Постанова № 61860488, 22.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа№ 927/454/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Алєксєєв С.С., дов. № 689 від 27.04.2016р.

від відповідача: Потапова С.М., дов. № 15 від 24.05.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська

залізниця"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 21.06.2016 року

у справі № 927/454/16 (суддя Репех В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська

залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська

залізниця" Публічного акціонерного товариства

"Українська залізниця"

до Державного підприємства "Добрянське лісове

господарство"

про стягнення 73510,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства "Добрянське лісове господарство" про стягнення 73510,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у накладній №34020396.

В обгрунтування своїх вимоги позивач вказує на порушення, допущені відповідачем під час перевезення вантажу, у зв'язку з невірним зазначенням його маси у накладній №34020396, відповідно ст. 24, ст. 118, ст.122 Статуту Залізниць України,

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016р. у справі № 927/454/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Добрянське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф в сумі 7351,00 грн. та судовий збір в сумі 1378,00 грн.. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016р. у справі № 927/454/16 в частині зменшення штрафу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 11.07.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 927/454/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Чорна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 927/454/16 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Чорна Л.В., Пономаренко Є.Ю. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 06.09.2016 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. по справі № 927/454/16 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку із перебування судді (яка не є суддею - доповідачем) Чорна Л.В. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 р. для розгляду справи № 927/454/16 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Пономаренко Є.Ю. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 927/454/16 до провадження колегії суддів у названому складі.

14.09.2016р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів від представника відповідача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016р. у справі № 927/454/16 скасувати в частині зменшення штрафу.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.11.2015р. зі станції Грибова Рудня Південно-Західної залізниці відправником Державним підприємством "Добрянське лісове господарство" відправлено до станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці вантаж - "навал пиловочних пород дерева", у вагоні № 67845248, про що зазначено в залізничній накладній від № 34020396.

У вказаній накладній вантажоодержувачем визначено ВАТ "Запоріжсталь", м. Запоріджжя, Південне шосе 72.

Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 65000 кг.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічні положення містяться у ст. 307 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що перевіркою встановлено, фактичну масу вантажу нетто у вагоні №67845248 складає 59950кг, що на 5050 кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній.

Відповідно до п. 23 Статуту залізниці відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів) може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Як вбачається зі ст. 37 Статуту залізниць та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, (далі - Правил приймання вантажів до перевезення) загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.6 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниці за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Судом встановлено, що у залізничній накладній маса вантажу визначена відправником, тобто відповідачем, (п. 24 накладної), шляхом зважування на вагонних вагах заводський номер №0181,ЗВВТ (п. 26 накладної).

З пункту 28 залізничної накладної вбачається, що вантаж завантажувався у вагон № 67845248 вантажовідправником - відповідачем.

Таким чином, відправник - відповідач підтвердив вірність даних, внесених до залізничної накладної, що і не заперечувалось представником відповідача.

Статтею 129 Статуту залізниці встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (ч. 2 ст. 129 Статуту).

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

По прибутті вагону №67845248 до станції Ніжньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, позивач здійснив переважування вантажу, за наслідками чого було виявлено, що маса вантажу, зазначена відповідачем у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт РА № 011851/944/2301 від 05.11.2015

З розділу "Д" комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону №67845248 з вантажем на справних вагонних електронно-тензометричних вагах (150 т) (остання повірка - 15 жовтня 2015 року) було виявлено, що вага брутто - 83050 кг, тара по документу-23100 кг, нетто - 59950 кг, що на 5050 кг менше, ніж вказано у залізничній накладній. Також вказано, що навантаження вантажу вище бортів, у два штабелі; проволочні в'язки не порушені вільного місця немає; вагон без торцевих дверей; люки для розвантаження закриті; технічно вагон справний. При повторному зважуванні вага підтвердилася.

По прибутті на станцію призначення спірного вагону в комерційному акті зроблена відмітка про те, що 07.11.2015 під час перевірки вантажу різниці проти даних комерційного акту виявлено не було (розділ Є комерційного акту), що підтверджується також підписом представника вантажоотримувача.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт від 05.11.2015 серії РА № 011851/944/2301 підписано зам. ДС, приймальником та здавальником станції (інші працівники залізниці).

Таким чином, суд дійшов висновку, що комерційний акт складено із дотриманням п. 10 Правил складання актів.

З комерційного акту від 05.11.2015 серії РА № 011851/944/2301 вбачається, що різниця маси вантажу виникла не у зв'язку з втратою вантажу, а внаслідок невірного визначення відповідачем маси у залізничній накладній.

В статті 24 Статуту залізниць України зазначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, В свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

З урахуванням викладеного, відповідач, як відправник вантажу, несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній є обґрунтованими і відповідають матеріалам справи та вимогам Статуту.

Отже, враховуючи приписи статей 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 73510,00 грн (14702,00 грн.- провізна плата х 5 = 73510,00).

Відносно заперечень відповідача на позов, з посиланням на факт того, що в акті не зазначено номер вагів, на яких відбувалось зважування, а також, те що зважування вантажу було здійснене на засобах ваговимірювальної техніки із простроченим терміном огляду-перевірки, суд зазначає наступне.

Загальні положення, порядок обліку, встановлення, метрологічного забезпечення та обслуговування засобів ваговимірювальної техніки, вимоги до залізничних колій, де встановлюються вагонні ваги, структуру управління ваговим господарством на залізничному транспорті, порядок здійснення контролю за станом засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті визначаються відповідно до Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 за №442 ( далі-Інструкція).

Відповідно до п.1.5. Інструкції, для визначення маси вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, можуть застосовуватися електромеханічні (електронні) (далі - електронні) та важільні вагонні ваги для зважування із зупинкою та зважування у русі, а також інші засобах ваговимірювальної техніки (далі- ЗВВТ), передбачені Правилами приймання вантажів до перевезення, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 861/5082.

Відповідно до п.4.1. Інструкції, 4.1., на ЗВВТ за результатами зважування, згідно з якими оформляються перевізні документи під час перевезень залізничним транспортом, поширюється метрологічний нагляд. ЗВВТ підлягають повірці або державній метрологічній атестації.

Повірка чи державна метрологічна атестація ЗВВТ проводиться у порядку, встановленому ДСТУ 2708:2006 "Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення" та ДСТУ 3215-95 "Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення".

Використання ЗВВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, забороняється.

Крім того, під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування, саме як огляд-перевірка, що передбачено п.5.6.-5.7. Інструкції.

Згідно встановлених інтервалів проведення повірки та обслуговування ЗВВТ, встановлених Додатком 3 до Інструкції, для ЗВВТ у період строку, встановленого експлуатаційною документацією виробника міжповірочний період становить 1(один) рік, період між оглядом-перевіркою становить 6 місяців.

Відповідно до копії витягу з Технічного паспорту ЗВВТ №14 Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, міжповірочний інтервал ЗВВТ складає 12 місяців. Остання повірка даних вагів на момент складання комерційного акту проводилась 15.10.2015.

Відповідно до зазначеного Технічного паспорту, наданого позивачем, інтервал між оглядами-перевірками складає 6 місяців. Останній огляд-перевірка був здійснений 15.10.2015, про що міститься відповідна відмітка, тобто ваги є перевіреними до 15.04.2016.

Отже, зважування вантажу, що відбулося 05.11.2015, було здійснене на справних та повірених 150-тонних вагонних вагах станції.

Відповідно наданої позивачем довідки від 30.05.2016 року № 110/М станція Нижньодніпровськ-Вузол оснащена вагонними вагами № 14, на яких проводиться зважування вагонів. Інших вагонних ваг станція Нижньодніпровськ-Вузол не має.

Виходячи з чого, посилання відповідача є безпідставними та не підтверджені матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою.

Крім того, відповідач просив суд зменшити 10% від зазначеного в позовній заяві розміру штрафу, в порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК, та на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, до 10% від зазначеного в позовній заяві розміру штрафу

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п.6.4. роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами) відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи той факт, що відповідач Державне підприємство «Добрянське лісове господарство» відноситься до державного сектору економіки, мало місце саме недовантаження, а не перевантаження, вагону, а тому це не вело до більшого зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону; це не могло призвести до сплати меншого розміру оплати за перевезення вантажу, навпаки сплачено за повну вагу, зазначену в накладній; позивачу в даному випадку не завдано ніяких збитків; відсутні докази, що саме недовантаження (в тому числі у встановленому розмірі) могло з великою ймовірністю створити загрозу безпеці руху поїздів, як це зазначає Позивач в своїх запереченнях, або завдати інших збитків, а також те, що сума штрафу є надмірно великою для відповідача, місцевий суд дійшов правомірного висновку про зменшення розміру штрафу.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016р. у справі № 927/454/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016р. у справі № 927/454/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/454/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.П. Зубець