Ухвала суду № 61861440, 21.09.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2102/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 57 Соколишина Л. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л. І.суддівПодороги В. М., Демченка В. А. при секретаріГаджієвій Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, визнання недійсним договорів фінансового лізингу та повернення коштів,

в с т а н о в и л а :

10 грудня 2015 р. ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 серпня 2015 р. між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» (далі - ТОВ ЛК «Еталон») укладено договори фінансового лізингу № 002425 та № 002426, згідно умов яких відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у її користування автобуси Богдан Атаман А092, а вона зобов'язувалася сплачувати лізингові платежі по даному договору.

Цього ж дня, на виконання умов договору, позивачем сплачено суму 102 000 грн., яка є комісією за організацію та оформлення договорів, що підтверджується відповідними квитанціями.

Також 11 серпня 2015 р. між ОСОБА_6 та ТОВ ЛК «Еталон» було підписано додатки № 1 до договорів, які передбачають графік сплати першого лізингового платежу, додатки № 2 щодо графіку сплати другого лізингового платежу, та додатки № 3, специфікація.

Позивач стверджує, що під час укладання спірних договорів представник ТОВ ЛК «Еталон» надав їй хибну і недостовірну інформацію щодо умов договору та умов надання послуг.

ОСОБА_6 при зверненні в обумовлений строк до відповідача з вимогою надати їй транспортні засоби, було повідомлено що вартість автобусів збільшується до 750 000 грн. за кожний і їй необхідно здійснити доплатити.

Позивач вважає, що умови договорів свідчать про їх несправедливість, оскільки договором забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, суперечать принципу добросовісності, лізингодавцем порушено її права споживача, оскільки під час укладення даного правочину відповідач вдався до нечесної підприємницької діяльності, вказане свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін договорів.

Крім того, вказує на те, що відповідач не надав позивачу жодних послуг та не вчинив в його інтересах жодних дій, які мусять бути ним оплачені.

Позивач також звертає увагу на те, що договір фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений та містить несправедливі умови, які порушують його права.

Тому просить суд: визнати недійним договори фінансового лізингу № 002425 та № 002426 від 11.08.2015 р. з додатками № № 1, 2, 3 та стягнути з ТОВ «Еталон» на її користь сплачену за договорами фінансового лізингу суму в розмірі 102 000 грн., а також судові витрати.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27 липня 2016 р. позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені повністю.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002425 від 11.08.2015 р. з додатками № № 1, 2, 3, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон».

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002426 від 11.08.2015 р. з додатками № № 1, 2, 3, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон».

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_6 сплачену нею комісію у розмірі 102 000 грн. та судові витрати в розмірі 1 994 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ ЛК «Еталон» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його не відповідність нормам матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, а позовну заяву ОСОБА_6 до ТОВ ЛК «Еталон» залишити без задоволення.

При цьому зазначив, що судом першої інстанції неправильно зроблені висновки щодо невідповідності умов договору вимогам чинного законодавства України, позивачем не надано належних і допустимих доказів, на які він посилається як на підставу своїх доводів, і які доводять обґрунтованість його позовних вимог та можуть бути враховані судом.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_6, адвоката Топор І.О., перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що умови оспорюваних договорів є несправедливими, при їх підписанні не було дотримано вимоги щодо нотаріального посвідчення, відповідач при цьому не мав відповідної ліцензії щодо здійснення діяльності, пов'язаної із лізингом.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 11 серпня 2015 р. між ОСОБА_6 (надалі лізингоодержувач) та ТОВ ЛК «Еталон» (надалі лізингодавець) були укладені договори фінансового лізингу № 002425 та № 002426, відповідно до умов яких лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно - 2 автобуси Богдан Атаман А 092, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти дані автобуси та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору (а.с. 10-15, 23-28).

Згідно п. 1.3. договорів фінансового лізингу № 002425 (а.с. 10) та № 002426 (а.с. 23) замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації (Додатки № 3 до цих договорів (а.с. 18, 31), де зазначена повна вартість автобусів Богдан Атаман А 092, яка становила 510 000 грн. за одну одиницю техніки.

Відповідно до п.5.1 договорів фінансового лізингу, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію, авансового платежу та комісії за передачу предмету лізингу (а.с.11, 24).

Пунктом 8.2.1 договорів фінансового лізингу (а.с.12-13, 25-26) визначено, що перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору (надалі - «Комісія за Організацію»), яка розраховується як: комісія за організацію, яка визначена у додатках № 1 до даних договорів (а.с. 16, 29) та становить 10 % від вартості предмету лізингу; б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується: авансовий платіж, який визначений у додатках № 1 до даних договорів (а.с. 16, 29) та становить 50 % вартості предмету лізингу; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений в додатках № 1 до даних договорів та становить 3 % від вартості предмета лізингу.

Згідно з пунктом 8.2.3 договорів фінансового лізингу (а.с. 13, 26) ОСОБА_6 зобов'язана сплачувати «другий лізинговий платіж», який складається з: відшкодування частини вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору.

11 серпня 2015 р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача 102 000 грн., що підтверджується квитанціями № 21 та № 23 (а.с. 19, 22).

22 вересня 2015 р. ОСОБА_6 звернулася з письмовою заявою про повернення коштів по договору № 002426 від 11 серпня 2015 р. до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», з відповіді якого від 06.10.2015 р. за вих. № 1448 вбачається, що повернення коштів відбувається на підставі ст. 12 п. 12.12 даного договору, однак в даному випадку відсутні правові підстави для їх повернення (а.с. 20).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи дану норму можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч.3 ст. 18 Закону).

З оскаржуваних договорів вбачається, що в них виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договорами та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, договорами встановлено, що розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися, проте формули перерахунку не передбачено. Такі умови суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно п.1.4 договорів фінансового лізингу (а.с. 10, 23) лізингоодержувач має право самостійно обирати ТЗ та продавця (постачальника) ТЗ і несе пов'язані з цим ризики. Продавцем (постачальником) ТЗ є особа, що, як правило, зазначається у специфікації (надалі - «Продавець»). В такому випадку лізингоодержувач подає лізингодавцю письмову заяву із зазначенням назви продавця (постачальника).

Відповідно до п. 3.5 договорів фінансового лізингу (а.с. 10, 23), лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо. За вищевказаними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Продавця предмета лізингу обирав лізингодавець, про що свідчить відсутність письмової заяви про вибір продавця від ОСОБА_6 Як із договору, так і додатків до нього вбачається, що відомості про продавця взагалі відсутні, його найменування та місце знаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.5 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

В даному випадку, такий пункт договорів обмежує право споживача стосовно продавця не те, що на належний предмет договору, а взагалі виключає будь-які гарантійні претензії споживача, які зазвичай забезпечуються при придбанні товару.

Крім того, у п. 5.4 договорів фінансового лізингу (а.с. 11, 24) вказано, що у разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту його замовлення лізингодавцем, відповідно до п. 1.3 цих договорів, лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмету предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в додатках № 1 до цих договорів фактичній вартості предметів лізингу на момент їх купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії поверненню не підлягає.

В п. 8.3 договорів фінансового лізингу (а.с. 13, 26) зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів, лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу (п. 8.4 договорів).

П. 8.15 договорів фінансового лізингу (а.с. 13, 26) за своїм змістом теж свідчить про право лізингодавця в односторонньому порядку змінювати платежі.

Відповідно до п. 8.8. договорів фінансового лізингу (а.с. 13, 26) коригування розмірів лізингових платежів у випадках, передбачених цими договорами, не призводить до збільшення загальної вартості предметів лізингу. Відповідно, також не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предметів лізингу. Зазначене коригування індексує частину лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предмета лізингу. Зазначене коригування індексує частину лізингових платежів комісію (винагороду) лізингодавцю в частині витрат на фінансування предмета лізингу.

Пунктом 8.12 договорів фінансового лізингу (а.с. 13, 26) визначено, що розмір лізингової плати може індексуватись в залежності від конвертації гривні в іноземну валюту та змінами на грошовому ринку.

Суд першої інстанції, аналізуючи положення договорів фінансового лізингу, дійшов правильного висновку про те, що умови, викладені в пунктах 5.4, 8.3, 8.8, 8.12, 8.15 цих договорів, є несправедливими, договори забезпечують захист інтересів лише лізингодавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін. Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови надає лише одному учаснику правовідносин право збільшувати платежі та вартість у формально правильній поведінці і позбавляє іншого учасника можливості будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив, що аналіз змісту спірних договорів фінансового лізингу № 002425 від 11.08.15 р. та № 002426 від 11.08.15 р. укладених між сторонами, дає підстави дійти висновку, що в договорах виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договорами та законом, звужені обов'язки та значно розширені права лізингодавця, зокрема виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача; у розділі 12 договорів (п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.7, 12.10, 12.11, 12.12) (а.с. 14, 27) передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, при цьому адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умови договорів не передбачають; договорами установлено право лізингодавця змінювати та розривати договори в односторонньому порядку, однак таке право не передбачається для лізингоодержувача, якому встановлено жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу.

Крім того, відповідно до правової позиції ВСУ висловленої під час розгляду справи № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 р., згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 111 ст.4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб. Крім того, судом встановлено, що договори фінансового лізингу від 11 серпня 2015 р., укладені між ОСОБА_6 та ТОВ «ЛК «Еталон», нотаріально посвідчено не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вище приведені умови договорів фінансового лізингу є несправедливими, у відповідача відсутня ліцензія для здійснення даного виду фінансової діяльності.

Доводи викладені в апеляційній скарзі наводились в запереченнях відповідача та були предметом дослідження суду першої інстанції, вони не являються суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Долучені до апеляційної скарги відповіді на звернення ТОВ ЛК «Еталон» щодо роз'яснення законодавства у сфері укладання договорів фінансового лізингу не є нормативно-правовими актами, носять суто інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Враховуючи те, що посилання представника ТОВ ЛК «Еталон» в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» - відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, визнання недійсним договорів фінансового лізингу та повернення коштів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :