Ухвала суду № 61861916, 26.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

26 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівСлободянюк С.В., Мазурик О.Ф.при секретаріГоін В.С. за участю: представників ОСОБА_5 - ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна про визнання недійсним договору дарування квартири, застосування наслідків недійсності правочину, скасування державної реєстрації -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 169-175/

№ справи 754/4487/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1560/2016Головуючий у суді першої інстанції: Петріщева І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема, за яких обставин було укладено спірний договір, оскільки позов обґрунтований не лише нездатністю дарувальниці розуміти значення своїх дій. Також зазначив, що обдарована прожила у спірній квартирі лише місяць, не була присутня на похоронах, а між позивачкою та її померлою матір'ю ОСОБА_11 були добрі стосунки, донька доглядала за нею, що підтверджується показами свідків, які суд першої інстанції не взяв до уваги. Також судом першої інстанції неправомірно відхилено клопотання про проведення графологічної експертизи на підтвердження належності підписів дарувальниці на доказах, прийнятих судом першої інстанції. Додатково вказував на недостовірність експертного висновку, в основу якого покладено відео, визнане судом як неналежний доказ, не встановлено часу зйомки, висновок містить в собі суперечності, відсутні відомості про перебіг лікування хвороби померлої, а констатовані експертом хвороби свідчать про нездатність розуміти значення своїх дій, всупереч встановленим експертом обставинам щодо здатності на момент укладення спірного договору розуміти свої дії, а висновок судом першої інстанції повинен був бути оцінений у відповідності до ч. 6 ст. 148 ЦПК України. Також вказав на процесуальні порушення судом першої інстанції, зокрема врахування показів свідка ОСОБА_12, яка складом суду за участі судді Петріщевої І.В. допитана не була, а у клопотаннях щодо допиту експертів та виклику свідків, як і призначення графологічної експертизи відмовлено, у зв'язку з чим не повно з'ясовані обставини справи, а встановлені не вірно оцінені судом першої інстанції. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.

ОСОБА_11 була власником квартири АДРЕСА_1 /т.1 а.с.7,110/

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2013 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за №2738 /т.1.с.87,88/

ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /т.1 а.с.16/

ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_11 /т.1 а.с.8,9,10,12,20-22,102/, зареєстрована та проживала на момент смерті з матір'ю в квартирі АДРЕСА_1 /т.1 а.с.55,112/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно встановив, що спірний договір дарування квартири укладений з додержанням загальних вимог, необхідних для його чинності, встановлених ст.203 ЦК України. ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_11 у момент вчинення правочину не могла усвідомлювати своїх дій та не могла керувати ними.

Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що внаслідок тяжкої хвороби ОСОБА_11 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, колегія вважає необґрунтованими.

Ухвалою суду від 04 вересня 2014 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 у справі було призначено посмертну судово - психіатричну експертизу. У висновку судово - психіатричного експерта № 196 від 12.03.2015 року Київського міського центру судово - психіатричної експертизи /т.1 а.с.218-223/ встановлено:

1. На час укладання договору дарування нерухомого майна (08.10.2013р.) ОСОБА_11 за своїм психічним станом могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

2. Наявний у ОСОБА_11 церебрастенічний соматогенно обумовлений (онкологічною патологією) розлад, який за своїм характером та особливостями перебігу, з урахуванням способу лікування, не впливав на здатність ОСОБА_11 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час укладення договору дарування нерухомого майна (08.10.2013 року).

3. Емоційний стан ОСОБА_11 на час укладання договору дарування нерухомого майна (08.10.2013р) не перешкоджав її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

4. ОСОБА_11 на момент укладання договору дарування належного їй майна (08.10.2013р.) за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. ОСОБА_11 в період підготовки та вчинення правочину 08.10.2013р. за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

5. ОСОБА_11 за своїм психічним станом (у т.ч. з урахуванням розумового розвитку) усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними на час укладання договору дарування нерухомого майна (08.10.2013р.)

Крім того, відповідно до довідки Київської міської психоневрологічної лікарні №2 ОСОБА_11 на обліку у лікаря - психіатра не перебувала (т.1 а.с. 138). Також судом першої інстанції була допитана в якості свідка лікар ОСОБА_12, за клопотанням експерта, пояснення якої було покладено в основу висновку.

В суді апеляційної інстанції за клопотанням представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ухвалою від 12 квітня 2016 року було призначено повторну посмертну судово - психіатричну експертизу, на вирішення якої було поставлено такі запитання:

1. Чи страждала ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, будь-яким психічним розладом на момент укладення договору дарування квартири АДРЕСА_1?

2. Чи здатна була ОСОБА_11 керувати своїми діями та розуміти значення своїх дій на час укладення договору дарування квартири, укладеного 08 жовтня 2013 року між ОСОБА_11 (дарувальник) та ОСОБА_8 (обдарована) посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за реєстраційним №2738?

При проведенні експертного дослідження не враховувати відеодоказ, що міститься на електронному носії, наданий ОСОБА_8 (т.1 а.с.193-196).

Оплату за проведення експертизи було покладено на ОСОБА_5, проте, вона оплату не здійснила. Попередню експертизу в суді першої інстанції оплачували обидві сторони в рівних частках.

Натомість ОСОБА_5 звернулася до Апеляційного суду м. Києва з клопотанням про звільнення від сплати витрат за проведення повторної посмертної судово - психіатричної експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року в задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.212 ЦПК України.)

Відповідно до спірного договору дарування квартири відчужувана квартира належала ОСОБА_11 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 19 жовтня 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 10 жовтня 2007 року за реєстровим № 1805-с, Дублікат якого виданий на підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 17 вересня 2013 року за реєстровим №124 взамін втраченого свідоцтва серії НОМЕР_1.

Доводи ОСОБА_5 та її представників щодо наявності у останньої оригіналу правовстановлюючого документа на квартиру, що на її думку вказує на недійсність договору дарування сприймаються судом критично, оскільки відповідно до висновку ДІМ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві (т.4 а.с.206-зворотній бік) 21.08.2013 року до Дніпровського РУГУ в м. Києві надійшла заява ОСОБА_5 про те, що 05.09.2012 року за адресою: м. Київ, вул. Кібальчича, 11А в маркеті Фуршет вона виявила втрату документів, а саме: технічного паспорта на квартиру, свідоцтва на право власності та витяг про реєстрацію в квартирі, в якій проживає АДРЕСА_1 за невідомих обставин. В ході перевірки встановити місце знаходження та розшукати документи на її ім'я не виявилося можливим.

За життя померла ОСОБА_11 отримала дублікат свідоцтва про право власності на квартиру (т.1 а.с.110), виданий на підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) від 17 вересня 2013р. № 124 взамін втраченого свідоцтва серії НОМЕР_1.

Крім того, в матеріалах справи (т.4 а.с.204-205) знаходиться копія довіреності від 16 серпня 2013 року, яка була видана ОСОБА_11 на ОСОБА_5 та нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Верповською О.В., якою також перевірялася дієздатність ОСОБА_11 на час посвідчення довіреності та підставою посвідчення за місцем проживання ОСОБА_11 вказано: у зв'язку з похилим віком, а не за станом здоров'я.

Щодо доводів апелянта стосовно неповного з'ясування судом обставин, за яких був укладений спірний договір слід зазначити, що особи сторін договору було встановлено, їх дієздатність перевірено /т.1 а.с.109,114/

Доводи апеляційної скарги про безпідставне залишення судом першої інстанції без розгляду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи колегія суддів вбачає необґрунтованими, оскільки з вказаним клопотанням представник позивача звернувся до суду першої інстанції після спливу меж для розгляду судом заяв і клопотань, на підтвердження поважності підстав пропуску встановлених меж звернення до суду жодних доказів або підтверджень не надав. Крім того, 08.09.2015 року представник позивачки ОСОБА_14 подав заяву про заміну предмету позову, шляхом доповнення позовних вимог новими, де посилався тільки на стан здоров'я ОСОБА_11 та відсутність і у неї оригіналів документів про право власності на квартиру. Щодо того, що договір підписаний не ОСОБА_11, а іншою особою особою жодних вимог заявлено не було. (т.2 а.с.51-52)

Посилання на те, що ухвалами суду першої інстанції безпідставно відмовлено в проведенні повторної експертизи та не враховано, що відеозапис не є належним доказом, слід зазначити, що приймаючи до уваги висновок судово - психіатричного експерта, колегія суддів враховує, що вказаний відеозапис не був єдиним доказом, що досліджувався експертами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: