Ухвала суду № 61860232, 29.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Київ К/800/21258/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Борисенко І. В.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Ковальчук Н. В.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ" (далі - ТОВ "Караван - Дніпропетровськ") звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" задоволено. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та задоволено позовні вимоги позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Дніпропетровська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Дніпропетровської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

В період з 29.11.2013 року по 13.12.2013 року (термін перевірки було продовжено строком на 2 дні наказом Дніпропетровської ОДПІ від 04.12.2013 року №449, строком на 2 дні наказом Дніпропетровської ОДПІ від 09.12.2013 року № 463, строком на 2 дні наказом Дніпропетровської ОДПІ від 11.12.2013 року №493) Дніпропетровською ОДПІ, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1 ст.78, п.150.3 ст.150 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки якої 20.12.2013 року складено акт №389/22-01/33159964.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме за І квартал 2012 року на загальну суму 1053396, 00 грн., за ІІ квартал 2012 року на загальну суму 1306802, 00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на загальну суму 1358955, 00 грн., за ІV квартал 2012 року на загальну суму 1174287, 00 грн.

На підставі акту перевірки 30 грудня 2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "П" №0005782201, яким ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 41993098, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що зазначене порушення стало наслідком того, що позивач включив до складу витрат за І квартал 2011 року відсотки за користування банківським кредитом, отриманим відповідно до договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №27 ВД від 08.09.2008 року, укладеного з ПАТ "ВТБ Банк" на суму 65000000, 00 дол. США. Відповідно до п.1.2 цього договору кредит надавався позивачу для фінансування будівництва Торгівельно-розважального комплексу "Караван" у м. Дніпропетровськ по вул. Космічна та поповнення обігових коштів. Станом на 01.01.2012 року, як зазначено в акті перевірки, рахувалось незавершене будівництво на суму 159978389,53 грн., яке збільшилось протягом 2012 року на 147000, 00 грн., та станом на 31.12.12 року вже складало 160070576,19 грн.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що Верховний Суд України у постанові від 28 лютого 2011 року у справі №21-13а11 вказав, що у статті 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Зі змісту підпункту 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» убачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Крім того, підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 цього самого Закону передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Таким чином, позивач мав право включити до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами у 2009-2010 роках, як це передбачено підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Цією нормою Закону, який діяв до 01.01.2011 року передбачалось, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Як зазначає позивач, протягом 2009-2010 року йому були нараховані відсотки за користування кредитом, які він у сумі 42000000 грн. помилково не відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2009-2010 роки.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скориставшись наданим Податковим кодексом України правом, позивач у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року відобразив частину валових витрат у сумі 42000000, 00 грн. у рядку "самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів", та скоригував валові витрати до суми 42257649, 00 грн., а від'ємне значення об'єкту оподаткування до 41993098, 00 грн. Зазначена податкова декларація була направлена 29.04.2011 року поштою на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (за місцем обліку) та отримана контролюючим органом 06.05.2011 року. 10 травня 2011 року на адресу позивача ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська був направлений лист № 20456/10/28-222, в якому повідомлено про те, що податкова декларація з податку на додану вартість, подана позивачем за І квартал 2011 року, не вважається податковою декларацією, оскільки складена з порушенням п.48.3, 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України. 06 червня 2011 року на адресу позивача був направлений лист № 24751/10/28-222 про викладення абзацу 1 листа від 10.05.2011 року № 20456/10/28-222 в іншій редакції із зазначенням того, що податкова декларація з податку на додану вартість за І квартал 2011 року не вважається податковою.

Відповідно до п. 49.15. ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що повідомлення позивача про те, що направлена ним податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2011 року не визнана, як податкова декларація, було направлено листом 06.06.2011 року, тобто поза межами встановленого п.п.49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податковим кодексом України п'ятиденного строку (дата отримання декларації 06.05.2011 року). Отже, позивач, не отримавши у встановлений п'ятиденний строк повідомлення про відмову у прийнятті поданої ним декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, мав очікуванні сподівання, що така декларація контролюючим органом прийнята. Тому у подальших податкових періодах звітував у встановлений Податковим кодексом України спосіб, визначаючи від'ємне значення об'єкта оподаткування з урахуванням відсотків за користування банківським кредитом.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивачем податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2011 року надана до контролюючого органу із включенням до складу витрат відсотків за користування кредитом у розмірі 42000000, 00 грн. із дотриманням вимог податкового законодавства, зменшення розміру від'ємного значення спірним податковим повідомленням-рішенням не може вважатись правомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Караван - Дніпропетровськ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. В. Борисенко