Ухвала суду № 61860414, 04.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р. Справа № 876/5435/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кушнір О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

31.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати незаконним наказ відповідача про звільнення № 20-ОС від 20.04.2015 року; поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій з 21.04.2015 року із внесенням відповідних записів до трудової книжки; зобов'язати відповідача компенсувати позивачу середньомісячний заробіток за час проходження строкової військової служби з 22.04.2015 року по 05.04.2016 року в сумі 37603,20 грн. із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання на суму 9460,97 грн., а також 3% річних на суму 660,16 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем, в порушення вимог статтей 36, 119 Кодексу законів про працю України, 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", винесено оскаржуваний наказ про звільнення із займаної посади у зв'язку з вступом на військову службу. Вважає такий наказ незаконним, оскільки статтею 119 Кодексу законів про працю України та 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що громадянам України, які призвані на строкову військову службу встановлені гарантії збереження місця роботи та середнього заробітку. Позивач просить поновити його на роботі та стягнути з відповідача заробіток за час вимушеного прогулу, середньомісячний заробітку за час проходження строкової служби та індекс інфляції за весь час прострочення зобов'язань.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську "Про звільнення із займаної посади ОСОБА_1" за №20-ОС від 20.04.2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську. Стягнено з Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час проходження строкової служби з 22.04.2015 року до 05.04.2016 року в розмірі 37603,20 грн. Стягнено з Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2016 року до 23.06.2016 року в розмірі 8304,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем не забезпечено права позивача на збереження місця роботи та не забезпечено можливість реалізації встановлених законом гарантій трудових прав, а тому наказ Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську "Про звільнення із займаної посади ОСОБА_1" за №20-ОС від 20.04.2015 року слід скасувати, позивача поновити за попереднім місцем праці.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року заяву Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про зміну способу виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 року в адміністративній справі №809/645/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання незаконним наказ за №20-ОС від 20.04.2015 року, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на наступний спосіб виконання: поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору з питань призначення та перерахунку пенсій Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську. Заяву Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про роз'яснення судового рішення задоволено частково. Роз'яснено постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №809/645/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання незаконним наказу за №20-ОС від 20.04.2015 року, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську наступним: ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді головного спеціаліста сектору з питань призначення та перерахунку пенсій Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську з 20.04.2015 року, шляхом видання наказу про поновлення працівника на роботі та внесенні зміни до трудової книжки працівника відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення за №58 від 29.07.93 року. Заяву ОСОБА_1 про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання постанови суду в частині поновлення на роботі та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено частково. Стягнено з Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 24.06.2016 року до 08.07.2016 року в розмірі 1410,12 грн.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську за №101-ОС від 11.10.2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу з призначення пенсій(а.с.25). З 16.01.2014 року позивач призначений на посаду головного спеціаліста відділу спеціальних пенсій.

Повісткою Надвірнянсько-Богородчанського об'єднаного районного військового комісаріату Івано-Франківської області призвано ОСОБА_1 на строкову військову службу і зараховано в команду №6404 та наказано з'явитися 22.04.2015 року для відправки на збірний пункт(а.с.64).

20.04.2015 року позивачем подано відповідачу заяву про звільнення із займаної посади згідно пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з призовом на строкову військову службу) з 21.04.2015 року(а.с.62).

Наказом Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську "Про звільнення із займаної посади ОСОБА_1" за №20-ОС від 20.04.2015 звільнено ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу з призначення пенсій із займаної посади з 21.04.2015 року у зв'язку із вступом або призовом на військову службу (пункту 3 статті 6 Кодексу законів про працю України)(а.с.26).

06.05.2016 року, після звільнення з лав Збройних Сил України, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську із заявою про скасування наказу про його звільнення, виплати компенсації середньомісячного заробітку за період проходження військової служби з 22.04.2015 року до 05.04.2016 року (а.с.18-20).

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську листом за №128/Н-15 від 19.05.2016 року відмовлено позивачу у поновленні його на роботі та у виплаті компенсації середньомісячного заробітку за період проходження військової служби, з тих мотивів, що позивача було призвано на строкову службу, що у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України було підставою для припинення трудового договору, у зв'язку із чим позивача звільнено з посади, а гарантії передбачені статтею 119 вказаного кодексу на момент звільнення позивача не були передбачені(а.с.21-22).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконність звільнення позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Згідно ст. 119 Кодексу законів про працю України працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Згідно ч. 3 ст. 1 даного Закону військовий обов'язок включає, серед іншого, проходження військової служби.

Частиною 7 статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" .

Згідно ч. 2 ст. 39 того ж Закону за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" за №15/2015 від 14.01.2015 року з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено та проведено протягом 2015 року часткову мобілізацію (далі - мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Відповідно до п. 7 Указу за №15/2015 від 14.01.2015 року доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно із статтею 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статтею 119 Кодексу законів про працю України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Указом Президента України "Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2015 році" за №88/2015 від 17.02.2015 року, відповідно до пункту 17 частини першої статті 106 Конституції України та на виконання Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено на 2015 рік такі строки проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу: 1) квітень - травень; 2) жовтень - листопад.

Відповідно до п. 2 Указу за №88/2015 від 17.02.2015 року призвано на строкову військову службу придатних за станом здоров'я до військової служби в мирний час громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, та старших осіб, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу: 1) у квітні - травні 2015 року; 2) у жовтні - листопаді 2015 року.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 вказаного Закону строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" за №15/2015 від 14.01.2015, статтею 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статтею 119 Кодексу законів про працю України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

З матеріалів справи слідує, що Надвірнянсько-Богородчанським об'єднаним районним військовим комісаріатом Івано-Франківської області призвано ОСОБА_1 на строкову військову службу в особливий період, оголошений Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" за №15/2015 від 14.01.2015 року.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду, що при звільненні позивача із займаної посади у зв'язку із призовом на строкову військову службу в особливий період, відповідач повинен був в першу чергу керуватися статтею 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та статтею 119 Кодексу законів про працю України, а не виключно пунктом 3 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те ,що відповідач неправомірно наказом за №20-ОС від 20.04.2015 звільнив ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, у зв'язку із вступом або призовом ним на військову службу, згідно пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України, не забезпечивши права позивача на збереження місця роботи та не забезпечивши можливість реалізації встановлених законом гарантій трудових прав.

Згідно ст. 119 Кодексу законів про працю України, ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за працівниками які призвані на строкову військову службу зберігається середній заробіток.

З матеріалів справи слідує, що позивач проходив строкову службу з 22.04.2015 до 05.04.2016, а тому у відповідності до вказаних норм за позивачем зберігається середній заробіток за час проходження строкової військової служби за такий період.

Згідно підпунктів "з", "ї" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, цей Порядок застосовується у випадках: вимушеного прогулу; залучення працівників до виконання військових обов'язків.

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 5 даного Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську за №32 від 24.05.2016 року середньомісячна заробітна плата становить 3212,00 грн.(а.с.27). Середньоденний заробіток позивача становив 156, 68 грн. (3212 грн. х 2 місяці : 41 робочий день за два місяці). Кількість робочих днів за період з 22.04.2015 року до 05.04.2016 року становила 240 робочих днів. Таким чином, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за час проходження строкової служби становить 37603,20 грн. (156, 68 грн. х 240 робочих днів).

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З матеріалів справи слідує, що час вимушеного прогулу позивача становить 53 дні, з 05.04.2016 року до 23.06.2016 року, середньоденний заробіток позивача становив 156, 68 грн., таким чином, заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2015 року до 05.04.2016 року становить 8304,04 грн. (156,68 грн. х 53 дні).

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача слід стягнути середньомісячний заробіток за час проходження строкової служби та заробіток за час вимушеного прогулу.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі № 809/645/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

06.10.2016 року