенсії в АТ «Ощадбанк». Натомість вона в червні надала до відповідача реквізити нового карткового рахунку та заяву про відновлення виплати пенсії з березня 2016 року. Фактично позивачка, як тимчасово переміщена особа, перебуває на обліку в УПСЗН в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, однак більшість часу проводить в Іллічівському районі. Зазначала, що через великі черги в управлінні праці та пенсійному фонді вона не має змоги пройти перереєстрацію. Виплату пенсії станом на звітну дату їй так й не відновлено. Через невиплату пенсії позивачці представники відповідача грубо порушили її права, охоронювані Конституцією України, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування. Зазначала, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає можливість призупинення виплати пенсії, яка раніше була призначена позивачці. На підставі цього вказувала, що постанови КМУ, які протирічать закону не можуть бути застосовані, в частині обмеження реалізації громадянами прав на отримання пенсій, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. На підставі переліченого просила суд визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача поновити їй з 1 березня 2016 року виплату пенсії за віком на картковий рахунок відкритий в ДОУ АТ «Ощадбанк».

Позивачка у судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, надавши суду заяву з проханням вирішити вказаний спір за її відсутності у зв'язку з похилим віком та поганим самопочуттям, яка при цьому наполягала на задоволенні поданого нею позову.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності, ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого ОСОБА_1 позову, посилаючись на письмові заперечення.

Згідно із письмовими запереченнями, не визнаючи вимоги позивачки, представник відповідача вказував, що за постановою КМУ № 509 від 1 жовтня 2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб» для отримання довідки повнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад. У разі зміни місця проживання або змін у складі сім'ї у зв'язку з народженням дитини заявник звертається за виданням довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Зазначав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача з 1 липня 2014 року, як отримувач пенсії за віком, із виплатою пенсії на картковий рахунок, відкритий в ПАТ «ПУМБ». На підставі постанови КМУ від 14 березня 2016 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», призначення та продовження виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з «Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 на розрахункові рахунки, відкриті в ДОУ АТ «Ощадбанк». Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надала дані про рахунок у АТ «Ощадбанк», то виплату їй пенсії з 1 березня 2016 року було зупинено. Визнавав при цьому, що 24 травня 2016 року позивачем було надано відповідачу заяву про відновлення виплати пенсі, заяву про виплату пенсії на розрахунковий рахунок у АТ «Ощадбанк», копію довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території від 17 листопада 2014 року. За постановою КМУ № 365 від 8 червня 2016 року про «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам проводиться за місцем їх фактичного перебування після проведення підтвердження їх місця проживання. Тому оскільки фактичне місце проживання позивачки в АДРЕСА_1 не було підтверджено, то підстав для відновлення виплати їй пенсії немає. На підставі викладеного просив суд відмовити позивачці в задоволенні поданого позову.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

Позивачка, ОСОБА_1, як було встановлено на підставі досліджених матеріалів справи є пенсіонером за віком, яка, як внутрішньо переміщена особа, що встановлено довідкою від 17 листопада 2014 року, отримує пенсію в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя з 1 липня 2014 року, що підтверджується розпорядженням відповідача від 15 листопада 2014 року.

При цьому суд зазначає, що строк дії довідки позивачки, як внутрішньо переміщеної особи, УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради подовжувався неодноразово та яка діє строком до 23 листопада 2016 року.

Суд зауважує, що позивачка подала представникам відповідача заяви від 24 травня 2016 року про поновлення виплати їй пенсії із зарахуванням пенсії на картковий рахунок в ДОУ АТ «Ощадбанк», що також підтверджується заявою ОСОБА_1 про приєднання № 2954260.

Статтею 8 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На підставі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд зауважує, що ні воєнний, ні надзвичайний стан ані в Україні, ані на окремих її територіях на теперішній час не запроваджено.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (далі за текстом - Указ Президента України від 14 квітня 2014 року) на території Донецької області розпочато антитерористичну операцію (далі за текстом - АТО).

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі за текстом - Спеціальний Закон) період проведення АТО - час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України.

На теперішній час рішення про завершення проведення АТО не прийнято.

За ч. 2 ст. 1 Спеціального Закону встановлено, що територія проведення АТО - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року.

Відповідно до п. 1 та п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Загальний Закон) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Проте будь-які зміни до Загального Закону щодо обмеження прав осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання пенсійних виплат не вносилися.

Спеціальним Законом, який визначає, крім іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення АТО, обмеження прав осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання пенсійних виплат також не встановлені.

Суд зазначає, що інші Закони України щодо такого обмеження прав осіб на отримання пенсійних виплат також відсутні.

При цьому положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на правовідносини, що виникли між сторонами у справі, не розповсюджуються, оскільки відповідно до ст. 3 такого Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; а також повітряний простір над переліченими територіями.

Натомість на підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 5 листопада 2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції, яка набула чинності 17 березня 2016 року) призначення та продовження виплати пенсій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з «Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі за текстом - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України». При цьому починаючи з 1 липня 2016 року виплата соціальних виплат за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України».

Відповідно до п. 8 «Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином суд дійшов висновку, що, оскільки на момент набуття змін у Постанові «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» в березні 2016 року ОСОБА_1 мала діючу до травня 2016 року довідку внутрішньопереміщеної особи, строк дії якої з часом подовжила, а також подала в травні 2016 року відповідну заяву про поновлення їй виплати пенсії на рахунок в АТ «Ощадний банк», то з 1 березня 2016 року у представників відповідача не було підстав для зупинення виплати пенсії позивачці та невиплати такої пенсії до теперішнього часу, тому що лише з 1 липня 2016 року за цією Постановою КМУ вимагалось обов'язкове зарахування пенсії внутрішньопереміщеної особи на рахунок ПАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно із п. 12 «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Натомість доказів жодної з підстав припинення виплати пенсії позивачці з 1 березня 2016 року за таким Порядком, який набув чинності лише в червні 2016 року, представниками відповідача суду не було надано, в тому числі щодо відсутності ОСОБА_1 за фактичним її місцем проживання.

Таким чином розглядом справи було встановлено, що підстав для припинення виплати пенсії позивачці з 1 березня 2016 року та не відновлення її виплати до теперішнього часу немає.

Крім цього суд зазначає, що за ст. 5 Загального Закону вбачається, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. При цьому виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно із ст. 47 Загального Закону пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

На підставі ст. 49 Загального Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, аналізуючи зазначені вище постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року, від 5 листопада 2014 року, від 7 листопада 2014 року та від 8 червня 2016 року, слідує висновок, що такими постановами встановлено спеціальний порядок здійснення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Проте вказані підзаконні нормативні акти не є законом, тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року згідно із ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) у п. 51 рішення в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. При цьому за п. 54 такого рішення зазначено, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також зазначає, що у рішенні ЄСПЛ від 8 липня 2004 року по справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Описане свідчить про те, що «Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», «Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», «Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування» та «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», затверджені постановами Кабінету Міністрів України, суперечать виконанню державою Україною її позитивного зобов'язання щодо виплати належної позивачу пенсії.

На підставі наведених доводів позивач, як внутрішньо переміщена особа., яка зареєстрована на території Лівобережного району міста Маріуполя, має право на отримання пенсії за віком, починаючи з місяця звернення.

Посилання представника відповідача на відсутність у довідках про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітки Державної міграційної служби або Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради, є звуженням прав громадян, які встановлено нормативно-правовими актами України вищої юридичної сили.

Судом було встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_1 зупинена без винесення певного рішення відповідачем, тобто вчинені дії, що порушують право позивача на соціальний захист, тому заявлені позовні вимоги про визнання дій неправомірними щодо невиплати пенсії позивачу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом зобов'язання УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя відновити позивачу з 1 березня 2016 року виплату пенсії за віком на картковий рахунок, відкритий в ДОУ АТ «Ощадбанк».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі наведеного суд вважає необхідним допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Згідно із ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином з огляду на те, що при зверненні до суду із вказаним позовом позивачкою було сплачено судовий збір, то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню наведені витрати останньої в сумі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії неправомірними та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецькій області відновити ОСОБА_1 з 1 березня 2016 року виплату пенсії за віком на картковий рахунок, відкритий в ДОУ АТ «Ощадбанк».

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, яка зареєстрована АДРЕСА_2, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя