Ухвала суду № 61860723, 05.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломба Ю.О.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"05" жовтня 2016 р. Справа № 817/605/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" серпня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов'язання відшкодувати моральну шкоду ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії прокуратури Рівненської області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 02.07.2015 по 23.12.2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

- стягнути з прокуратури Рівненської області заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 39968 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 48 (сорок вісім) копійок (за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року), за період з 02.07.2015 по 23.12.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов'язати прокуратуру Рівненської області відшкодувати моральну шкоду в розмірі 11000,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не належить до задоволення, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що позивач з 23.07.2013 року працював стажистом на посаді прокурора прокуратури Березнівського району Рівненської області.

28.05.2014 переведений на посаду прокурора прокуратури Березнівського району Рівненської області.

У вересні 2015 року листом прокуратури Рівненської області №11/1-2095 вих15 ОСОБА_3 попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку із ліквідацією прокуратури Березнівського району у разі неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у Сарненській місцевій прокуратурі з 14.12.2015 року.

15.12.2015 наказом прокурора Рівненської області від №1680 ОСОБА_3 призначено на посаду прокурора Рокитнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури.

У грудні 2015 року наказом прокурора Рівненської області від 23.12.2015 №1710 позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням через переїзд на нове місце проживання на підставі ст.38 КЗпП України п.7 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру".

З довідки про заробітну плату та інші доходи від 08.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_3 за 2015 рік нараховано заробітну плату у сумі 75860,18 гривень, а саме: за липень 2015 - 5704,10 грн., за серпень разом з матеріальною допомогою на оздоровлення та матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань - 10932,74 грн., за вересень 2015 - 4745,00 грн., за жовтень 2015 - 6832,59 грн., за листопад 2015 - 12368,92 грн., за грудень - 5876,17 грн., що означає, що прокуратурою Рівненської області заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінета Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Позивач вважає, що заробітна плата за вищевказаний період повинна була нараховуватись прокуратурою Рівненської області, виходячи з посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокуратура Рівненської області при нарахуванні та виплаті заробітної позивачу діяла відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 року №505 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №763).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Заробітна плата прокурорів регулюється Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 81 Закону № 1697-VII) (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до частини 2 статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (частина 3 статті 81 Закону №1697-VII).

Частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

У свою чергу, частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (стаття 90 Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік», норми і положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Вказана норма на момент розгляду справи у суді є чинною.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (із внесеними до неї змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763) затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури.

Так, додатком № 5 до вищевказаної постанови визначено розміри посадового окладу прокурора міжрайонної прокуратури.

Пунктами 2, 6 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.

Підпунктом 1 п.13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Однак, Кабінетом Міністрів України цього зроблено не було. Разом з тим, реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" №505 від 31.05.2012 року та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.29 ст.116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Суд зазначає, що положення Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" в установленому законодавством порядку неконституційними не визнано, а прокуратура Рівненської області при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу діяла відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 №505 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №763).

Суд враховує, що реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 №505 та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Однак, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду не були внесені.

Отже, суд першої інстанції правильно вказав, що прокуратура Рівненської області уповноважена здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці та не наділена правом самостійно на власний розсуд, без правового врегулювання Кабінетом Міністрів України та фінансової можливості Державного бюджету України, здійснювати перерахунок заробітної плати позивача та виплачувати її у вищому розмірі.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 21-1461а15 та від 30.03.2016 у справі № 822/504/13-а.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.

Наведене в сукупності свідчить, що застосування норм і положень ст.81 Закону України "Про прокуратуру" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" є правомірним.

Відповідно до довідки про нараховану позивачу заробітну плату, відповідачем в спірний період заробітна плата позивачу нараховувалась виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 505 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників органів прокуратури, не внесено, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону «№ 1697-VII не передбачено, то прокуратура Черкаської області не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Наразі, відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості (збільшення видатків з Державного бюджету України) здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Інші доводи апеляційної скарги, колегія вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" серпня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "07" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Прокуратура Рівненської області вул. 16 Липня, 52,м.Рівне,33028

4-третій особі: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області - вул.С.Петлюри,13,м.Рівне,33028

5- Прокуратура Житомирської області,