Ухвала суду № 61861300, 04.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/511/16-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/4947/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 46 04.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

04 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Верланова С.М., Яворського М.А.,

за участі секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Щербанівська сільська рада Обухівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні майном,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном. Заявлені вимоги мотивували тим, що ОСОБА_3 належали дві земельні ділянки пл. 0,1143 га. та 0,0534 га. за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці пл. 0,1143 га. розташований житловий будинок, який належав ОСОБА_3 В подальшому 18 вересня 2015 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 земельну ділянку пл. 0,1143 га. та житловий будинок. До житлового будинку по вул. Корольова існував спільний заїзд шириною 3 м., під'їзд до земельних ділянок позивачів здійснювався вздовж земельної ділянки, яка з 2009 по 2015 роки належала ОСОБА_2 Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3, визнано незаконним та скасовано рішення Щербанівської сільської ради від 18 червня 2009 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 0,48 га., визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки пл. 0,23 га. та 0,25 га. по АДРЕСА_2; підставою для визнання недійсними державних актів було порушення вимог земельного законодавства України при встановленні меж земельних ділянок, затвердженні проекту землеустрою та видачі державних актів. Однак ОСОБА_2 шляхом встановлення металевих стовпчиків та натягнутого між ними металевого шнуру загальною довжиною 67,40 м. здійснюється самовільне, без належних правовстановлюючих документів, використання земель загального користування, чим ускладнюється прохід та проїзд до земельних ділянок позивачів. Просили зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні їх майном, а саме житловим будинком і надвірними спорудами і земельними ділянками пл. 0,1143 га. та 0,0534 га. за адресою АДРЕСА_1, шляхом демонтажу за власний рахунок ОСОБА_2 металевих стовпчиків у кількості 67 одиниць та натягнутого між ними металевого шнуру, загальна довжина якого становить 67,40 м., які встановлені вздовж земель загального користування по вул. Корольова, с. Щербанівка від будинку по АДРЕСА_2 до будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено, зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні їх майном, а саме житловим будинком і надвірними спорудами і земельними ділянками пл. 0,1143 га. та 0,0534 га. за адресою АДРЕСА_1, шляхом демонтажу за власний рахунок ОСОБА_2 металевих стовпчиків у кількості 67 одиниць та натягнутого між ними металевого шнуру, загальна довжина якого становить 67,40 м., які встановлені вздовж земель загального користування по вул. Корольова, с. Щербанівка від будинку по АДРЕСА_2 до будинку по АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що суд не повідомив її про час та дату слухання по справі, ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги, обмеживши її у праві брати участь в судовому засіданні, подавати докази, та в інших процесуальних правах, не ухваливши при цьому заочне рішення. Також судом порушено ч. 3 ст. 61 ЦПК України, зокрема у судове засідання надане рішення Обухівського районного суду Київської області, яке набрало законної сили, згідно якого було встановлено, що вона та її родичі користуються земельною ділянкою з 1947 року. Позивач, а саме ОСОБА_5, самочинно збудував будинок, який потім було узаконено, дороги до будинку у зв'язку з самочинним будівництвом не було. Крім цього, до суду надавалося рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року, згідно якого державні акти на право власності на земельні ділянки були скасовані у зв'язку з технічною помилкою, допущеною ДП «Центр ДЗК».

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення ст. ст. 321, 386, 391 ЦК України відповідачем обмежується здійснення право власності позивачів та чиняться перешкоди у здійсненні ними користування та розпорядження своїм майном - житловим будинком та земельними ділянками.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно із державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 14 травня 1998 року, та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_3 на праві власності належали дві земельні ділянки площею 0,1143 та 0,0534 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

На земельній ділянці пл. 0,1143 га розташований житловий будинок, який належав ОСОБА_3 на праві приватної власності та який було зареєстровано Обухівським бюро технічної інвентарізації 22 лютого 1997 року.

18 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1143 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сірай В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1131.

Також, 18 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку (розмір житлової площі 13,7 кв. м., розмір загальної площі 64,3 кв. м.), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1143 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сірай В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1129.

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу у ОСОБА_4 виникло право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Із матеріалів справи також вбачається, що згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.05.2015 року право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, площею 0,23 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_4, які розташовані по АДРЕСА_2, с. Щербанівка Обухівського району Київської області було скасоване на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року.

Так, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Щербанівської сільської ради про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на земельні ділянки, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року, позов задоволено, визнано незаконним і скасовано рішення Щербанівської сільської ради 22 сесії 5 скликання від 18 червня 2009 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 0,48 га.; визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,23 га. з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 0,25 га. з кадастровим номером НОМЕР_4, які розташовані по АДРЕСА_2, с. Щербанівка Обухівського району Київської області.

Судом встановлено, що при виготовленні державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 до меж її земельних ділянок увійшли частини споруд, які розташовані на території садиби ОСОБА_3, а саме частина житлового будинку та гаражу, які побудовані ще в 1987 році.

19 вересня 2015 року земельною комісією з виїздом на місце встановлено, що громадянка ОСОБА_2 продовжує використовувати земельні ділянки в межах скасованих державних актів на право власності на землю (площею 0,23 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_4, які розташовані по АДРЕСА_2, с. Щербанівка Обухівського району Київської області) без наявності документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки.

Згідно із актом від 19 вересня 2015 року земельна комісія Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області вирішила: 1) встановити факт здійснення самовільного, без належних правовстановлюючих документів, використання земель загального користування ОСОБА_2 та перекриття нею проходу і проїзду до земельної ділянки ОСОБА_3 (а на даний час перекриття ОСОБА_2 проходу і проїзду також і до земельної ділянки ОСОБА_4.); 2) Рекомендувати ОСОБА_2 усунути перешкоди у використанні земель загального користування шляхом демонтажу металевих стовпчиків у кількості 67 одиниць та натягнутого між ними металевого шнуру, які тягнуться вздовж земель загального користування на відстань 67 метрів 40 сантиметрів, та знаходяться на території проходу і проїзду до земельної ділянки ОСОБА_3 (а на даний час також знаходяться на території проходу і проїзду до земельної ділянки ОСОБА_4.).

Згідно з актом перевірки № А 57/194 від 24 квітня 2014 року старшим державним інспектором сільського господарства в Київській області проведено перевірку можливого самовільного зайняття ОСОБА_2 земель загального користування АДРЕСА_1. Перевіркою було встановлено, що ширина земель загального користування, які забезпечують доступ до земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0534 га, а також на даний час до земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,1143 га, становить 1 метр та обмежені з одного боку крутим схилом, а з іншого боку - межею земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_2

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином суд першої інстанції на підставі зібраних доказів і наведених вимог закону дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 здійснює самовільне зайняття та використання земель загального користування вздовж вулиці Корольова у с. Щербанівка Обухівського району Київської області та продовжує самовільно займати та використовувати земельні ділянки в межах скасованих державних актів на право власності на землю без наявності документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки, чим порушує права позивачів.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 квітня 2008 року, яким підтверджено правомірність її користування земельною ділянкою, не спростовують тих обставин, що право власності відповідача на спірні земельні ділянки є припиненим і вона втратила право користування ними в зв'язку із визнанням недійсними державних актів, а отже огородження земельних ділянок, які ОСОБА_2 вже не належать, з урахуванням нормативів забудови п. 3.22 ДБН 360-92**, ДБН В.2.3-5-2001, ДБН В.2.2-15-2005, ДБН Б.2.4-1-94, створює перешкоди позивачам в користуванні їх земельними ділянками.

Спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, доводи відповідача щодо скасування державних актів на право власності на її земельні ділянки у зв'язку із технічною помилкою ДП «Центр ДЗК», оскільки, як вбачається із змісту рішення, скасовано не лише державні акти, але і рішення Щербанівської сільської ради 22 сесії V скликання від 18 червня 2009 року, на підставі якого вони були виготовлені.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права в частині неповідомлення відповідача про час і місце розгляду справи і неухвалення заочного рішення в разі її відсутності.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 була обізнана щодо розгляду справи, подавала відповідні заяви та заперечення, в судових засіданнях була присутня її представник, відтак ОСОБА_2 мала можливість особисто брати участь в судових засіданнях та користуватися наданими їй законом правами сторони як особисто, так і через уповноваженого представника.

Крім того, будь-яких додаткових доказів на підтвердження заперечення позову ОСОБА_2 до апеляційної скарги не надано, клопотань про витребування доказів не заявлено, а тому доводи щодо порушення її процесуальних прав нічим не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Верланов С.М.

Яворський М.А.