Постанова № 61860479, 05.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 910/15206/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Рибчич А В.

За участю представників:

від позивача: Павліченко С.І. - представник за довіреністю від 15.08.2016

від відповідача 1: ОСОБА_3 - представник за довіреністю НВХ 234637 від 23.08.2016

від відповідача 2: ОСОБА_4 - представник за довіреністю НВХ 234635 від 23.08.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 910/15206/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика»

до 1. ОСОБА_5

2. ОСОБА_6

про відшкодування збитків 6 000,00 грн., завданих товариству посадовими особами

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 30.08.2016 у справі № 910/15206/16 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в межах суми 46 812 296,01 грн.

Суд першої інстанції виходив з пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом та з ймовірністю утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову через невжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, суд першої інстанції зазначив про те, що:

- звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час перебування їх на посадах директора та заступника директора, відповідно, внаслідок зловживання своїми службовими повноваженнями шляхом безпідставного витрачання коштів позивача та незаконного виведення його активів було завдано позивачу збитки у загальному розмірі 46 812 296,01 грн., у зв'язку з чим позивач вказує на існування правових підстав для покладення на відповідачів обов'язку з їх відшкодування та стягнення відповідних коштів шляхом звернення стягнення на належне їм майно;

- при цьому, із доданих до заяви позивача інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що переважна більшість наявного у власності відповідача 2 нерухомого майна - це квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а з наявних в матеріалах справи роздруківок процесуальних документів (ухвал Господарського суду міста Києва) вбачається, що таке нерухоме майно було предметом майнових претензій позивача у справах №910/19185/13, №910/20812/13, №910/23747/13, №910/24106/13, №910/24108/13, №910/24116/13, №910/24117/13, №910/24120/13, №910/691/14, №910/699/14, №910/701/14 та №910/704/14, від вимог про визнання права власності за товариством на які відмовився відповідач 1 діючи як директор позивача, чим і обумовлені підстави звернення з даним позовом до суду, в той час як із доданих до заяви позивача роздруківок оголошень в мережі Інтеренет вбачається, що станом на сьогодняшній день квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, виставлені на продаж.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач 1 ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/15206/16 повністю, пославшись на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи та підлягає скасуванню.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач 1 послався на те, що доводи позивача ґрунтуються лише на припущеннях можливого ухилення відповідача 1 від виконання судового рішення в разі задоволення позову, проте жодного змістовного та обґрунтованого доказу на підтвердження своїх домислів позивачем не надано.

Так, відповідач 1 зазначив про те, що у його власності перебуває лише квартира, в якій він мешкає, а саме: 02068, АДРЕСА_1, а відтак, цілком очевидним є те, що продавати або передавати якимось іншим чином зазначену квартиру третім особам відповідач 1 не збирався і не збирається, а усі міркування позивача з цього приводу є припущеннями і не несуть ніякого доказового значення для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою від 01.09.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді ОСОБА_8., ОСОБА_9. апеляційну скаргу ОСОБА_5 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач 2 ОСОБА_6 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/15206/16 повністю.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач 2 послався на те, що доводи позивача ґрунтуються лише на тій підставі, що згідно оголошень в мережі Інтернет, квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, виставлені на продаж, проте жодного підтвердження належності цих квартир відповідачу 2 не надано, в той час як вказаний будинок є багатоповерховим та налічує декілька сотен квартир, а відтак, природнім є продаж декількома мешканцями своїх квартир, в той час як відповідач 2 не розміщував в мережі інтеренет жодних оголошень щодо продажу квартир в цьому будинку та не вчиняє жодних дій, спрямованих на продаж належного йому майна.

З огляду на вказані обставини, відповідач 2 зазначив про те, що фактично позивачем не надано суду доказів, які б достеменно підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі, в той час як посилання позивача лише на потенційну можливість ухилення відповідача 2 від виконання судового рішення не є достатньо обгрнутованими, а тому у суду першої інстанції були відсутні фактичні та належні докази вчинення відповідачем 2 дій, які б дійсно свідчили про необхідність задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на її безпідставність та необгрнутованість.

Ухвалою від 01.09.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді ОСОБА_8., ОСОБА_9. апеляційну скаргу ОСОБА_6 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням № 09-52/5346/16 від 04.10.2016, у зв`язку з припиненням повноважень суддів ОСОБА_8. та ОСОБА_9 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15206/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.10.2016 апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у справі № 910/15206/16 передані на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий суддя), судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою від 05.10.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прийняті до свого провадження.

Під час розгляду справи представники відповідачів апеляційні скарги підтримали у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив залишити їх без задоволення, а оспорювань ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Предметом позову у цій справі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, є вимоги позивача про стягнення зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 збитків у розмірі 46 812 296,01 грн. шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рухоме та нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час перебування їх на посадах директора та заступника директора, відповідно, внаслідок зловживання своїми службовими повноваженнями шляхом безпідставного витрачання коштів товариства та незаконного виведення його активів, було завдано позивачу збитки у загальному розмірі 46 812 296,01 грн., у зв'язку з чим позивач вказує на існування правових підстав для покладення на відповідачів обов'язку з їх відшкодування та стягнення відповідних коштів шляхом звернення стягнення на належне їм майно.

На підтвердження зазначеної позиції позивач послався на те, що:

- позивачем було ініційовано звернення до суду з позовами про визнання права власності на 16 квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, з огляду на що Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справах №910/19185/13, №910/20812/13, №910/23747/13, №910/24106/13, №910/24108/13, №910/24116/13, №910/24117/13, №910/24120/13, №910/691/14, №910/699/14, №910/701/14 та №910/704/14, накладено арешти на такі квартири, а позивачем сплачено судовий збір у розмірі близько 222 296,01 грн., однак на початку 2016 року відповідач 1, будучи директором позивача, без будь-яких пояснень та належних обґрунтувань звернувся до Господарського суду міста Києва з заявами про відмови від таких позовів, не погоджуючи такі дії з власниками (учасниками) позивача, наслідком чого стало припинення провадження у вказаних справах та, відповідно, зняття арешту з спірних квартир.

- позивачем було встановлено, що на протязі менш ніж місяця після зняття арешту спірні об'єкти нерухомості почали набуватись у власність відповідачем 2 (колишнім заступником відповідача 1).

23.08.2016 до канцелярії суду першої інстанції від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, за змістом якої він просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачам в межах суми 37 812 296,01 грн.

30.08.2016 до канцелярії суду першої інстанції позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка судом першої інстанцій прийнята до розгляду та з огляду на яку загальна сума збитків, які позивач просить стягнути з відповідачів шляхом звернення стягнення на їх майно, становить 46 812 296,01 грн.

З огляду на збільшення розміру позовних вимог, позивачем до суду першої інстанції були подані уточнення до заяви про вжиття запобіжних заходів, в яких позивач просить накласти арешт на все майно, що належить відповідачам в межах суми 46 812 296,01 грн.

Звертаючись з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач послався на те, що відповідачами за цим позовом є фізичні особи, ймовірність існування у яких банківських рахунків, а тим більш коштів на таких рахунках, за рахунок яких можна було б задовольнити позовні вимоги, є сумнівним, а за час вирішення даного спору належне їм майно може бути відчужене з метою уникнення відповідальності за завдані ними своїми діями збитки, що унеможливить, у випадку задоволення позову, досягнення мети звернення з ним, а саме: захисту порушених прав і інтересів товариства, пов'язаних з відшкодуванням завданих колишнім керівництвом збитків.

Також позивач послався на те, що переважна більшість наявного у власності відповідача 2 нерухомого майна становлять саме квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які, за твердженням позивача, набуті останнім саме за наслідками злочинної змови відповідачів шляхом зловживання своїм службовим становищем, та на те, що з відомостей, які містяться в мережі Інтернет слідує, що станом на сьогоднішній день такі квартири виставлені на продаж.

Суд першої інстанції подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантії реального виконання рішення, а адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідачів як колишніх посадових осіб позивача обов'язку з відшкодування завданих їх діяльністю збитків у загальному розмірі 46 812 296,01 грн. шляхом звернення стягнення на належне їм майно, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, реальна можливість відновлення порушених прав і інтересів позивача у випадку задоволення позову у цій справі обумовлена наявністю у відповідачів майна, на яке може бути звернено стягнення з метою відшкодування завданих спірних збитків.

З доданих до заяви позивача інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у власності відповідача 2, окрім іншого нерухомого майна, знаходяться 9 із 16 квартир, право власності на які позивач просив визнати за ним шляхом подання до суду позовів, провадження з розгляду яких було припинено за заявами відповідача 1 про відмову від позовів (справи №910/19185/13, №910/20812/13, №910/23747/13, №910/24106/13, №910/24108/13, №910/24116/13, №910/24117/13, №910/24120/13, №910/691/14, №910/699/14, №910/701/14 та №910/704/14).

При цьому, з наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що у деяких випадках набуттю відповідачем 2 права власності на вказані квартири передувало прийняття судом відмови позивача від позовів у вищезгаданих судових справах.

Позивачем до матеріалів справи додано роздруківки з мережі Інтернет, з яких слідує, що розпочалася реалізація квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, а відтак, не будучи під арештом 9 квартир, якими володіє відповідач 2 також можуть бути реалізовані.

Так само, за відсутності перешкод цьому, може бути реалізоване інше належне відповідачу 2 майно, а також майно, яким володіє відповідач 1.

Водночас у випідку задоволення позову наявність у відповідачів майна, яке маже бути реалізоване, а одержані кошти направлені на виконання рішення суду, є в даному випадку єдиною можливістю забезпечення виконання рішення суду.

Реалізація вказаного майна призведе до втрати можливості виконати рішення суду у випадку задоволення позову і, відповідно, унеможливить досягнення мети звернення з даним позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів позивача шляхом відшкодування збитків, завданих колишнім керівництвом.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що існує зв'язок між предметом позову у цій справі (стягнення збитків за рахунок наявного у відповідачів майна - примітка суду) та заходами забезпечення позову (накладення арешту на майно відповідачів в межах заявленої до стягнення суми - примітка суду), а заходи забезпечення позову, вжиті оспорюваною ухвалою, є адекватним позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачам на тому, що накладення арешту на майно в межах суми, заявленої до стягнення, в якості заходу до забезпечення позову, з огляду на відсутність у відповідачів наміру відчужувати власне майно, про що ними вказується в апеляційних скаргах, не може перешкоджати їх діяльності, і що застосування такого заходу не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в межах суми 46 812 296,01 грн.

Правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/15206/16 про вжиття заходів до забезпечення позову у цій справі відсутні.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/15206/16 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/15206/16 залишити без задоволення.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва 30.08.2016 у справі № 910/15206/16 залишити без змін.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва 30.08.2016 у справі № 910/15206/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз