Постанова № 61860856, 05.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 688/2193/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мазур Н.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

05 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просив: визнати дії Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області шодо відмови у перерахунку позивачу пенсії у розмірі 90% від сум місячного заробітку, одержуваного перед місяцем звернення за призначенням, протиправними; зобов'язати Шепетівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити з 1 грудня 2016 року перерахунок та виплату позивачу пенсії з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати в розмірі, зазначеному у довідці прокуратури Хмельницької області №18-263 вих. 16 від 15 березня 2016 року без обмеження максимального розміру пенсії; допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 за вислугою років. у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури у розмірі 90% місячного заробітку, починаючи з 01 січня 2016 року. Зобов'язано Шепетівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області провести з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру (в редакції чинній на час виникнення у позивача права на перерахунок) з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явивилися.

Крім того, позивачем надіслано заяву про розгляд справи без участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Шепетівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області з 11.10.2006 року та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від суми заробітної плати.

20 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії за довідкою прокуратури Хмельницької області №18-263 вих-16 від 15.02.2016 року, згідно якої з 01.12.2015 року основний оклад за посадою, яку останній обіймав ОСОБА_2, становить 1724,00 грн. класний чин - 125,00 грн., вислуга років - 739,60 грн., з урахуванням інших виплат, які передбачені чинним законодавством, що нараховуються та виплачуються відповідно до займаної останнім посади, з 01.12.2015 року розмір заробітної плати позивача складав би 8612 гривень 23 копійок.

Листом №12/к-14 від 21.04.2016 року ОСОБА_2 відмовлено в перерахунку пенсії.

Позивач, вважаючи дану відмову незаконною та такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії позивачу у розмірі 90% від розміру зарплати, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Так, Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15.07.2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру", крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абзацу першого ч.2 ст.46-2, ст.47, частини першої ст.49, ч.5 ст.50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст.50-1, частини третьої ст.51-2, ст.53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст.2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст.13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.

Згідно ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

Крім того, на час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Таким чином, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У той же час, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Закону України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

З урахуванням норм діючого законодавства та обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен керуватися ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії ).

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, колегія суддів дішла висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області та проведення перерахунку призначеної пенсії позивачу, оскільки чинним законодавством України скасовано право на проведення перерахунку пенсій прокурорів, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

В силу вимог частини 2 статті 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 71, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити повністю.

Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.