Ухвала суду № 61861966, 03.10.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"03" жовтня 2016 р. Справа № 922/6305/15

Вх. номер 6305/15

Суддя господарського суду Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши заяву боржника про розстрочку виконання рішення по справі за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю"Гранд Престиж плюс", м. Кривий Ріг,

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків

про стягнення коштів

за участю представників:

стягувача - ОСОБА_3 (витяг з угоди про надання правової допомоги №04/12 від 04.12.2015 року);

боржника-1 - Ямкового В.І. (дов.б/н від 15.09.2016 року);

боржника-2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/6305/15.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.02.2016 р. в позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Престиж Плюс» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 105486,04 гривень боргу, 46547,21 гривень інфляційних, 3194,58 гривень 3% річних, 24838,96 гривень пені, 2716,00 гривень судового збору, 5310,00 гривень витрат на послуги адвоката. Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Престиж Плюс» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 61145, АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 1000,00 гривень.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від "07" червня 2016 р. рішення господарського суду Харківської області від 03.02.2016 р. скасовано в частині відмови в стягненні 76 372,67 грн. пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Престиж плюс" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Орджонікідзе, буд. 21, оф. 103, код ЄДРПОУ 38032149) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61145, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) 76372,67 грн. пені.

На виконання вказаних рішення та постанови видано накази на примусове стягнення.

21.09.2016 р. до суду надійшла заява боржника - ТОВ "Гранд Престиж плюс" (вх.№31273) про розстрочку виконання рішення суду, в якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення протягом 20 місяців наступним чином:

- з 30.09.2016 р. по 30.04.2018 р. платежами по 13273,27 грн.;

- травень 2018 -13273,33 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2016 р. прийнято заяву боржника про розстрочку виконання рішення до розгляду. Розгляд заяви про розстрочку виконання рішення призначено на 03.10.16 р.

03.10.16 р. заявник надав до суду пояснення (вх.№32323).

03.10.16 р. стягувач надав до суду заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення (вх.№32364).

У судовому засіданні 03.10.16 р. представник стягувача заперечував проти заяви боржника-1 про розстрочку виконання рішення.

У судовому засіданні 03.10.16 р. представник боржника-1 заяву підтримував.

У судове засідання 03.10.16 р. боржник-2 не з'явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Вирішуючи питання можливості задоволення заяви боржника про розстрочення виконання рішення суд керується наступним.

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.02.2016 року по справі № 922/6305/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Престиж Плюс» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Гранд Престиж Плюс» на користь ФОП ОСОБА_1 105486,04 гривень боргу, 46547, 21 гривень інфляційних, 3194,58 гривень 3 % річних. 24838,96 гривень пені, 2716,00 гривень судового збору, 531 гривень витрат на послуги адвоката. Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_2 та з ТОВ «Гранд Престиж Плюс» на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1000,00 грн. В іншій частині -в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року Рішення господарського суду Харківської області від 03.02.2016 року по справі 922/6305/15 в частині відмови в стягненні пені в розмірі 76 372,67 грн скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Гранд Престиж Плюс» пені в розмірі 76 372,67 грн. задоволено. Стягнуто з ТОВ «Гранд Престиж Плюс» на користь ФОП ОСОБА_1 76 372,67 грн. пені.

Загальна стягувана сума визначена судами в розмірі 265465,46 грн.

Вищевказане рішення набрало законної сили.

На підставі наказу Господарського суду Харківської області від 16.06.2016 року 26.07.2016 р. постановою державного виконавця Дзержинського ДВС м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження на стягнення боргу в сумі 188092,79 грн.

На підставі наказу Господарського суду Харківської області від 19.02.2016 року постановою державного виконавця Дзержинського відділу виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 26.07.2016 року відкрито виконавче провадження на стягнення боргу в сумі 76372,67 грн.

У строк, вказаний у вищезазначених постановах (до 01.08.2016 року) боржником, а саме ТОВ «Гранд Престиж Плюс», добровільно сума боргу виплачена не була.

Постановами державного виконавця Дзержинським відділом виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 08.09.2016 року рахунки боржника було арештовано.

Відповідачем-1 було подано до Господарського суду Харківської області заяву про розстрочення виконання судового рішення від 03.02.2016 року по справі №922/6305/15.

Позивач заперечує проти розстрочення виконання вищезазначеного судового рішення та вважає, що Відповідач-1 ухиляється від сплати боргу на користь Позивача з огляду на наступне.

Згідно Закону України «Про судоустрій України» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97р. №475/97- ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Крім того, зважаючи на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини (надалі - Суд) як джерело права, слід також враховувати, що ефективний доступ до суду, захищене ст. 6 Конвенції, означає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, n. 66, ECHR 1999-V).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Подані відповідачем документи, зокрема, звіт про фінансовий стан підприємства станом на 30.06.2016 р. та звіт про фінансові результати за І півріччя 2016 р., а також посилання заявника на наявність дебіторської заборгованості, збитковість підприємства та загрозу банкрутства не можуть вважатись належними та беззаперечними доказами відсутності грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості та унеможливлюють об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства.

Аналогічні правової позиції дотримується ВГСУ в постанові від 23.02.2011 р. №7/70 де зазначено, що посилання скаржника на незадовільний фінансовий стан підприємства не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою до відстрочення виконання рішення.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Посилання заявника на скрутне фінансове становище та наявність збитків за результатами господарської діяльності боржника в першому півріччі 2016 р. свідчить лише про факт наявності у відповідача значних збитків від господарської діяльності останнього, а не про існування виняткових випадків, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Крім того, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів.

Відсутність грошових коштів у боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст.121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України ( надалі ГК України) передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами є договір поставки №14/0110 від 01.10.2014 року, а відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наданий заявником фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 30.06.2016 р. свідчить не тільки про збитковість підприємства боржника у 1 півріччі 2016 р., а і про чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у сумі 1105 000 грн. 90 коп.

При цьому заявник не обґрунтував належними доказами зв'язку своєї збитковості із неможливістю сплатити борг по даній справі, відсутні докази, що підтверджують можливість щомісячного надходження на його рахунки коштів необхідних для виконання рішення протягом терміну розстрочки.

Заборгованість за вказаним рішенням суду виникла з вини саме відповідача, оскільки останній був зобов'язаний вжити всіх можливих заходів для належного та вчасного виконання своїх договірних зобов'язань в порядку ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Слід також зазначити, що з моменту порушення договірних зобов'язань та виникнення простроченої заборгованості і до дати подання заяви про розстрочку виконання судового рішення, пройшло достатньо часу, і Відповідач-1 не здійснив жодного погашення суми заборгованості.

Відповідно до ст.42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Позивач і відповідач-1 рівними суб'єктами господарської діяльності, тому невиконання зобов'язань в однаковій мірі впливає на матеріальний стан обох сторін.

Крім того, несвоєчасне виконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан, що може призвести до негативних наслідків господарської діяльності останнього.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справах № 910/17008/14 (постанова від 25.02.2015р.) та № 910/15873/14 (постанова від 24.07.2014р.).

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувана та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Дослідивши заяву, надані докази та враховуючи вищевикладене, судом не вбачається підстав для розстрочення виконання судового рішення, оскільки ТОВ "Гранд Престиж плюс" не доведено суду винятковості обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду від 03.02.2016 р.

За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Керуючись ст.ст.86, 121 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Гранд Престиж плюс" про розстрочку виконання Рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2016 року по справі № 922/6305/15.

Суддя Аріт К.В.