Ухвала суду № 61860111, 29.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Київ К/800/17438/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Борисенко І. В.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Золотарьова М. К.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт» (далі - ПАТ «Трускавецькурорт») звернулось до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року апеляційну скаргу Дрогобицької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дрогобицька ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

ПАТ «Трускавецькурорт» подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Дрогобицької ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Дрогобицької ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПАТ «Трускавецькурорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у ТОВ «Інтер Енерго Трейд» за листопад 2014 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. За результатами перевірки складено акт №178/22-01/30322940 від 24 березня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпункту 138 жовтня 3, пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на 2052285,00 грн., пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижена сума, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість за листопад 2014 року в сумі 364888,00 грн., та завищено суми непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець лютого 2014 року на 1975,00 грн.

Позивачем до Дрогобицької ОДПІ було подано заперечення на акт перевірки за вих. №1058 від 25 травня 2015 року.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000982201 від 29 травня 2015 року, відповідно до якого ПАТ «Трускавецькурорт» визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 547332,00 грн. в тому числі основного платежу - 364888,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 182444,00 грн., №0000992201 від 29 травня 2015 року, відповідно до якого ПАТ «Трускавецькурорт» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 1975,00 грн. та №0001002201 від 29 травня 2015 року, відповідно до якого ПАТ «Трускавецькурорт» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2052285,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0000982201 від 29 травня 2015 року, №0000992201 від 29 травня 2015 року, №0001002201 без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ПАТ «Трускавецькурорт» мало господарські відносини з ТОВ «Інтер Енерго Трейд» (договір №Г-056/14 на постачання природного газу від 01 квітня 2014 року, договір №2014/Т-ПР-01-45/5 на розподіл природного газу від 31 грудня 2013 року). Реальність, товарність та виконання договорів між позивачем та ТОВ «Інтер Енерго Трейд» підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Трускавецькурорт» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ПАТ «Трускавецькурорт» правомірно включено суми за господарськими операціями з ТОВ «Інтер Енерго Трейд» до податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ «Трускавецькурорт».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко І. В. Борисенко