КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/909/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.Б. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
У Х В А Л А
Іменем України
05 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про:
визнання протиправним та скасування наказу ГУ Національної поліції в Київській області від 09.02.2016 року №54 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність);
поновлення на посаді слідчого Броварського відділу ГУ НП в Київській області з 09.02.2016 року;
стягнення з Броварського відділу ГУ НП в Київській області суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.02.2016 року до дати винесення судового рішення;
допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ від 09.02.2016 року № 54 о/с; поновлено позивача на посаді з 11.02.2016 року; стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.02.2016 по 30.05.2016 рік в сумі 14834,40 грн.; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця в сумі 4237,83 грн. В задоволення решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУ Національної поліції в Київській області подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та просять постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому посилаються на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач з 2013 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, перебуваючи на різних посадах та різних підрозділах МВС України.
Наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 року №1 о/с позивача призначено на посаду слідчого Броварського відділу поліції та присвоєно в порядку переатестування спеціальне звання "лейтенант поліції".
Відповідно до протоколу атестаційної комісії від 23.12.2015 року№2 ОП№23/12/15-1 за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення Головою атестаційної комісії постановлено на голосування рішення, за результатами голосування якого підтримано більшість голосів, ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Спірним Наказом ГУ НП в Київській області від 09.02.2016 року №54 о/с "По особовому складу" відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пп. 5 п. 1 статтею 77 (через службову невідповідність) з 10 лютого 2016 року.
Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Одним із доводів апеляційної скарги є твердження, що виключно Атестаційна комісія уповноважена приймати рішення за результатами атестування поліцейських. Під час проведення співбесіди Комісією були дослідженні атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей та інформація з відкритих джерел, що знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет. На основі цього більшістю голосів було прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді.
На підставі частини 1 статті 48 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Згідно пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Отже, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
З матеріалів справи вбачається, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» шляхом видання наказу про призначення за його згодою.
За змістом статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ про призначення позивача на посаду не містить жодних застережень про тимчасовість його призначення .
До того ж, відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.
Зазначена норма Закону не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.
Водночас мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно частини 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
На підставі частини 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наведені підстави для проведення атестування є вичерпними.
Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, наприклад, неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Однак, у даному випадку наказ про проведення атестації не містить посилання на жодну з необхідних для цього підстав.
Закріплену у частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» мету атестування ГУ НП в Київській області необґрунтовано розцінили як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач.
Порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465.
Відповідно до п. 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Згідно п. 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.
За правилами п.п. 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За наслідками проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
За змістом положень Інструкції №1465 свідчить, що атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.
Отже, аналіз вищевказаних норм, свідчить про те, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.
Разом з тим, членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. Однак, переліку таких питань та відповіді на них протокол не містить. Не містить він і мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.
Зазначені матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.
У свою чергу, процедура проведення співбесіди, як етап атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.
Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Більше того, колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Руїс Торіха проти Іспанії» (заява №18390/91) від 23 листопада 1994 року, «Суомінен проти Фінляндії» (заява №37801/97) від 1 липня 2003 року, «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04.) від 10 лютого 2010 року).
Оскільки всі розглянуті Комісією матеріали не містили у собі висновку про професійну непридатність позивача, її рішення є абсолютно необґрунтованим та невмотивованими.
Також апелянт зазначає, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного наказу є рішення Атестаційної комісії, яке не оскаржувалось. Тобто, відсутні підстави і для скасування наказу про звільнення.
Судова колегія не може пристати на таку правову позицію,оскільки саме спірний наказ є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке створює для позивача правові наслідки у вигляді звільнення. Прийняття цього наказу є результатом проведення атестації працівника поліції. При цьому, достеменно встановлено, що підстави, порядок та результати проведеного атестування у даному випадку не відповідають чинному законодавству. Тобто, фактично відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_2, а тому наказ про звільнення підлягає скасуванню.
Ще одним доводом апеляційної скарги є посилання на те, що суд необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог і стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, хоча останній такої вимоги не заявляв. Однак, це твердження повністю спростовується матеріалами справи, а саме: адміністративним позовом ОСОБА_2, де міститься вимога про стягнення коштів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 05.10.2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Карпушова О.В.
Судове рішення № 61861975, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 05.10.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 810/909/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: