Ухвала суду № 61861984, 05.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7282/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 27.07.2016 року по справі за їх позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест проджект ЛТД» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ТОВ "Інфокс" та ТОВ «Інвест проджект ЛТД» про визнання недійсним договору від 15.12.2014 року № 42/9 про виконання робіт з обстеження та технічного обслуговування резервуарів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 27.07.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити, якою задовольнити позов в повному обсязі. При цьому посилаються на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до податкових накладних від 28.01.2015 року № 44, від 29.01.2015 року № 45, від 30.01.2015 року № 46, виписаних на користь ТОВ «Інфокс», ТОВ «Інвест проджект ЛТД» надано послуги з обстеження та технічного обслуговування резервуарів на загальну суму 5000000 на виконання договору від 15.12.2014 року № 42/9.

Вищезазначені податкові накладні від імені ТОВ «Інвест проджект ЛТД» підписано ОСОБА_2

Разом з тим, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2016 року по кримінальній справі № 759/1503/16-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

У зв'язку з цією обставиною, податковий орган вважає договір від 15.12.2014 року № 42/9 недійсним. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки спірний договір був укладений між товариствами у той час, коли ОСОБА_2 ще не був директором, а тому договір не укладав та не підписував.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання договору недійсним, колегія суддів виходить з наступного.

Єдиним доводом апеляційної скарги є посилання на те, що оспорюваний договір порушує публічний порядок, що є підставою для визнання його недійсним. При цьому, не має значення той факт, що від імені товариства договір було підписано особою, щодо дій якої не встановлено ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України.

Колегія суддів не погоджується з такою правовою позицією, оскільки за п.п. 20.1.30 п. 1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій … щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними … .

Так, у ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Так, статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок та є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, здійснюється до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

При цьому, для кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина сторони, внаслідок чого необхідно довести наявність умислу у сторін при укладенні та вчиненні конкретного правочину щодо настання певних протиправних наслідків.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за даних обставин, визначенню правочину таким, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Судом встановлено та не спростовано податковим органом, що оспорюваний договір від імені ТОВ «Інвест проджект ЛТД» укладено та підписано ОСОБА_3 При цьому, за вироком суду до кримінальної відповідальності притягнуто ОСОБА_2, який став директором товариства вже після укладення договору, а тому не був та не є його учасником.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 199, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 27.07.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.