Ухвала суду № 61859890, 06.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 жовтня 2016 року м. Київ К/800/25872/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті компенсації, зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2008 року у справі №2-а-1442/08 стягнуто на його користь з Державної судової адміністрації України недоотриману заробітну плату та недоотримане щомісячне грошове забезпечення в сумі 80 105 грн., проте дане рішення було виконано відповідачем лише 18 серпня 2015 року. У зв'язку з несвоєчасною виплатою стягнутої судовим рішенням суми, звернувся до відповідачів із листами щодо виплати йому компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, проте отримав відмову. Виходячи з наведеного, просив визнати незаконною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 09 листопада 2015 року №3869/15-вих., Державної судової адміністрації України від 26 листопада 2015 року № 61361-15-1470/15, Державної казначейської служби України від 09 листопада 2015 року №5-13/3289-28371; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05 травня 2008 року по 18 серпня 2015 року, а Державну казначейську службу України - провести виплату нарахованої відповідачами компенсації.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області та Державної судової адміністрації України, оформлену листами від 09 листопада 2015 року №3869/15-вих. та від 26 листопада 2015 року №61361-15-1470/15, щодо не нарахування та виплати компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати ОСОБА_1; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05 травня 2008 року по 18 серпня 2015 року; зобов'язано Державну судову адміністрацію України виплатити ОСОБА_1 нараховану компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05 травня 2008 року по 18 серпня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Державна судова адміністрація України подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, зазначав, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, який прийнято для реалізації вказаного Закону.

Так, за змістом статтей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, й, при цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Оскільки постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2008 року у справі №2-а-1442/08, якою на користь позивача стягнуто недоотриману заробітну плату та недоотримане щомісячне грошове забезпечення в сумі 80 105 грн., було виконано лише 18 серпня 2015 року, то, виходячи з наведених вище вимог законодавства, його вимоги щодо виплати компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05 травня 2008 року по 18 серпня 2015 року, є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті компенсації, зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник